Читати книгу - "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію"

Отож, любі мої, не сердьтеся на дроти й картон, і патлату авторову голову, і на холодні душі, і на те, що фігури в безглуздому танці з'являються, зникають, повертаються до вас спиною і взагалі морочать вам голову своєю абсурдною поведінкою. Ніде не написано, що автор у літературному творі зобов'язався водити живих людей по декоративних пейзажах. Він може спробувати, навпаки, водити декоративних людей по живих і соковитих краєвидах.

І коли ви, розумний читачу і прекрасна читачко, не заснувши, прочитали до кінця цю книгу Пейзажу, то скільки ви б не сердились на автора за картонні і дротяні його фиґлі, він уважає, що виконав свою задачу (хоча тепер і не зовсім певний, що варт було таку задачу перед собою встановляти). Тож а Dios! — прощавайте — як кажуть еспанці.

________________________________

Примітки

Повість уперше була оприлюднена на сторінках харківського журналу «Літературний ярмарок» як два окремих твори: «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альцести у Слобожанську Швайцарію» (№ 1, 1928 р.; перша і друга книги), і «Неймовірні авантури дона Хозе Перейри у Херсонськім степу» (№ 8, 1929 р.). Поєднані однією композицією, ці два сюжети склали основну версію повісті, що була надрукована у книзі: «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» (Харків, Пролетарій, 1930 р.; пролог, дві книги та епілог). У наступному виданні у книзі: «Оповідання» (Харків, Рух, 1932 р.), — автор додає до «Подорожі…» третю книгу-розв’язку, (яка сюжетними лініями пов’язується з іншими творами збірки, зокрема з «Оповіданнями слюсаря Шарабана», таким чином продовжуючи композиційний експеримент); а також «Післяслово».

Повість подається за виданнями 1930 і 1932 років.

Збережено лексичні, стилістичні та правописні (за незначними винятками) особливості авторського тексту. (Примітка верстальника).

В деяких сучасних публікаціях епілог розташований між третьою книгою та післясловом. В даній публікації він, як і у книжному виданні 1930 року, поміщений після другої книги.

Представлені нижче коментарі додані до даної інтернет-публікації 2017 року, крім однієї, позначеної як «Примітка автора», що належить до друкованої публікації.

Coelum, non animum mutant qui trans mare currunt. – Небо, а не душу змінюють ті, хто через море йде. (латин.) (Цитата з епістол Горація (1,11,27))

… only dull... ...deliberately attempted. – Переклад цієї англійської цитати автор помістив у «Післяслові».

(From an unpublished essay on «Landscape in the Litterature» by the Author. Quoted for the use of critics only). – (З неопублікованого есе автора за темою «Пейзаж в літературі». Цитується лише для використання критиками) (англ.).

... і він незабаром дістався б у відомий латвійський порт, що фігурує в стародавніх анекдотах на цю тему. – Певно натяк на ідіоматичний вираз «їхати до Риги», що означає – блювати. Походить від схожості назви латвійського портового міста Риги зі словом «ригати».

... конкретний і рельєфний як меццо-тинто... – Меццо-тинто – старий ручний спосіб виготовлення гравірувальних форм на металі, призначених для глибокого друку; малюнок, видрукований за допомогою такої форми.

... дурила нас блискучою рінню... – Рінь – крупний пісок, гравій, галька і т. ін.; берег або дно річки з крупного піску, гравію, гальки і т. ін.  

... тремтить містична блискуча юга. – Юга – те саме, що імла.

... куркуль Довб зачепив рубля мотузом, зігнув його ще, так що здоровенний рубель застережливо рипнув, і замотав мотуза за належні виступи на гарбі. – Рубель (тут) – довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном, снопами й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж.

... узяв зайця в тороки... – Тороки – ремені для прив’язування речей.

... конфіскував усю сметану і шомполку дядька Мусія. – Шомполка – рушниця застарілої конструкції, що заряджається з дула за допомогою шомпола. Персонажі на ім’я Мусій фігурують і в творах Майка Йогансена «Кінець Майкла Паркера» (у збірці «Оповідання про Майкла Паркера») і «Дядько Мусій і заєць» (у збірці «Джан та інші оповідання»).

... будував машину, щоб летіти з Дунькою на Марс і приєднатися там до інженера Менні. – Інженер Менні – марсіянин, персонаж науково-фантастично-утопічного роману Олександра Олександровича Богданова «Червона зірка», виданого вперше 1908 року, перевиданого у 1918 та 1929 роках. У романі йдеться про подорож російського революціонера із марсіянськими розвідниками (що конспіративно перебували на Землі під виглядом землян, ховаючи справжній вигляд під масками людських облич) на Марс, де марсіяни побудували комунізм.

... як прозора киновар. – Киновар (зазвичай – кіновар) – червона фарба, яку добувають із сірчистої ртуті.

... щоб їхати в Слобожанську Швайцарію... – Слобожанська Швейцарія – неофіційна назва місцевості південніше від Харкова, найменована так через красу краєвидів.

А в Харкові Дінець поганий! – Дінцем в повісті називається річка Сіверський Дінець (або Донець). Насправді Сіверський Дінець не протікає в Харкові. В Харкові є вузенькі річки Лопань, Харків та Уди. Уди уливаються у Сіверський Дінець, але відносно далеко від Харкова. Тож баба у Харкові вважала за Дінець іншу річку. Проте у середньовіччі Уди називалися Дінцем, але тоді не було міста Харкова. Одначе баба напевно не знала цього історичного факту.

... фотограф Довбня... – Напевно мається на увазі харківський фотограф Веніамін Михайлович Довбня, 1875 року народження (рік смерті невідомий). Представник українського дворянського роду. 30 листопада 1928 року був заарештований ОДПУ за антирадянську агітацію і засуджений до ув’язнення у концтаборі. Реабілітований посмертно у 1996 році.

... бачив також Нову Баварію. – Нова Баварія – район у західній частині Харкова. Була відома насамперед броварнею, де виготовлялося пиво з тією ж назвою, та однойменною залізничною станцією.

... десь за Мжею. – Мжа – річка на Харківщині, у місті Змієві вливається у Сіверський Дінець.

... в Слобожанській Столиці... – Тобто у Харкові.

... степового тура, що так безрезультатно носив на своїх рогах князя Мономаха. – Київський князь Володимир Мономах у своєму «Повчанні», адресованому його дітям, розповідаючи зокрема про небезпеки, що їх він пережив під час полювань, написав, що «тура мене два метали на рогах і з конем».

... лежала на бушприті. – Бушприт, або бугшприт – передня похила, горизонтальна щогла судна. 

... це той самий Перебийніс... – Максим Перебийніс (або