Читати книгу - "Доки світло не згасне назавжди"

– Це через те, що… сталося в коридорі?

– Так.

– Ти знаєш, куди йти?

Рута спершу розгубилася, а потім збагнула, що вчителька запитує про школу, в якій вона завтра вранці писатиме ЗНО з української мови та літератури.

– Так, у мене тринадцята школа. Адресу я знаю. Паспорт, сертифікат – усе візьму.

Жінка нехотячи хитнула головою в бік дверей.

– Можеш іти.

Наостанок Рута кинула погляд на Іванку – та все ще сиділа з таким виглядом, мов її щойно огріли чимось по голові, – після чого кулею вилетіла з класу.

Лара. Вбив. Нареченого. Її. Сестри.

А вона щойно сказала слідчому, що той вечір хлопець провів із нею.

22

Рута набрала Лару ще до того, як вибігла зі школи. Спускаючись із ґанку, терпляче прослухала до кінця довгі гудки, проте хлопець не озвався. Не бачачи дороги, дівчина подалася геть від школи й за хвилину зателефонувала ще раз. Результат такий самий – серія гудків, а потім: «Ваш виклик переадресовується на автовідповідач, будь ласка, зачекайте…» Тримаючи телефон перед собою, Рута продовжувала набирати Лаврика, поки не дійшла до перехрестя та зупинилася.

Лара не відповідав.

Рута намагалася не думати про Індію.

Хвилину вона стояла, неуважно дивлячись на потік машин, що вливався у вулицю Грушевського. Потім світлофор перемкнувся на зелене, люди висипали на перехід, але Рута не рушила з місця. Поривчастий західний вітер сік обличчя колючими пилинками й немовби штовхав її в інший бік. Дівчина розвернулася та закрокувала в напрямку старого автовокзалу. На ходу відкрила Інстаграм, відшукала профіль Лари та натиснула «Повідомлення». Вгорі екрана, під нікнеймом, висвітилося: «У мережі 13 год тому». Від учорашнього вечора хлопець не з’являвся в Інтернеті, тож сподіватися на те, що він відповість зараз, не варто було.

Лара вбив нареченого її сестри.

І тут Рута дещо згадала. Згорнула Інстаграм, натомість перескочила у Фейсбук, на вкладку «Запити на дружбу». St. Bogko нікуди не подівся й досі висів угорі списку. Дівчина обрала «Підтвердити», перейшла на акаунт Божка та швидко надрукувала в Месенджері:

Божиндо, привіт

це Рута

дай свій телефон

це терміново!

Потім, напружившись, затамувала подих, ніби від того, як довго вона протримає в легенях повітря, залежало, чи Стас Божко відповість. Рута видихнула, лише коли в лівому нижньому куті екрана вигулькнули три крапки – Божинда взявся друкувати відповідь. За мить у вікні Месенджера дівчина помітила номер, перекинула його до журналу викликів і зателефонувала.

Божко підняв слухавку після першого гудка.

– Божиндо, це Рута, – випалила вона.

– Я зрозумів. Кажи.

– Де Лара? Чому він не відповідає?

Рута розхвилювалася та несвідомо пришвидшила ходу.

– Він тобі не розповів? – його голос прозвучав радше роздратовано, ніж здивовано.

Дівчина також розізлилася.

– Ні, блін, не розповів! Позавчора зателефонував і попросив говорити всім, нібито провів вечір зі мною, але нічого не пояснював.

– То ти не знаєш, – чи то спитав, чи то ствердив хлопець.

Рута із шумом випустила повітря крізь ніздрі.

– Я бачила відео.

Божинда промовив дуже тихо і якось зовсім по-дорослому:

– Тоді мені нема чого додати. – А через секунду визвірився: – Чого тобі від мене?

Рута зціпила зуби. Лара вбив нареченого її сестри.

– Чому Лара не відповідає?

– Він зараз у СІЗО. Його загребли на світанку.

На це слід було чекати, та дівчина однаково відчула, як холонуть пальці. Вона міцніше стиснула смартфон.

– Звідки ти знаєш?

– Ночував у нього в Колоденці. Його при мені пакували. Чувак так пересрав, ледь не ридав там. Наче на ешафот його ведуть.

– Він убив людину. Його посадять, і то надовго.

Стас сердито прицмокнув.

– Не сміши! Ніхто його не посадить. Окей, загинув чувак, але Лара був на «блясі», його ніхто не бачив за кермом, і проблем не мало бути ніяких. Після того, ну, після того як це сталося, Лара звалив за місто, забрав документи й кинув машину. Усе, кінець історії. Він узагалі був би не при ділах, якби не довбаний студентський. – Божинда затнувся, а тоді заговорив повільніше, немовби дослухаючись суфлера в голові: – Лара посіяв його два тижні тому і ніяк не міг знайти, а мєнти знайшли – під водійським сидінням. Вони подали запит до прикордонної служби й звідти отримали підтвердження, що саме Лара на цьому «мерсі» перетнув кордон. На документах була та сама фотка, що й на студентському. Що ще гірше – у березні нас із Ларою якось зупинили за перевищення швидкості. Обійшлося без штрафу, ми відмазалися, типу, випросили лише попередження, але мєнти все одно склали протокол. Це «селфіки» були, вони іноді такою хернею страждають – пишуть протокол без штрафу. Так Ларин корч опинився в їхній базі, і через усе це разом – те, що він на цій тачці перетнув кордон і принаймні якийсь час на ній їздив, – мєнти оголосити підозру. Лару загребли і зараз, по ходу, беруть відбитки, типу, щоб довести, що це він сидів за кермом. – Божинда видихнув. – Але це все повна фігня. Ніхера у них не вийде!

– Зі мною кілька хвилин тому спілкувався слідчий, – промовила Рута. – Приходив до школи.

– Швидко вони, – впевненості в голосі поменшало. – І що ти сказала?

– Він питав, коли ми з Ларою востаннє зустрічалися.

– Що ти йому сказала?

Повагавшись, Рута відповіла:

– Сказала, що того вечора Лара був зі мною.

Божинда вдоволено гмикнув.

– Ну ось і все. Мала, видихай, ми його витягнемо. Мій брат працює у безкоштовній правовій допомозі, ми з ним іще в понеділок усе перетерли. Це він порадив відігнати машину за місто, щоб потім говорити мєнтам, ніби її вкрали ще в неділю, а Лара просто не встиг про це повідомити. Брат думає, Лару будь-який першокурсник відмаже. І Ларин батя вже летить із Португалії, він точно найме крутого адвоката. Коротше, ніхто не доведе, що Лара був за кермом, так що ти не парся.

Руті аж зуби звело від жорстокості й байдужості, що крилася за його словами.

– Я не за Лару переживаю. – Вона задихалася чи то від швидкої ходьби, чи то від люті, чи то від того й того водночас. – Він збив нареченого моєї сестри!

– О, курва… – На кілька секунд Божинда затих, а потім його голос зазвучав інакше, гучніше та стурбованіше: – Але ж ти сказала, що він був із тобою,