Читати книгу - "Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар"

З цією ж метою під час судового засідання може проводитись теле-, звуко-, відеозапис, кінозйомка. Проте проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускається з дозволу суду. Суд вирішує це питання ухвалою, враховуючи, чи не будуть вказані дії негативно впливати на нормальний перебіг судового розгляду і чи не перешкодять вони встановленню істини у справі. На нашу думку, фото- і кінозйомка, відео- і звукозапис можуть бути заборонені судом навіть у разі коли ці дії проводяться без застосування стаціонарної апаратури, якщо їх проведення перешкоджає нормальному перебігу судового засідання (наприклад, вони негативно впливають на осіб, які допитуються судом, тощо).

Частина 3 статті передбачає винятки із загального принципу гласності судового процесу: у випадках, передбачених процесуальним законодавством, справа може розглядатися у закритому судовому засіданні.

Закритий судовий розгляд є обов’язковим у справах, коли це необхідно в інтересах охорони державної таємниці, тобто інформації, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» визнана саме такою.

Крім цього, процесуальне законодавство допускає закритий судовий розгляд за вмотивованою ухвалою суду, яка виноситься за заявою осіб, що є учасниками процесу, або за ініціативою суду у випадках, вказаних у КПК, ЦПК, ГПК. Перелік випадків можливого закритого розгляду справи є обмеженим і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, у закритому судовому засіданні можуть розглядатися кримінальні справи:

1) про злочини неповнолітніх, які не досягай 16-річного віку, з тим, щоб створити необхідні сприятливі умови для одержання правдивих показань підсудного, усунути можливий негативний вплив на нього присутності публіки та інші обставини, які перешкодять встановленню істини у справі;

2) про статеві злочини — з метою охорони інтересів потерпілих і суспільної моралі;

3) з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі;

4) коли цього потребують інтереси безпеки потерпілих, свідків та інших осіб, взятих під захист у зв’язку з наявністю реальної загрози їх життю, здоров’ю, житлу чи майну.

У закритих судових засіданнях допускається розгляд також цивільних справ — з метою збереження таємниці усиновлення або з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі.

Закритий судовий розгляд справ у господарських судах допускається у випадках, коли відкритий розгляд суперечить охороні комерційної або банківської таємниці або коли сторони або одна із сторін обґрунтовано вимагають конфіденційності розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Закрите судове засідання відбувається з участю всіх осіб, які є учасниками судового розгляду, і з додержанням всіх правил судочинства. Судове рішення, яке є підсумком розгляду справи (крім справ про усиновлення), проголошується прилюдно, але в ньому суд не повинен вказувати обставини, що стали підставою для проведення закритого судового розгляду.

Перебіг судового процесу фіксується у протоколі судового засідання, який складає секретар судового засідання. Відповідно до процесуального законодавства у протоколі судового засідання відображається весь перебіг судового розгляду. Головуючий в судовому засіданні і секретар судового засідання підписують протокол.

Відсутність у справі протоколу судового засідання є істотним порушенням, яке тягне за собою скасування судового рішення,

Частина 4 статті передбачає фіксування перебігу судового процесу технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.

При розгляді кримінальної справи перебіг судового засідання фіксується за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів у разі клопотання осіб, які є учасниками судового розгляду (ст. 198 ЦПК), або за ініціативою суду (ст. 87 КПК).

Фіксування судового процесу технічними засобами передбачено й цивільним процесуальним законодавством та господарським процесуальним законодавством (ст. 811 ГПК), але його процедура не виписана.

1. Судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

2. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

З- Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

4. У судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом.

5. Використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Принцип державної мови судочинства є одним з функціональних принципів судочинства.

Судочинство в Україні в більшості випадків здійснюється державною (українською) мовою. Це означає, що розгляд доказів, виступи сторін та інших учасників процесу, судові протоколи й рішення складаються українською мовою. У місцях компактного проживання громадян іншої національності судочинство може проходити також рідною мовою більшості населення даної місцевості, а у місцях компактного проживання декількох груп національностей, жодна з яких не становить більшості населення цієї місцевості, судочинство поряд з державною може здійснюватися мовою, прийнятною для населення даної місцевості (за винятком цивільного судочинства). Це, у свою чергу, вимагає від судді володіння державною мовою, а також мовою, якою здійснюється судочинство в тому суді, у який його призначено (обрано) на посаду.

Зазначений принцип передбачає також гарантії прав учасників судового процесу, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство. Зокрема, особам, які беруть участь у розгляді справи і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право користуватися рідною мовою — робити заяви, давати пояснення і свідчення, заявляти клопотання та ін. До зазначених осіб належать: підсудний, потерпілий, їх законні представники, цивільні позивач і відповідач, їх представники — у кримінальних справах; у господарських справах — сторони, треті особи, заінтересовані особи та їх представники.

Такою, що не володіє