Читати книгу - "Іліада. Одіссея"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
302] Саме тоді й покривало внесла Теано уродлива,
303] І, на коліна поклавши його пишнокосій Афіні,
304] Так говорила, благаючи доньку великого Зевса:
305] «Владна Афіно, захиснице міста, в богинях пресвітла,
306] Списа зламай Діомедові й так учини, щоб і сам він
307] Гримнув об землю лицем біля самої Скейської брами.
308] Ялівок ми у пожертву тобі принесемо дванадцять,
309] Назимків, в ярмах не звиклих ходити, якщо свою ласку
310] Виявиш місту, й троянським жінкам, і малим немовляткам».
311] Так помолилась вона, та на це не зважала Афіна.
312] Так вони в храмі молилися доньці великого Зевса.
313] Гектор тим часом досяг Александрових гарних покоїв,
314] Що збудував собі той з допомогою теслів найкращих
315] Між теслярами у буйнородючій країні троянській.
316] Побудували йому спочивальню, господу й подвір'я
317] Поряд з домами Пріама і Гектора в верхньому місті.
318] Зевсові любий ввійшов туди Гектор, тримав у руці він
319] Спис в одинадцять ліктів завдовжки, й блищало на ньому
320] Мідяне вістря, й навкруг золоте обіймало окільце.
321] У спочивальні знайшов його, той оглядав свою зброю,
322] Гарно обладнану, - щит,'і панцир, і луки дугасті.
323] Там між служебних жінок і Єлена аргівська сиділа
324] І призначала челядницям різні роботи добірні.
325] Глянувши, Гектор жорсткими почав докоряти словами:
326] «О божевільний! Не гоже цей гнів тобі в серці носити.
327] Гинуть народи в бою біля мурів високого міста.
328] Тож задля тебе навкруг Іліона оця запалала
329] Звада воєнна. І сам би, напевно, ти іншого лаяв,
330] Тільки б побачив, що бою жахливого він уникає.
331] Отже, вставай, поки згубним вогнем не охоплено місто».
332] Відповідаючи, мовив йому Александр боговидий:
333] «Гекторе, слушно ти лаяв мене, справедливо ти лаяв;
334] Тим-то тобі відповім, а ти вислухай тільки уважно.
335] Не через гнів на троян, не тому, що відомсти бажаю,
336] Дома сиджу я: хотів лише смутку своєму віддатись.
337] Але дружина мене намовила лагідним словом
338] В бій вирушати. Мені ж і самому здається, що справді
339] Так буде краще. Мінлива-бо є до мужів перемога.
340] Тож почекай мене, поки надіну Ареєву зброю,
341] Або іди, а я вслід і тебе дожену незабаром».
342] Не відповів, проте, Гектор на це йому шоломосяйний.
343] Словом ласкавим звернулась до нього тим часом Єлена:
344] «Діверю мій, препоганої суки й причинниці лиха!
345] Хай тої днини, коли мене мати на світ породила,
346] Бурі порив підхопив мене люто й заніс би далеко
347] В гори чи кинув би в хвилі ревучі бурхливого моря,
348] Й хвилі покрили б мене перед тим, як усе оте сталось!
349] А як наслали уже на нас оце лихо богове,
350] Хай би дружиною я хоробрішому мужеві стала,
351] Що відчував би хоч сором ганьби і людського докору.
352] Цей же й тепер легкодумний, та, мабуть, таким і надалі
353] Вже залишиться, - поплатиться ще він за це, я гадаю.
354] Та заходь же до мене, у крісло сідай відпочити,
355] Діверю мій, що найбільш облягли твоє серце турботи
356] Через ту сучу провину мою та вину Александра.
357] Зевс-бо обом сумовиту нам визначив долю й надалі
358] Бути в неславі в усіх прийдешніх людських поколіннях».
359] В відповідь Гектор великий сказав тоді шоломосяйний:
360] «Сісти мене не проси, хоч яка ти ласкава - не впросиш.
361] В бій мене серце моє пориває, щоб швидше троянам
362] Допомогти: занадто-бо там їм без мене сутужно.
363] Отже, його спонукай, та й сам він нехай поспішає,
364] Щоб наздогнати мене, поки я ще із міста не вийшов.
365] Я ж тим часом додому піду, до родини своєї,
366] Любу дружину побачити хочу й маленького сина.
367] Бо невідомо, чи знову до них я іще повернуся,
368] Чи віддадуть на поталу боги мене в руки ахеїв».
369] Так відповівши їй, Гектор пішов собі шоломосяйний.
370] І незабаром дійшов до свого він затишного дому,
371] Білораменної ж він не застав Андромахи в покоях,
372] З любим дитям на руках та служницею, вбраною гарно,
373] Вийшла на вежу і там сумувала, ридаючи гірко.
374] Гектор тоді, не знайшовши жони непорочної дома,
375] Став на порозі оселі і так до служебниць промовив:
376] «Слухайте пильно, служебниці, й щиру скажіть мені правду.
377] Де це дружина, де білораменна моя Андромаха?
378] Чи до ятрівок пішла та зовиць, причепурених гарно, -
379] Чи до Афіни у храм, де гуртом усі інші троянки
380] Пишноволосі в страшної богині благають пощади».
381] Відповідаючи, ключниця мовить йому домовита:
382] «Ти зажадав од нас, Гекторе, щиру сказать тобі правду, -
383] Не до ятрівок і не до зовиць, причепурених гарно,
384] Не до Афіни пішла вона в храм, де інші троянки
385] Пишноволосі в страшної богині благають пощади;
386] До іліонської вежі великої вийшла, почувши,
387] Що піддаються трояни й міцнішає сила ахеїв.
388] Тим-то до муру міського чимдужче вона поспішила,
389] Мов божевільна. Й дитину услід понесла годівниця».
390] Так вона мовила. Швидко із дому пішов тоді Гектор
391] Тою ж дорогою вниз по брукованих вулицях Трої.
392] І, перейшовши велике, красиво збудоване місто,
393] Скейських воріт він дістався, щоб вийти крізь них на рівнину.
394] Вибігла звідти назустріч дружина його Андромаха,
395] Посагом славна дочка Етіона, великого духом.
396] Жив Етіон під Плаком - горою, укритою лісом,
397] В Фівах плакійських, і владарем був кілікійського люду.
398] Донька його за Гектора мідянозбройного вийшла.
399] Стріла вона чоловіка. За нею ішла годівниця
400] З милим при грудях дитям, ще зовсім малим немовлятком,
401] Гектора сином коханим, гарненьким, мов зіронька ясна.
402] Гектор Скамандрієм звав свого сина малого, всі інші -
403] Астіанактом: єдиним-бо Трої був захистом Гектор.
404] Мовчки всміхнувся, малого синочка побачивши, батько,
405] А Андромаха підбігла до нього, роняючи сльози,
406] Руку схопила, назвавши на ймення, і так промовляла:
407] «О божевільний! Завзяття загубить тебе! Не жалієш
408] Ти ні дитяти свого, ні мене безталанної, - скоро
409] Стану вдовою я, скоро зженуть тебе з світу ахеї,
410] Разом напавши; отож, якщо тебе втратити маю,
411] Краще зійти мені в землю, ніякої більше не буде
412] Втіхи мені у житті, коли ти осягнеш свою долю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іліада. Одіссея», після закриття браузера.