Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

У лісовій та лісостеповій зонах мамонтовий комплекс (мамонт, носоріг, вівцебик, зубр та ін.) змінюється домінуванням північного оленя. На мезолітичних пам’ятках Західної України у складі мисливського промислу помітно переважають північні та благородні олені, трапляються також кістки козуль, кабанів, коней та бізонів. Невеличкі озера та річки були багаті на рибу та птицю. Помірний та вологий клімат у мезоліті сприяв широкому розповсюдженню їстівних наземних молюсків Helix, Unio та ін.

Так, за даними сучасної науки, змінюється природне середовище на терені України в мезолітичний час, яке, звичайно, в межах окреслених зон (гори, ліси, лісостеп, степ) мало свої значні регіональні відмінності. Зміна ландшафтів та тваринного світу була динамічнішою, виразнішою, а також різноманітною. Значні корективи в екологічну ситуацію, передусім у структуру промислового стада, вносили первісні мисливці. Так, не без їхньої “допомоги”, як вважають дослідники, в степах зникли бізони, а в лісостепах — мамонти.

Зі зміною природного оточення суттєво змінилося і життя стародавнього населення. Пристосовуючись до нових умов, людина змушена була удосконалювати знаряддя праці, вести пошуки нових засобів мисливства, збиральництва, змінювати зовнішній вигляд свого житла та поселення. Розпочиналося освоєння нових територій. Якщо в пізньому палеоліті первісні громади розселялися переважно по долинах великих рік, то мезолітичні поселення, навпаки, частіше розміщувалися віддалік великих річок, по долинах їхніх приток або просто у ярах на вододілах.

Археологічна традиція часто пов’язує мезоліт з широким розповсюдженням мікролітичної техніки обробки каменю, геометричних виробів та впровадженням у виробництво лука та стріл. У попередньому розділі зазначалося, що мікролітична техніка, лук та стріли були широко розповсюджені вже у деяких культурах пізнього палеоліту України. Однак безперечним є той факт, що свого найвищого розквіту мікролітична технологія досягла лише в мезолітичних індустріях.

На думку багатьох фахівців, перевага мікролітичної техніки полягала в тому, що вона сприяла виготовленню стандартизованих форм вкладенів, які давали змогу замінювати загублені або зламані леза складових частин знарядь широкого господарського призначення, і передусім метальної мисливської зброї (рис. 24, 25). Крім того, мікроліти різних форм часто використовувалися без оправи, як голки, проколки, скребачки та ін. До того ж сам процес паралельного розчленування каменю і виготовлення з призматичних платівок мікролітичних вкладенів був не таким уже й складним. Все це сприяло широкому розповсюдженню мікролітів на значних територіях ойкумени. Ефективність мікролітичної технології достатньо переконливо простежена археологами на численних комплексах конкретних індустрій мезолітичних пам’яток і розцінюється дослідниками як прогресивний етап розвитку виробництва.

Рис. 24. Кістяний наконечник з крем’яними вкладеннями (Мирне).

Рис. 25. Кістяний наконечник з крем’яними вкладеннями (Мошанця).

Більш досконалі і ефективні засоби виробництва, здобуті за допомогою мікролітичної технології, спричинили можливість індивідуального виробництва засобів існування, а водночас і зміну соціальних відносин у первісних громадах.

Глава 1

Матеріальна культура та побут

Уже попереднє ознайомлення з картою мезолітичних пам’яток України вказує, що відомі тут з пізнього палеоліту великі поселення з міцними житлами довгочасового користування практично зникають. Абсолютна більшість мезолітичних пам’яток — це невеличкі місцезнаходження, на яких зібрано декілька десятків або сотень крем’яних виробів. Великих поселень знайдено обмаль, а розкопано одиниці[37].

Слід зауважити, що більшість мезолітичних пам’яток залягає неглибоко, частіше всього безпосередньо під орним шаром, а іноді просто в орній землі, на піщаних дюнах, видувах, ерозійних схилах, де залишки життєдіяльності їхніх мешканців зазнали багаторазових переміщень та руйнації. Все це ускладнює і багато в чому спотворює і без того складний процес реконструкції життєдіяльності мезолітичного населення.

Однак повернемося до розгляду археологічних мап. Суттєві зміни помітні передусім у структурі розселення первісних громад. На регіональних археологічних мапах чітко простежуються своєрідні кущі мезолітичних пам’яток, які невеличкими групами розташовані по долинах малих річок, або поблизу у ярах. Кожен такий кущ (екологічна ніша) складається з одного поселення і декількох невеличких стоянок, якими окреслюється промислова територія первісної громади.

Так, наприклад, у долині невеличкої річки Дракулі, в межиріччі Дунаю і Дністра, поряд з базовим поселенням Мирне на відстані 3—5 км уверх і вниз по її течії дослідниками виявлено ще 4 тимчасові стоянки, промисловий інвентар яких був ідентичний знаряддям базового поселення. Невеличкі стоянки відкрито також у радіусі 90 км від Мирного по долинах пересохлих річок та в ярах. Така ж ситуація простежена і в долині річки Кучурган, лівої притоки Дністра, в середній течії якої розкопано поселення Гіржове, а в радіусі 12 км, як у долині Кучургана, так і по схилах сусідніх річок та ярів, знайдено близько 20 малих місцезнаходжень з аналогічним інвентарем. У Криму на 12—15 великих поселень припадає близько 200 невеличких місцезнаходжень. На жаль, поки що археологи не можуть переконливо довести хронологічне співвідношення пам’яток екологічної ніші: існували вони одночасово (синхронно), чи протягом одного-двох тисячоліть пізнього мезоліту. Однак безсумнівним є те, що в тих нішах тривалий час проживало населення з однаковими традиціями побуту.

Карта 3. Мезолітичні пам’ятки України.

Нобельський тип: 1 — Нобель; 2 — Переволока; 3 — Сенчинці; 4 — Дідівка; 5 — Мар’янівка; 6 — Котера; 7 — Корост; 8 — Шепетин; 9 — Сапанів; 10 — Княжівка; 11 — Березине. Дніпро-прип’ятська культура: 12 — Хильчиці; 13 — Гаї Лев’ятинські; 14 — Птиче; 15 — Камінне; 16 — Корма; 17 — Вишгород-ДВС; 18 — Борки; 19 — Ірпінь; 20 — Українка; 21 — Олександрівка; 22 — Козинці-Загай; 23 — Коржі. Тип Народич: 24 — Народичі; 25 — Мілені; 26 — Чоповичі; 27 — Тетерів 3. Кудлаївський тип: 28 — Акулинка; 29 — Кажангородок; 30 — Юр’євичі; 31 — Білосороки; 32 — Кузарі; 33 — Таценки; 34 — Онисів; 35 — Кудлаївка. Тип См'ячки: 36 — Грім’яч; 37 — См’ячка; 38 — Мезинський о-в; 39 — Мамакине; 40 — Федорівський край. Пісочнорівський тип: 41 — Грязьки; 42 — Крейда; 43 — Пісочний Рів. Оселівський тип: 44 — Галич; 45 — Делятин; 46 — Оселівка; 47 — Атаки; 48 — Молодова б; 49 — Кормань. Тип Білолісся: 50 — Костеніти; 51 — Кантемир; 52 — Білолісся.

Гребениківська культура: 53 — Шеретьків Яр; 54 — Довженка; 55 — Орлівка; 56 — Гіржеве; 57 — Гребеники; 58 — Карпове; 59 — Доброжани; 60 — Царичанка; 61 — Мирне. Культура Кукрек: 62 — Фурмушика; 63 — Варварівка; 64