В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Українське письменство" автора Микола Зеров. Жанр книги: Інше. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
знайшов Ернста Рудольфа Найбавера, колись діяча революції 1848 р., тепер професора Чернівецької гімназії, видавця «Ілюстрованої Буковини» і автора кількох збірників поезій — тридцятилітнього красуна, поета-імпровізатора, буковинського патріота, залюбленого в її пейзажах і народних співанках. Познайомився він і з двома українцями: Антоном Кобилянським, студентом богословія, що тоді листувався з Богданом Дідицьким, редактором «Слова», і полемізував з ним, і Костем Горбалем, що готувався тоді до матурального іспиту[178]. Горбаль і Кобилянський познайомили Федьковича з українським письменством, розповіли йому про Шевченка, зорієнтували в літературних суперечках та партіях, а Кобилянський в своїм «Слові на слово до редактора «Слова» (Дідицького) видрукував перші сім поезій талановитого дебютанта. Там же, в Чернівцях, одвідуючи з Найбавером та Кобилянським один «чесний дім», поет закохався в Емілії Марошані, дівчині з артистичними нахилами і добрій співачці (а це багато важило для Федьковича, що був сам співаком, аматором народної пісні і музичних інструментів), придбав і прихильність Емілії. Але ні у Федьковича, ні у Марошані не було грошей на те високе забезпечення, яке вимагав уряд від одруженого офіцера, — і матримоніальні плани Федьковича мусили впасти. Пізніше вони виникали у поета ще кілька раз, — але результат їх був усе неґативний, і після провалу одного з них він рішуче заявив, що не одружиться вже ніколи.
Але все те справи пізніші. Року 1861, покинувши милих людей і Чернівці для глухого життя по трансильванських містечках, Федькович занудьгував тяжко. Він став «занивать на умі». На нього находить меланхолія, так що люди починають за нього боятись, — «да і я сам себе ся бою». В листах до знайомих і друзів він признається навіть, що вже «не сповна своїм розумом орудує», що душа йому щось, щастя чи нещастя, віщує, та що не хочеться йому «на Венгерщині загибати». А Кобилянський одному з своїх кореспондентів недвозначно натякає про джерела Федьковичевої хвороби, в тих виявах гострої неврастенії добачаючи «зболіле серце, зболіле, бо ошукане на цім світі, в котрім так мало простоти ідеальної, що нас до Бога підіймає». В цім смутнім стані народжуються найкращі перлини Федьковичевої лірики, елементарно сильної, глибоко вражаючої — його «Молитва» («Як то тихо вечором на ярі», «Ой вийду я з хати», нарешті, знамените «Ave Maria»).
Пречиста Діво, радуйся, Маріє! У синє море сонце ясне тоне, І своє світло, ніби кров, червоне По всій країні доокола сіє. А там зозульку в гаї десь чувати. А там дзвіночик став селом кувати, Там в борі вітер листям шелевіє: «Пречиста Діво, радуйся, Маріє!» «Пречиста Діво, радуйся, Маріє!» Он молод жовняр ляг си на мурáві, Личко студене, шати ’му криваві, Розстрілен нині, — бо самий не вміє, — Камраття яму темну ’му копали І на спочинок бідного в ню склали; Уже не скаже, як дзвінок запіє: «Пречиста Діво, радуйся, Маріє!» «Пречиста Діво, радуйся, Маріє!» Під плотом сіла одовиця-мати, До себе тулить бідне сиротяти, І плаче ревне — серденько їй мліє! Ба вже не плаче, вже і не голосить, Склонила голов’, більше не підносить, Зірниці плачуть, а дзвінок німіє… «Пречиста Діво, радуйся, Маріє!…» «Пречиста Діво, радуйся, Маріє!» Бо я не можу… Вшак я маю душу, І чути мушу, і дивити мушу,
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське письменство», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Українське письменство» жанру - Інше: