Читати книгу - "Північний вітер"

А знаєте що? Я обмежуся кількома словами, бо ж гадаю, Ви й без того букви плутаєте. Та якщо маєте бажання, якщо ще у змозі, розкажіть мені більше про свій «дім». Тільки не пишіть такого, про що можете пошкодувати завтра рано-вранці, прокинувшись після цього марення. А я вип’ю келих червоного вина «Рона» 1997 року. Я п’ю за Ваше здоров’я! А Вам порадила б перейти на мінеральну воду. Або ж зробіть собі міцної кави!

П’ятдесят хвилин потому

AW:

А Ви сувора, Еммі. Не будьте такою суворою. Я кави не хочу. Я хочу Еммі. Приїжджайте до мене. Ми вип’ємо ще по келишку вина. Ми можемо одягти пов’язки на очі, достоту як у фільмі. Тільки я не пригадую назву фільму, треба подумати. Я охоче цілував би Вас, і мені однаково, як Ви виглядаєте. Я закохався у Ваші слова. Відтак можете писати, що забажаєте. Можете навіть писати суворо. Я все люблю. Насправді Ви геть не суворі. Ви себе до цього змушуєте, Ви хочете видаватися сильнішою, ніж є насправді. Марлен і краплі алкоголю в рот не бере. Марлен — жінка вельми розважлива, але чудова, так каже кожен, хто її знає. Вона була з якимось пілотом з Іспанії. Тепер між ними більше нічого немає. Вона каже, що для неї існує лише один чоловік — я. І знаєте, це брехня. Мене для неї більше не існує. Коли люди розлучаються, то завше дуже боляче. Не хочу більше розлучатися з Марлен. Моя мама її дуже любила. Проте вона померла, вона була дуже нещасна. Все було не так, як я думав. У мені щось також померло, і я відчув це лише тоді, коли воно померло. Мама не надто дбала про мене, здебільшого про мою молодшу сестру. Батько перебрався до Канади й забрав із собою мого старшого брата. А я десь посередині. Мене пропустили. Дитиною я був спокійний. Можу показати Вам фото. Хочете? На карнавалі я завжди був Бастером Кітоном[4]. Мені до вподоби сумно-веселі герої німих фільмів, які вміють робити гримаси. Приїздіть до мене — вип’ємо ще вина за нас і подивимося фотографії з карнавалу. Як прикро, що Ви заміжня. Хоча ні, добре, що Ви заміжня. Ви обманюєте свого чоловіка? Не робіть цього, Еммі. Так боляче, коли тобі брешуть. Я вже трохи напідпитку, але розум ще маю ясний. Марлен одного разу мене обманула. Тобто мені відомо про цей один раз. На Марлен подивишся й одразу знаєш, що вона обманула. Я відсилаю Вам лист. Я цілую Вас. І ще поцілунок. Ще поцілунок. Ще, ще і ще. Мені байдуже, як Ви виглядаєте. Я сумую за близькістю. Я не хочу думати про маму. Я не хочу думати про Марлен. Я хочу цілувати Еммі. Я трохи сп’янів, пробачте. Я відсилаю Вам лист. А тоді піду спати. Цілую Вас. Прикро, що Ви заміжня. Мені здається, що ми підійшли б одне одному. Еммі. Еммі. Еммі. Мені подобається писати: «Еммі». Один раз лівим середнім пальцем, двічі лівим вказівним, один раз лівим безіменним. ЕММІ. Я міг би Ваше ім’я написати тисячу разів. Писати Еммі — цілувати Еммі. Ходімо спати, Еммі.

Ранок наступного дня

Тема: Привіт

Привіт, Лео, Ви вже знову з нами, на Землі?

Щиро Ваша Еммі.

Дві з половиною години потому

RE:

Досі міркуєте, як пояснити собі, а головно МЕНІ Ваші нічні листи?

Нічого не варто пояснювати, Лео. Все, що Ви мені написали, отак ненавмисне, ненароком, — чудове, просто чарівне. Вам варто частіше напиватися, бо тоді Ви відкриваєте свою емоційну натуру, показуєте, якою щирою та відвертою, сердечною, пристрасною та палкою людиною Ви є. Отака неконтрольованість Вам на користь! А ще мені дуже приємно, що Ви так часто бажали мене поцілувати! Відповідайте мені, не баріться!! Мені дуже цікаво, що Ви скажете. Тверезий Ви щосили намагаєтеся не бути тим Лео, який показує своє справжнє єство під дією алкоголю. Сподіваюся, Лео не нудило.

Три години потому

RE:

Лео, агов!!! Не чесно отак зникати! Тут пахне чоловіком, який зранку відмовляється від слів, що їх палко шепотів жінці на вухо вночі в любовному запалі. А ще пахне звичайним, посереднім, нудним пустим чоловіком. Лео тут точно не пахне. То пишіть мені вже нарешті!!!

П’ять годин потому

AW: