read-books.club » Сучасна проза » Досить Катрін 📚 - Українською

Читати книгу - "Досить Катрін"

186
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Досить Катрін" автора Джон Грін. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 34 35 36 ... 58
Перейти на сторінку:
щоб крізь скляні двері побачити, як Гассан сідає у позашляховик Кетрін. Він вручив її прив’ялу троянду, яку зрізав у садку. Вона посміхнулась і вони поцілувалися. Господи! Колін бачив це на власні очі: Гассан цілував дівчину, яка мала бути шкільною Королевою краси.

— Кетрін була Королевою на зустрічі випускників?

— Ні, я була, — одразу відповіла Ліндсі.

— Справді?

Ліндсі стисла губи.

— Насправді ні, але ти не повинен був так дивуватися з цього! Але Кетрін була в складі «Королівського двору». Вона зупинилась і гукнула в бік кухні: — Агов, Голліс! Ми поїхали. Повернемось, мабуть, пізно. Гарячий секс і все таке.

— Розважайтесь, — відгукнулась Голліс. — Зателефонуй мені, якщо затримаєтесь після опівночі.

Вони поїхали в місто, повз заправку з «Тако», де замовили собі їжу в «драйві». Обоє повитягували шиї, намагаючись розгледіти крізь вікно Гассана з Кетрін.

— Таке враження, що він їй справді подобається, — сказала Ліндсі. — Тобто, мені він теж подобається. Не хочу видатися стервом, я просто здивована. Зазвичай вона западає на тупих красунчиків.

— Як і ти.

— Фільтруй базар. Я, між іншим, оплачую твою вечерю.

Вони забрали свої порції курки-такос і поїхали. Колін вирішив нарешті запитати, що відбувається.

— Е-е, а чого це ми вечеряємо вдвох?

— Ну, є три причини. По-перше, я думаю про нашу Теорему і в мене є запитання. Як вона працює, якщо ти гей?

— Цебто?

— Ну, графік, що піднімається, означає, що хлопець покинув дівчину, а графік униз означає, що дівчина покинула хлопця, так? А що як обоє хлопці?

— Це байдуже. Треба просто визначити позицію кожного. Замість «х» і «д» це може бути просто «хі» і «х2». Це алгебра.

— Це пояснює мою четвірку з мінусом з математики. Добре. Слава Богу. Мене справді непокоїло, що це прислужиться тільки натуралам, і що б це тоді була за Теорема. Друга причина: я намагаюсь сподобатися Голліс, а ти їй подобаєшся, і якщо ти подобаєшся мені, я сподобаюсь їй..

Колін спантеличено дивився на неї.

— У мене четвірка з мінусом з алгебри, але дванадцять із плюсом з крутології. Атож, популярність — складна штука. Доводиться багато часу міркувати над тим, що таке «подобатися»; ти повинен справді любити подобатися, а ще, типу, вміти не подобатися.

Колін напружено слухав, покусуючи себе за пучку великого пальця. Слухаючи, як Ліндсі говорить про популярність, він відчув оте таємниче благоговіння (mysterium tremendum).

— Та це пусте, — вела вона далі. — Мені треба довідатись, що відбувається з цим продажем землі. Той Маркус наштампував був типових будинків на південь від Бредфорда. Гидота. Голліс ніколи не вкладалася б у таке лайно.

— А, зрозуміло, — сказав Колін трохи розчаровано.

— І третя причина, — сказала Ліндсі, — треба навчити тебе стріляти, щоб ти не зганьбився.

— Стріляти з пістолета?

— З рушниці. Я поклала одну тобі в багажник, — Колін нервово озирнувся. — Вона не кусається, — заспокоїла його Ліндсі.

— Де ти взяла зброю?

— Де я взяла? Розумнику, дістати зброю в Ґатшоті, Теннессі, легше, ніж хламідію в повії.

Через двадцять хвилин вони сиділи на порослому травою полі на краю густого лісу, який, за словами Ліндсі, належав Голліс, але скоро належатиме Маркусу. Поле, поросле польовими квітами та поодинокими деревцями, було чомусь обнесене брусованою огорожею.

— Навіщо тут огорожа?

— Колись у нас був кінь Гобіт, він пасся тут, але потім помер.

— Це був твій кінь?

— Ага. Ну, і Голліс теж. Голліс отримала його в подарунок на весілля від мого батька, а коли я народилась шість місяців по тому, Голліс віддала його мені. Гобіт був дуже лагідний кінь. Я з трьох років уже могла на ньому їздити.

— То твої батьки розлучилися?

— Ні, офіційно ні. Але знаєш, як говорять про Ґатшот: населення тут ніколи не змінюється, бо щоразу, коли одна жінка вагітніє, один чоловік залишає місто. — Колін засміявся. — Він пішов, коли мені був рік. Телефонує пару разів на рік, але Голліс ніколи не дає мені говорити з ним. Я не знаю його і не переймаюсь цим. А що в тебе?

— Мої батьки досі одружені. Я повинен дзвонити їм щовечора в один і той самий час — через півгодини, до речі. Вони нормальні, хоча, мабуть, надто піклуються про мене. Насправді ми доволі нудна сім’я.

— Ти не нудний. Тобі треба припинити це говорити, бо люди зрештою повірять. Тепер до зброї.

Ліндсі підхопилася, побігла назад через поле і перестрибнула через огорожу. Колін рушив за нею підтюпцем. Бігати він не любив.

— Відчини багажник, — гукнула Ліндсі.

Колін підняв кришку багажника і знайшов довгу двоствольну рушницю з прикладом із мореного дерева. Ліндсі взяла рушницю, простягла йому і сказала:

— Тримай дулом у небо.

Вона захопила квадратну картонну коробку, і вони пішли назад, через огорожу й далі через поле.

Ліндсі з виглядом експерта розкрила рушницю, витягла з картонної коробки два циліндричних патрони і вставила їх у гнізда.

— Коли це лайно заряджене, не направляй його на мене, чуєш?

Вона закрила рушницю, піднесла до плеча, а тоді обережно передала Коліну. Потім стала позаду нього і допомагала тримати рушницю проти плеча. Він відчував, як її груди вперлися йому в лопатку, ноги були стопа до стопи з його ногами, живіт — навпроти його спини.

— Притисни її сильно до плеча, — скомандувала дівчина, і він виконав команду. — Запобіжник тут, — вона намацала його руку і провела її до металевого перемикача збоку на рушниці. Він досі ніколи не тримав у руках зброю, і тепер відчував збудження і водночас провину.

— Так от, коли стріляєш, не треба тягти за спусковий гачок, — сказала Ліндсі йому в шию. — Просто поклади на нього палець і натисни. Просто м’яко натисни. Зараз я відступлю на крок назад і ти просто натисни, гаразд?

— А у що мені цілитись?

— До сараю ти однаково не дострелиш, цілься просто вперед.

Колін відчув порожнечу ззаду, де щойно була Ліндсі, й тоді дуже м’яко натиснув на гачок.

Звук пострілу вдарив його по вухах, а приклад рушниці — у праве плече. Від сили удару рука сіпнулась вгору, ноги підкосилися, і він гепнувся на дупу, та так і залишився сидіти поміж польових квітів з рушницею, спрямованою в небо.

— Що ж, — зауважив Колін, — було весело.

Ліндсі розсміялась.

— Ось чому ми тут — щоб ти не відбив собі дупу перед Коліном, Чейзом і рештою. Тобі треба навчитися готуватися до відбою.

Наступну годину Колін тільки й робив, що палив перед себе у напрямку дубів, зупиняючись тільки для того, щоб перезарядити рушницю і зателефонувати батькам. Він настріляв сорок чотири гільзи, й

1 ... 34 35 36 ... 58
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Досить Катрін», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Досить Катрін"