Читати книгу - "Ірка Хортиця — надніпрянська відьма"

Та-а-ак, влипла. З рудою треба бути обережніше — вовка за вуха ловить.

— Я взагалі не чула, аби хтось під’їжджав, — досить невпевнено пробелькотіла Карина.

Ірка відразу ж поквапилась скористатись її словами:

— А в Тетянки такий величезний сад! Навіть якщо колона КамАЗів повз нього проїде — то в будинку нічого не буде чутно.

Руда знову перекривилась — вихваляти бодай щось, що належало Тетянці, у цій компанії було не заведено.

— Отже, ти приїхала на КамАЗі? — відразу ж підхопила Алла. — Батько — водій? — і вона зневажливо глянула на Ірку, як на безнадійну біднячку.

— Ірка прийшла пішки, — втрутилась Тетянка. — Її будинок зовсім поруч.

Трійця подружок знову поринула в задуму: до крутих брючок і мами в Німеччині додався ще й будинок. Ірка хихикнула. Вона зовсім не збиралась пояснювати, що її будинок — це саманна халупа на самісінькому дні міської балки. Навесні, коли тане сніг, без гумових чобіт у двір не вийдеш, а що там коїться, коли прорве каналізацію… Видовище не для людей зі слабкими нервами.

— У мого тата банк, — встрягла в розмову Наталка, перехоплюючи ініціативу в подружки, що досі перебувала в задумі. — У Каринки батько в мерії, а Аллин тато — такий бізнесмен, ну такий бізнесмен, ну просто найкрутіший! А твій тато хто?

— Чоловік, — відрізала Ірка, і під язиком у неї з’явився гіркуватий присмак, як завжди, коли мова заходила про батьків.

Їй було нестерпно заздрісно слухати цих розчепурених дуреп. Не тому, що їхні батьки мають банки — хай хоч пляшки — яке їй до них діло! — а тому, що в них узагалі є батьки. І мами, певно, теж. А в Ірки… Мама, так, у Німеччині, там вона в Ірки є. Уже більш як півроку відчалила — і ні слуху ні духу. Листів про німецькі звичаї не пише — тут Ірка все вигадала. А батько… Того вона взагалі ніколи не бачила. І взагалі, про те, що в кожної людини, зрештою, має бути хоч якийсь батько, Ірка задумалася зовсім недавно. Та й то лишень через бабусь — теперішньої та покійної.

Може, розповісти їм про своїх бабусь? От бабусь в Ірки повний комплект. Одна, та, що вмерла, була відьмою, від неї Ірка й успадкувала чаклунську силу. А інша, з якою Ірка живе зараз, теж схожа на відьму. Ворожити не вміє, проте всі інші відьмацькі таланти має.

Але дівчата явно не збирались слухати про її бабусь. Для чого? Адже вони вже намацали слабке Ірчине місце! На Аллиній фізіономії був той самий зворушливо-хижий вираз, із яким Ірчин кіт поглядав на заблудлу мишку. Ірці навіть здалося, що на пальцях рудої замість строкатого художнього манікюру з’явилися загнуті пазурі. Напад — найкращий захист, тож Ірка швидко кинулася в бій.

— Дівчатка, та що ви все про батьків та про батьків, краще б про себе розповіли! Чим займаєтесь? Ось, наприклад, Тетянка — класна художниця. Ви ж знаєте, що її картина на міському конкурсі друге місце посіла! Між іншим, багато членів журі вважали, що вона заслуговує й на перше!

— У журі були розумні люди. Нікому з них не могла спасти на думку така дурниця, — у голосі Алли лунав метал.

Її подружки дружно закивали:

— Так, дурниці, дурниці! Таньчина картина взагалі нічого не варта! Подумаєш, якогось кота намалювала! — пирснула Наталка.

— От Аллина картина була справді найкраща! Журі все правильно вирішило! — підхопила Карина.

Ірка вп’ялася в Аллу, що переможно посміхалась. Картина, яка посіла на тому конкурсі перше місце, викликала в Ірки дуже неприємні спогади. Саме біля неї вона наклала на людину смертельне замовляння й ледь не стала вбивцею. Але треба бути справедливою — пейзажик класний. Невже його справді намалювала ця руда? У відповідь на Ірчин запитальний погляд Тетянка ледь помітно кивнула.

— Із чим вас і вітаю, — похмуро буркнула Ірка.

— Восени Аллочка повезе свої роботи на новий конкурс, до Канади, — переможно повідомила Наталка.

Ірка відразу ж просікла, що в неї з’явився новий шанс зачепити Аллу.

— З мовами допомога не потрібна? — аж надто турботливо поцікавилась Ірка. — У Канаді тобі знадобляться англійська й французька.

«Ну, зараз вона зітре самовпевнену посмішечку з Аллиного обличчя. Навряд чи хтось, крім Ірки, може похвалитися тут знанням трьох мов».

Ірка переможно підморгнула Тетянці. Але фізіономія подруги зробилася ще більш сумною.

— Дякую, але мені не потрібні доморощені репетитори, — велично зауважила рудоволоса.

— Аллочка нещодавно складала тести — з англійської та з німецької, — умить видала Карина. — Краще за всіх! Тепер вона може на місяць поїхати до Англії й на місяць до Німеччини. За кошти спонсорів.

Ірка різко видихнула, неначе отримала під дих. Так ось через кого… Ось хто… Ах ти ж!..

Алла скромно опустила оченята:

— Звісно, мені спонсорські гроші зовсім не потрібні, мій тато цілком може оплатити будь-яке навчання. Але ж як приємно досягати успіхів самій! Батьки мною так пишаються! У мене весь наступний рік буде жах який напружений! Конкурс у Канаді, потім Англія, далі Німеччина, а ще Будапешт — змагання з художньої гімнастики. Як я все встигну, просто не уявляю! Аби лише навчання не запустити…

— Ти обов’язково впораєшся! — хором проспівали люблячі подружки. — Ти ж так добре вчишся!

— Ах, картини, іноземні мови, навчання, спорт… Усе це такі дрібниці! — томно сказала Алла й звелася. Наталка й Карина миттю схопилися й ледь не стали по стійці струнко, як солдати в присутності генерала. — Головне — родина! Гарна, гідна родина. А коли навіть власного батька не знаєш… — Алла зневажливо ковзнула поглядом по Ірчиній фізіономії, що вся аж почервоніла. — Дівчатка, ходімо в сад, подихаємо свіжим повітрям. А ти, Тетянко, можеш залишитися. Розваж подружку, — коротко гмукнувши, Алла попрямувала до дверей. За нею одна за одною потяглися її підлабузниці.

— От відьма! — проводжаючи руду поглядом, з ненавистю видихнула Ірка.

— А я гадала, що відьма — ти, — ледь посміхнулась Тетянка.

— Я від народження, а вона — за покликанням, — буркнула Ірка й винувато перевела на Тетянку погляд. — Здається, я тобі не дуже допомогла.

— З Алкою ще ніхто не міг впоратись, — зітхнула Тетянка. — Мало того, що вона кожного дня народження варить із мене воду, так потім іще й батьки півроку наводять мені її як приклад — яка вона вся незвичайна!

— Аж занадто: і малює, і спортом