Читати книгу - "Марсіянин"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Упродовж убивчо нудних днів я продираюсь через “Чоловіка за шість мільйонів доларів” із бездонної збірки серіалів з 70-х капітана Ллюїс. (прим.п., The Six Million Dollar Man - американський телевізійний серіал про колишнього астронавта з біонічними імплантантами, який працює на вигадану урядову установу, яку називають OSI)
Я щойно передивився серію, у якій Стів Остін б’ється з російським венеріянським зондом, який помилково сів на Землі. Як знавець міжпланетних подорожей можу запевнити вас, що у історії НЕМАЄ наукових помилок. Зонди часто сідають не на ту планету. Також, великий плаский корпус зонда є досконалим для атмосфери високого тиску на Венері. Також, як усім нам відомо, зонди відмовляються виконувати команди, вибираючи замість цього нападати на людей поблизу них.
Поки що Патфайндер не намагався мене вбити. Але я пильную його.
Журнал: Сол 93
Сьогодні прийняв сигнал Габу. Тепер у мене є чіткий напрям. Заблукати не можливо. Згідно з комп’ютером, я з 24718 метрів від Габу.
Завтра я буду вдома. Навіть якщо з ровером станеться катастрофа, зі мною все буде гаразд. Я можу просто дійти піша до Габу.
Не знаю, чи казав вам раніше, та я до нудоти втомився перебуванням у цьому ровері. Я так довго сидів чи лежав, що спина просто зруйнована. З усієї нашої команди нині я найбільше сумую за Беком. Він би позбавив мене від болю у спині.
Хоча він би певно наговорив мені усякого лайна про це. “Чому ти не робив вправи для розтягування? Твоє тіло важливе! Їж більше клітковини” - чи ще щось.
Ниньки я б зрадів лекції про здоров’я.
Коли тренувались, у нас було відпрацювання жахливого сценарію “Втрачена орбіта”. У разі відмови другої ступіні при підйомі на МЗЧ ми б потрапили на орбіту, а були б занадто низько щоб дістатись Гермесу. Ми б шкреблися об верхні шари атмосфери, тому б швидко втрачали висоту. НАСА дистанційно би скерувала Гермес та підвела для стиковки. Тоді б ми забралися звідти якомога швидше, щоб і Гермес не посунуло.
Для цього тренування нас змусили сидіти у симуляторі МЗЧ протягом 3-х жахливих днів. Шість осіб у злітному човні, що створений для 23-хвилинного польоту. Було трохи затісно. І “трохи затісно” означає”ми хотіли убити один одного”.
Коли ми вилізли, капітан Ллюїс оголосила: “Що сталось у “Втраченій орбіті” лишається у “Втраченій орбіті.” Може звучить і банально, та це спрацювало. Ми забули про все і повернулись до нормального життя.
Я б віддав що завгодно лише за п’ять хвилин тренування “Втрачена орбіта”. Мені справді самотньо останнім часом. До цієї подорожі я був надто заклопотаний щоб киснути. Але довгі нудні дні без справ навертають думки до дому. Я далі від людей ніж хто-небудь коли-небудь бував.
Боже, сподіваюсь, Патфайндер знову запрацює.
Журнал: Сол 94
Нарешті мила домівка!
Сьогодні я вже пишу зі свого величезного, печероподібного Габа.
Перше, що я зробив, коли увійшов, - це почав бігати колами і розмахувати руками. Чудове відчуття! Я просидів у тому клятому ровері 22 Соли і не міг ходити без скафандра.
Мені доведеться витримати у двічі довше того. коли їхатиму до Аресу 4, та це проблема на пізніший час.
Після кількох кіл радості по Габу я взявся до роботи.
Спершу запустив оксигенатор і атмосферний регулятор. Перевірив рівні повітря, усе було гаразд. У повітрі лишався СО2, то ж рослини не душились через те, що я не видихав для них.
Звісно, я уважно оглянув мою городину, і вона виявилась уся здоровою.
Торби з лайном додав до купи гною. Чарівний запах, маю вам сказати. Та після змішування з ґрунтом він ослаб до прийнятного рівня. Скриню з сечею вилив у відновлювач води.
Мене не було три тижні, і я лишив Габ досить вогким заради рослин. Така кількість води у повітрі може спричинити купу проблем з електропроводкою, тому я витратив наступні години на повну перевірку усіх систем.
Відтак я трохи пошпацерував. Хотілось решту дня відпочивати, та у мене були ще справи.
Надягши скафандр, я вийшов до ровера і зняв з даху сонячні стільники. За кілька годин розставив їх там, звідки знімав, під'єднуючи дротами до електросистеми Габу.
Зняти Лендер з даху було багато легше ніж затягнути його нагору. Я знів розпорний стрижень з платформи МПЧ і притягнув його до ровера. Прихиливши його до корпусу і закопавши інший кінець для стійкості, я отримав рампу.
Треба було узяти той стержень з собою до розташування Патфайндера. Живеш і навчаєшся.
Просунути Лендер у повітряний шлюз було неможливо. Він був просто завеликий. Я міг би його розібрати і занести по частинах, але проти цього був чарівний аргумент.
Через брак магнітного поля Марс не має захисту від жорсткого сонячного опромінення. Якби мене піддали йому, у мене був би такий сильний рак, що навіть у раку був би рак. Тому полотно Габу діє як щит проти електро-магнітних хвиль. Це означає, що Габ просто не пропустить радіо-трансляцію, якщо Лендер буде всередині.
До речі про рак. Час позбутись РІТЕГа.
Лізти знову у ровер було болем, та треба було це зробити. Якщо РІТЕГ трісне, це уб'є мене.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Марсіянин», після закриття браузера.