Читати книгу - "Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей. Ч. 1. Сирота., S Batura"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Дивися, он той відомий цукровий король з Великобританії. Це його кабріолет стоїть біля мого «Форд-T», — сказав Артур, вказавши ногою на страуса з вороним оперенням, який виклацував дзьобом байки леопарду, та фиркнув: — Бач який, уже морочить голову. Хитрий, зараза. Подейкують, цей чоловік талановитий продавець і навіть знає кілька мов. Потрібно з ним поспілкуватися.
— Я тільки «за», — допитливо розглядаючи представників тваринного світу Африки, погодився Тім, продовжуючи вивчати звички небачених раніше звірів, та підсумував: — Ні, таким різноманіттям тварин не похизується жоден зоопарк!
— Можливо, — захитав рогом Артур і нетерпляче додав: — Ну все, йдемо до страуса, хочу з ним побазікати.
Не випускаючи з рук штани та шкіряний повідець, своєрідний пастух африканських прерій повів свого носорога до цукрового короля. Між тим серед присутніх гостей зав’язався діалог:
— То президент приїде чи ні? Хочу веселитися, — нетерпляче надула щоки африканська жаба.
Однодумці її підтримали:
— Так-так, набридло топтатися без діла.
— Їсти хочеться. Де глава держави? — облизався гострозубий крокодил та озирнувся.
— Краще не треба говорити про їжу, — злякався хижого погляду африканський тушканчик.
— Вам би тільки на дурняк пожерти, — промимрив бегемот і, не припиняючи шукати очима бізнесменів, додав: — Може, он той, що головою вперся у стелю?
— Навряд чи, — не погодилася волохата горила. — Жираф, скоріше, — іноземний шпигун, ніж підприємець. Погляньте, як він шию гне і пхає ніс, куди не треба.
— Перепрошую, але це зовсім не шпигун, — заперечила одна з плямистих гієн. — Ми його вже давно перевірили. А шию гне, бо тісно.
— Хочу веселитися, — повторила жаба і, не стримавшись, голосно заквакала: — Де ж той президент? Ква-ква-ква!
— Їсти хочеться.
— Так-так. Де він, де він? — продзявкали вовки.
— А якщо його взагалі не буде? — завили пуми.
— Буде. Поважних гостей не варто підводити, — прогарчали тигри.
Звірі довкола притихли.
— Здрастуйте, шановний, — наблизившись до страуса та його співрозмовника — африканського леопарда, привітно зафиркав Артур і продовжив: — Вибачте, що перериваю, але, боюся, іншого часу не буде. Скоро розпочнеться вечірка і всі говоритимуть про здобутки архітектора Городецького.
— Нічого, усе розуміти. Запитувати, не соромитись, — трохи накрутив слова дзьобатий іноземець, а леопард привітно крутнув хвостом.
— Я дуже багато про вас чув. Нам з братом, — кивнув він на Тіма, — дуже хочеться знати, як вам вдалося завоювати весь світ цукром?
— Ха-ха-ха! — вибухнув сміхом страус.
Перш ніж відповісти, він зробив комплімент, миттєво розслабивши власника весняного пальта:
— Оригінальний ідея — вивернути одяга. Треба взяти на замітку. Well… Що стосуватися завоювання цукрів усіх світу, то це перебільшення, — знову щось накрутив іноземець, але був зрозумілим. — Наприклад, королівства Османа ще не знати блаженства мій солодкий продукту.
Страус поглянув на леопарда, який знову крутнув хвостом, і, як не дивно, майже без акценту сказав:
— Не турбуйтеся, як посол цієї великої держави клопотатиму перед королем, щоб ваш цукор продавався в мене на батьківщині. Упевнений, наші традиційні солодощі, — хижак дістав з-під пахви дерев'яну коробку, — будуть, як ці, що я приніс президенту в подарунок.
— О, так, — заспівав бізнесмен. — Легендарний вироби!
Пернатий втупився на коробку з різьбленим зображенням королівської родини за кавовим столиком, сервірованим дорогими чашками.
— Ніколи їх не куштувати, — замилувався цукровий король золотистим зображенням печива. — Але дуже хотів!
— Вибачте, це подарунок президенту, — повторився леопард і, сховавши коробку під пахву, змінив тему: — Знаєте, я теж із задоволенням послухаю історію про ваше захоплення світу цукром. Буде, про що розповісти королеві.
Леопард добродушно вищирився, а білий носоріг загострив вуха і приготувався слухати майстер-клас. Проте тема бесіди зовсім не зачепила Тіма. Він неабияк зацікавився коробкою з таємничим вмістом і тому більше не випускав її з поля зору.
— Гаразд, умовити. Буде зараз історія.
Страус струснув крилами та заговорив, поступово добавляючи театрального тону:
— Усе життя мені хочеться виростити буряк, будувати завод, робити цукор. І головне, здивувати людину якостям продукту. Це я вже зробити. Однак для успіху, — відверто продовжив бізнесмен, — мені допоміг працьовитість та завзятості, що маю. Ось так я досягти процвітання та завоювати світу. До речі, мій друг скоро доставити цукор на вечірку. Буде подарунок для всіх.
Пернатий похвалився на весь дзьоб і для англомовної публіки голосно продублював:
— It’s win! My sugar is on the way to this house. I will make a present for all!
— Ви це чули, чули? — раптом здулася жаба і налякано забігала очима кімнатою. — Наскільки я зрозуміла англійську, цей пернатий гостродзьоб сказав, буквально таке: «Шухер, “ВІН” тут, у будинку. Президент усе запоров».
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золотавий кудрявець і долі невипадкових людей. Ч. 1. Сирота., S Batura», після закриття браузера.