Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

вдасться. Коли людина намагається позбутися старої звички, у неї виникає відчуття, ніби вона втрачає доступ до жорсткого диску, що на ньому зберігаються всі повідомлення і зображення, які були зібрані протягом життя і нагадують людині, ким вона є. Але якщо погодитися прийняти і пережити тимчасову невизначеність, незабаром можна насолоджуватися новими способами сприйняття практичного досвіду.

Перечекайте перехідний період, і ви в буквальному сенсі забудете про свій негативний цинізм, оскільки електричні імпульси активуватимуть нові позитивні нейронні ланцюжки. Що таке позитивний ланцюжок? Із цього розділу ви дізнаєтеся про дві звички, що допоможуть упоратися з негативним мисленням: про Суб’єктність та Реалістичні очікування. Суб’єктність – це усвідомлення, що ваші персональні зусилля здатні забезпечити задоволення ваших життєвих потреб. Реалістичні Очікування – це розуміння, що нейрохімічні коливання відбуваються через хитромудрість нашого мозку. За допомогою Суб’єктності та Реалістичних Очікувань ви будете здатними сконцентруватися на наступному кроці і насолоджуватися ним. Припиніть звертати увагу на недосконалість світу, і вона вас не турбуватиме.

Ваша сила міститься у вашій голові. Бути власним персональним агентом та нести відповідальність за свої дії набагато краще, ніж скаржитися на те, що навколишній світ не здатен виконати всі ваші побажання. А реалістичні очікування є набагато кращими за розчарування та кризи. Якщо ви здатні обмежити власні негативні переконання, то Реалістичні Очікування допоможуть вам Діяти Самостійно. Кожен здатен побороти власну звичку до негативного мислення за допомогою створення нових нейронних ланцюжків СРО. Тож розгляньмо, як саме це можна зробити.

Звичка до позитивного сприйняття

Існує досить простий спосіб надати мозку нову тему для роздумів: тричі на день робіть паузу і думайте про щось хороше. Щоразу приділяйте по одній хвилині на пошук позитивних аспектів у тій ситуації, що ви про неї зараз думаєте. Виконуйте цю вправу протягом шести тижнів, і мозок автоматично почне шукати позитивні моменти в навколишньої дійсності. Самостійно вирішите, що для вас означає «хороше». Тільки не зациклюйтеся на кошенятах, веселках та метеликах: шукайте те, що безпосередньо пов’язане з вашою поточною ситуацією. Ось кілька прикладів моїх позитивних хвилин. Як ви самі побачите, я активно формую власне позитивне мислення, а не пасивно чекаю, коли зі мною трапиться щось радісне. 

• Коли хтось діє мені на нерви, я думаю про свою особисту силу та витримку, що не є підконтрольною моєму співрозмовнику.

• Коли я чую про якусь трагедію чи катастрофу, я думаю про ті можливості впоратися з такими подіями, яких раніше у людей не було.

• Коли мені здається, що мене недостатньо цінують, я думаю, що це надає мені свободу слідувати власним шляхом, замість заради збереження популярності робити те, що від мене очікують.

• Коли в мене проблеми з їжею, я думаю, яку смакоту я собі оберу, коли буду реально голодною, і мені неймовірно пощастило, що я можу це зробити.

• Коли мені самотньо, я нагадую собі, що в мого внутрішнього ссавця безліч різних імпульсів, які подекуди суперечать одне одному, і мені пощастило, що я можу обрати на кожен із них власну реакцію, котра сприяє моєму добробутові в довгостроковій перспективі.

Спершу ця вправа може викликати відчуття фальші та натягнутості. Вам може здаватися, що позитивні моменти, які ви побачили, є банальними. Ваші старі нейронні зв’язки повідомлятимуть, що ці дрібниці неможливо порівняти з тим жахливим станом, у якому перебуває увесь світ. Проте за шість тижнів ці крихти позитиву стануть для вас такими ж реальними, як і той негатив, що ви його бачите навколо.

Важливо усвідомлювати, що позитивні звички – це не…

• Вправа на вдячність. Вдячність перетворює вас на пасивного приймача. Ви маєте можливість знайти щось гарне і в тому, що ви створили, і в тому, що отримали. Ви можете бути задоволені і собою, й іншими. Якщо стан задоволеності здається вам слабкістю чи дурістю, подумайте про те, що ви маєте ще цілковитий день попереду на те, щоб критикувати.

• Вправа на розслаблення. Під час виконання вправи «Хвилина позитиву» вам необов’язково розслаблятися. Не думайте, що в цей момент ви маєте радіти, і не сваріть себе за це. Просто продовжуйте шукати позитив, і ваші нові очікування вплинуть на вашу нейрохімію.

Ці практики допоможуть мозку навчитися бачити в навколишньому світі приємне настільки ж природно, наскільки зараз він знаходить погане. Ваша автоматична реакція зміниться, якщо ви робитимете щось по-іншому тричі на день протягом шести тижнів без перерви. Якщо ви пропустите вправу, починайте все від самого початку – і так доти, доки у вас не буде жодного пропуску протягом шести тижнів. Якщо вам складно думати про себе, почніть з того, що добре для оточення. Однак будьте чесними із собою щодо ваших власних переваг. Якщо ви сприймаєте тільки те, що добре для інших, усе може закінчитися жалістю до себе і поверненням до негативного мислення. Ви почнете думати, що все хороше трапляється тільки з іншими, але такі нейронні зв’язки у вас вже є, а ви ж будуєте нові. Ваше позитивне мислення може бути отруєне негативом. Коли ви дізнаєтеся хороші новини, у вас може виникати думка «Цікаво, чи надовго?». Але якщо ви залишитеся сповненими рішучості щодня виконувати «квоту по позитиву», то продовжуватимете шукати позитивні моменти, і за шість тижнів це закріпиться у вас як звичка. Можливо, ви навіть здивуєтеся, коли у відповідь на хороші новини подумаєте «може бути, що це ще не все приємне».

Ви можете заперечити, мовляв, «це суб’єктивно». Але за шість тижнів ви зрозумієте, що у вашому негативному мисленні міститься не більше об’єктивності. Це просто звичка, що здається виправданою, оскільки електричні імпульси без проблем слідують уторованими шляхами вашого мозку. Але ваші погляди дуже часто формувалися не на підґрунті об’єктивних думок – їх будував випадковий досвід вашого юнацтва. Ви цілком здатні вибудувати нові нейронні ланцюжки, навіть якщо це здається вам необ’єктивним.

Дещо про мозок людини…

Ви можете думати про гарні речі, що трапилися з іншими. Це просто ще один шлях, за яким у вашому мозку буде збудовано новий шлях.