Читати книгу - "Мауглі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Що він каже? Що він каже? Що він каже? — щохвилини запитували вовки, і Мауглі перекладав доти, доки люди заговорили про чаклунство, чого він сам не дуже розумів. Тоді він сказав, що чоловік і жінка, які дуже добре ставилися до нього, потрапили в пастку.
— Невже люди ловлять людей? — запитав Сірий Брат.
— Так він каже. Я не розумію до пуття його балаканини.
"Вони всі божевільні. Яке відношення мають до мене Мессуа та її чоловік, щоб через мене їх садовили в пастку? І що вони кажуть про Червону Квітку? Треба довідатись. Принаймні вони нічого не заподіють Мессуа, доки не повернеться Бульдео. Отже…" — думав Мауглі, бавлячись колодочкою ножа. А в цей час Бульдео й вуглярі хоробро чимчикували один за одним.
— Я зараз же піду до Людської Зграї,— сказав нарешті Мауглі.
— А ці? — спитав Сірий Брат, жадібно позираючи на засмаглі спини вуглярів.
— Проведи їх додому з піснями, — сказав, посміхнувшись, хлопчик. — Я не хочу, щоб вони повернулися в село до вечора. Ви можете їх затримати?
Сірий Брат, замість відповіді, вищирив свої білі зуби:
— Ми можемо ганяти їх, як спутаних кіз, якщо я знаю Людину.
— Цього мені не треба. Заспівай пісеньку, Сірий Брате, щоб вони не нудьгували в дорозі,— можна й не дуже ніжну…
Іди з ними, Багіро, і поможи співати. Коли стемніє, зустріньте мене біля села, — Сірий Брат знає, де саме.
— Нелегке полювання — вистежувати для Людського дитинчати. Коли ж я висплюся? — сказала Багіра, позіхаючи. Але по очах видно було, що вона захоплена розвагою. — Я співатиму голим людям? Що ж, спробуємо.
Вона нахилила низько голову, щоб звук лунав далі, й протяжно закричала: "Доброго полювання!" Опівнічний вигук серед білого дня звучав жахливо, як для початку. Мауглі чув, як то слабшав, то знову дужчав і нарешті стихав протяжним виттям позад нього крик пантери. Він біг Джунглями і сміявся сам до себе. Хлопчик бачив, як усі вуглярі збилися докупи, як рушниця старого Бульдео затремтіла, мов банановий лист, і завертілася то в один, то в другий бік. Тоді Сірий Брат завів: "Іа-ла-хі! Іа-ла-ха!" — Ловецький Клич Зграї, коли вона жене нільгаї, велику сизу самку. Ніби з самісінького краю землі нісся цей звук усе ближче і ближче, поки нарешті обірвався коротким різким викриком. Інші три вовки відповіли йому, та так, що навіть сам Мауглі поклявся б, що галасує вся Зграя. Потім вони завели величну Вранішню Пісню Джунглів з найрізноматнішими трелями, переливами, руладами, знайомими всякому голосистому вовкові.
ВРАНІШНЯ ПІСНЯ ДЖУНГЛІВ
Ще мить тому нічну пітьму
Не смугували тіні.
Засяяв Схід — за нами слід,
І тінь біжить в долині.
І кожен з нас в ранковий час
Закличний голос чує:
"Спочинку доброго усім,
Хто наш Закон шанує!"
І хутро, й ріг забули сміх
У мороці нічному.
З усіх кінців Князі Лісів
Скрадаються додому.
В ріллю суху вженуть соху
Воли в ярмі тяжкому.
Із краю в край весь небокрай
Горить в огні страшному.
Мерщій в барлоги! Стрілу тривоги
Метнуло сонце в тишу.
Рипить, мов крук, сухий бамбук,
Трава тривожно дише.
Знемога й сон беруть в полон
І біг непевний став.
А в небі качур дико кряче:
"Людино, день настав!"
Були ми всі в рясній росі —
Тепер просохли боки.
Де буйвол пив — намул осів,
В глею сліди глибокі.
Зрадлива тьма: була — й нема,
А день біду віщує.
Тож клич летить: "Всі міцно спіть,
Хто наш Закон шанує!"
Просто неможливо передати те враження, яке справляла ця пісня, і неможливо передати й ту зневагу, що з нею чотири вовки вимовляли кожне її слово, чуючи тріскіт гілок під вагою людей, що квапливо деруться на верховіття, і безперервні заклинання й замови Бульдео. Потім звірі полягали й заснули, бо, як і всі істоти, що самі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мауглі», після закриття браузера.