Читати книгу - "Координати чудес, Роберт Шеклі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— На закінчення смачненького швейцарського сиру? — запропонував Бельветтер.
— Дякую, не хочу, — відмовився Кармоді. — Наївся. Кажучи правду, аж трошки занадто.
— Але ж сир не важкий на шлунок. Камамберчику?
— Не подужаю, мабуть.
— Може, кілька добірних фруктів. Дуже відсвіжує піднебіння.
— Відсвіжити мені слід якраз не піднебіння, — сказав Кармоді.
— Принаймні яблучко, грушку, кілька виноградин?
— Дякую, ні.
— Зо дві вишеньки?
— Ні, ні, ні!
— Без фруктів на десерт обід наче не повний.
— Мій повний.
— Тільки з свіжими фруктами ми отримуємо дуже важливі вітаміни.
— Доведеться мені перебиватися без них.
— Може, півпомаранчі? Я почищу. Цитрусові взагалі не ситні.
— Мабуть, не подужаю.
— Навіть четвертинку помаранчі? Навіть якщо я виберу зернятка?
— Таки ні.
— Ви зняли б камінь з мого сумління, — сказав Бельветтер, — Бачите, в мене манія все завершувати, а без фруктів на десерт обід незавершений.
— Ні! Ні! Ні!
— Гаразд. Не треба так хвилюватися, — сказав Бельветтер, — Якщо вам не подобається те, що я подаю, то це ваша справа.
— Та мені ж подобається!
— Якщо так дуже подобається, то чому б не з’їсти трошки фруктів?
— Здаюся, — важко зітхнув Кармоді. — Дай мені винограду.
— Мені б не хотілося вас силувати.
— Ти не силуєш. Дай, будь ласка.
— Ви певні?
— Давай! — закричав Кармоді.
— То беріть, — сказав Бельветтер і явив розкішне гроно мускатного винограду. Кармоді з’їв усе. Виноград був дуже смачний.
— Даруйте, — сказав Бельветтер. — Що ви робите?
Кармоді випроставсь і розплющив очі.
— Задрімав трошки. Щось не так?
— Що може бути не так у такому природному бажанні?
— Дякую, — сказав Кармоді і знову заплющив очі.
— Але чому в кріслі? — запитав Бельветтер.
— Бо сиджу в кріслі і майже сплю.
— Потім поперек болітиме, — застеріг Бельветтер.
— Не турбуйся, — пробурмотів Кармоді з заплющеними очима.
— Чому б не подрімати як слід? Он там, на канапі?
— Мені зручно й тут.
— Вам тут не дуже зручно, — заперечив Бельветтер. — Будова людського тіла не дозволяє спати сидячи.
— А мені дозволяє.
— Що ви! Чому б не перебратися на канапу?
— Зручно і в кріслі.
— А на канапі зручніше. Ну спробуйте, будь ласка, Кармоді. Кармоді?
— Га? Що сталося?
— Канапа. Я переконаний, що вам слід відпочити на канапі.
— Гаразд! — сказав Кармоді, з зусиллям зводячись на ноги. — Де ця канапа?
Його вивели з ресторану, провели по вулиці і за рогом завели в будинок з вивіскою «Дрімота». Там стояло з десяток канап. Кармоді попростував до найближчої.
— Не на цю, — спинив його Бельветтер. — У ній пошкоджена пружина.
— Біс із нею. Ляжу боком.
— Що ви! Зіпсуєте поставу.
— Господи! — простогнав Кармоді, стаючи на ноги. — На яку ти пропонуєш?
— Ось на цю, ззаду. Великогабаритна, найкраща в закладі. Прогин матраца підібраний за науковими рекомендаціями. Подушки…
— Правильно, чудесно, добре, — лягаючи на вказану канапу, бурмотів Кармоді.
— Бажаєте якусь спокійну мелодію?
— Не турбуйся.
— Як хочете. Тоді я вимкну світло.
— Прекрасно.
— Може, ковдру? Температуру я, звичайно, регулюю, але тому, хто спить, деколи здається, що холодно.
— Мені все одно! Дай мені спокій!
— Добре! — сказав Бельветтер. — Знаєте, не для себе ж стараюся. Я особисто ніколи не сплю.
— О-кей, даруй, — вибачився Кармоді.
— Нема, нема за що.
Запала тривала тиша. Потім Кармоді сів на канапі.
— Що сталося? — запитав Бельветтер.
— Тепер не можу заснути.
— Попробуйте заплющити очі і подумки розслабити всі м’язи вашого тіла, починаючи з великого пальця ноги і йдучи догори до…
— Я не хочу спати! — зарепетував Кармоді.
— Може, вам не дуже хотілося з самого початку? — висловив припущення Бельветтер. — Але ви принаймні могли б заплющити очі і трошки відпочити лежачи. Зробіть це задля мене.
— Ні! — вперся Кармоді. — Не хочу ні спати, ні відпочивати.
— Впертюх! — зітхнув Бельветтер, — Робіть що хочете. Я старався як міг.
— Авжеж — крикнув Кармоді, звівшись на ноги і вийшовши з «Дрімоти».
Кармоді стояв на вигнутому місточку і милувався блакиттю лагуни.
— Це копія венеціанського мосту Ріальто, — пояснив Бельветтер. — У зменшеному масштабі, звичайно.
— Знаю. Прочитав на табличці.
— Досить чарівний, не правда?
— Еге ж, гарний, — погодився Кармоді, запалюючи сигарету.
— Ви забагато палите, — зауважив Бельветтер.
— Знаю. Не можу без курива.
— Як ваш медичний консультант мушу зауважити, що зв’язок між тютюном і раком легенів доведений остаточно.
— Знаю.
— Якщо ви перейдете на люльку, то шанси захворіти зменшаться.
— Не люблю люльки.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Координати чудес, Роберт Шеклі», після закриття браузера.