Читати книгу - "Все правильно"

- Ну ти даєш подруго…- Катя ошаленіло закліпала очима. - Не знала б тебе - не повірила б. Але ти ж і справді могла таке утнути…

- І утнула.

- Але чому?

- Бо він виключення з правил.

- Ну так, виключення, але ж ти так хлопцю комплекс неповноцінності, мабуть, організувала – розсміялась від душі раптом Катя.- Боже, я собі уявляю як він розгубився. Заради цього варто було його тобі уступити! Такий ловелас зі стажем і бац, такий облом… Ну ти даєш! А-хаха, Боже, тримайте мене… Ліза… Ну ти утнула. Це ж треба, так познущатись з людини. І це вона каже, що я жорстока!

Катя сміялась до сліз, а Ліза не поспішала розчаровувати подругу і розповідати, що насправді втекла, бо злякалась, а не тому, що бажала познущатись. І нехай пізніше, кілька днів потому, вона справді провела ніч з ним, але подробиць Каті так і не розповіла. Просто не змогла. Катя, звичайно, побачила, що з Лізою щось не те, але Женю вона більше поряд з нею не бачила і приводу подумати, що то через нього її так «скрутило» не мала. Наче не мала. Мабуть Ліза недооцінила свою подругу…

Катя 2002р

Катя спостерігала, як подруга танцює з Матеєм і відчувала себе до незвичного дивно. З одного боку наче Ліза послухала її поради (заледве чи не вперше!) і прийняла залицяння цього красунчика. Маттей був дуже конкурентоздатним – високий, темноволосий, розумний, начитаний, вчиться на перспективну спеціальність. Катя сама на нього поглядала, але зустрівши пару разів байдужий до зубовного скрежету погляд (наче вона не гарна дівчина, а порожнє місце, або взагалі придорожна каменюка!), швиденько викреслила його з переліку цікавих об’єктів. Набагато простіше було зробити це, аніж відчувати розчарування від цілковитої байдужості представника протилежної статі. Та і щось в ньому їй теж не подобалось, окрім неуваги. Чи то доволі непогана хватка по життю, чи то зверхнє відношення до людей, які не представляли для нього практичного інтересу, притаманне іноді самій Катерині. Тож, дивлячись як Ліза мимоволі виховує в цьому хлопцеві повагу та гарне ставлення до людей, Катя лишень відверто веселилась - не одній же їй страждати від такої науки.

Між тим, з іншого боку, допоки Ліза воротила носа від залицяльника, що крутився біля неї другий рік поспіль, все будо в нормі. Ліза ж не могла, як нормальна дівчина, просто «продинамити» хлопця. Ні, вона (веселячи Катю до колик) бігала, як переляканий заєць від кавалера, не дозволяючи тому навіть наблизитись. Та поки вона так бігала, Маттей в очах Каті не так вже й відрізнявся від небажаних залицяльників самої Каті. Але варто Лізі було повернутись обличчям до Маттея (цікаво чому це раптом?!) і контраст у відношенні до дівчат став разючим… І зараз Катя, мимоволі проводжаючи цю парочку поглядом, спостерігаючи, як Меттей обережно веде Лізу танцполом, раз за разом відчувала, як її щось починає гризти зсередини. Вона сердито тряхнула головою. Ні, це не може бути заздрість. Просто не може! Яка може бути заздрість до такої як Ліза? До простушки, що приймала на віру всі її байки про містичних друзів, закоханих до нестями заможних красунчиків-залицяльників, що завалюють її квітами і дарунками? До дурного дівчиська, що молодше, наче не на три роки, а на ціле життя? Та вона ж наївна до непристойності! Катя їй сказала, що пішла до залицяльника музику слухати, і Ліза повірила!

От тільки чого ж до цього дівчиська, ставились хлопці зовсім по іншому? Чому там, де самій Каті пропонували без зайвих реверансів гарний секс, Лізі пропонували прогулянку під луною? Там де, така розумна, практична, самовпевнена Катя отримувала поблажливе «дякую за гарну ніч», Ліза отримувала зовсім інше відношення? Катя бачила як на танцюючу подругу дивився з іншого боку танцполу якийсь білявий (наче знайомий, чи лише здається?) хлопець. Так не дивляться на іграшку, так не дивляться на дівчину на ніч … Так дивляться на кохану…

Катя взяла стаканчик з залишками дешевого вина і одним махом його допила, скривившись. Вже кілька днів підряд вона підтримувала бажання Маттея і ще однієї дівчини з їх компанії, купляти ввечері вино «за для розслаблення», а насправді, просто, щоб подивитись на п’яного Маттея та Лізу. Ліза, зробивши один ковток в перший же вечір, швидко і невимушено «з’їхала» на повністю безалкогольний «Живчик» , а Маттей… Він, навіть п’яний, бачив лише Лізу, на відміну від самих залицяльників Каті. Катя перевела погляд на одного з таких, що якраз зараз сидів поряд, щось там розповідаючи, з його точки зору дуже смішне… Високий, білявій, досить накачаний, дивиться на неї мутним від бажання поглядом крізь дим цигарки… Вона відмовилась йти з ним танцювати, бо вже визивали нудоту його намагання облапати її всю, під виглядом танцю. От чого Лізу так не лапають! Он, Маттей на неї ледве дихає, навіть не намагаючись змістити руки трохи вище чи нижче талії… Що вона з ними робить? Катя забрала в свого кавалера цигарку і сильно затягнулась. Добре, що Ліза на танцполі, бо її нерозуміючи-сумний погляд зводить нанівець весь ефект такого п’янкого отруєння… А Каті треба якось заспокоїти нерви! Та і зі спиртним варто закруглятись, бо вже трохи штормить.

-Катя, пішли прогуляємось,- приземлилась поряд Ліза, як тільки но повільна пісня закінчилась.

-Куди?- Катя здивовано подивилась на якусь, занадто спокійну подругу. Вона цілий день її дивувала спокоєм. Ні, не те щоб раніше Ліза носилась, як підірвана по пляжу (хоча і таке регулярно бувало), але сьогодні вона була якось на диво раціональна. Та навіть одне те, що вона таки пішла танцювати з Матеем, багато про що казало… От тільки про що?

-До моря.

-А Маттей?

-А що Маттей?

-Він наче на продовження вечірнього раю сподівається.- криво посміхнулась Катя.

-Твій теж, але здається ти не настільки захоплена цією перспективою…

-Зовсім не захоплена…

-Ну, то пішли.

-Пішли.

Ліза 2016р

- То що змінилось зараз, Ліза? Він знову просто розб’є тобі серце, але цього разу остаточно!- вже майже кричала Катя, розлючено дивлячись на Лізу, що знову здається її ігнорувала. Як завжди, коли була не згодна, але не вважала на необхідне сперечатись

-Ні, все буде не так. Цього разу все правильно.

-Що правильно? Він як був кобелем так і лишився, а ти як була дурним дівчиськом,