Читати книгу - "Зіграй зі мною, Ліана Меко"

Дихання на секунду збилося. Вона спробувала висмикнути руку, але Шаргородський обхопив і стиснув її сильніше. А потім повільно і недоречно ніжно провів великим пальцем тильною стороною її руки.

Ріка судорожно зковтнула і метнула погляд в обличчя Шаргородського. Він більше не усміхався. Дивився на неї крізь примружені повіки, вивчаючи, з цікавістю, невідривно, пронизуючи наскрізь. Ріка хотіла вкласти у свій погляд якомога більше загрози - друкованими літерами обіцянку швидкої смерті. Але це було не під силу. Їй чомусь нічим було дихати. Внутрішні датчики волали про щось докорінно хибне, давали просто жахливий збій, і вона сподівалася, що хоча б не має наляканого вигляду.

- Один-один, Герасимова. - Прошепотів Шаргородський над вухом дівчини і послабив хватку.

Ріка тут же вихопила свою руку з його захоплення і швидко відвернулася, низько схилилася над книгою. У голові було порожньо - неприємно порожньо, літери миготіли перед очима і ніяк не бажали складатися в слова. Серце в грудях тарабанило так сильно, що ребра пробивало болем, голова паморочилося і все всередині переверталося, наче вона їхала в ліфті без стінок.

Боже. Вона погодилася на побачення з Шаргородським.

Якби вона не отримала струс тиждень тому, то, від усвідомлення цієї думки, абсолютно точно отримала б його зараз.