Читати книгу - "Серце Дракона, Вікторія Калінгер"

- Драгане. – Мира, не відриваючи погляду від малюнку, потягла чоловіка за рукав сорочки.

Драган, який розмовляв з одним із своїх приплічників, подивився на дружину. Помітивши, як дівчина невідривно розглядає своє зап’ястя, він поклав свою ліву руку їй на коліно і також при підняв рукав сорочки. На його зап’ястку красувався точно такий браслет. От тільки, замість дракона по середині було зображено дивне дерево зеленого кольору, гілки та коріння якого перепліталися між собою, утворюючі незрозумілі візерунки. А в середині, на товстому стовбурі, красувалася якась дивна фігура, яку дівчина не встигла добре розгледіти.   

- Але… я не розумію…  - Дівчина розгублено переводила погляд від своєї руки на руку чоловіка.

- Все потім… Я поясню тобі все потім. – Відповів чоловік, ховаючи свій символ під довгий рукав сорочки.

Драган явно не хотів розголошувати цю невелику деталь перед всіма. Тому, Мира також опустила рукав і, взявши келех, зробила великий ковток холодного вина.

Святкування тривало до пізнього вечора. Сонце вже сховалося за обрієм. Та гості, здається і не збиралися нікуди йти. Музиканти грали веселі пісні. Гучні промови за щастя, любов та довголіття молодої пари, звучали один за одним. І здавалося, кінця і краю не видно цим забавам. Мира неабияк втомилася і вже мріяла про те, як нарешті покине цю залу та піде до своєї кімнати. Занурена в свої думки, вона не відразу зрозуміла як її кликав Драган.

- Миро… - Вперше він назвав її ім’я в такій формі.

Дівчина розгублено подивилася спочатку на чоловіка, а потім і на зал повен людей.

- Ходімо. Нам вже час. – Драган простягнув їй руку, запрошуючи піти з ним.

Лише невелика затримка, і от, тендітна рука принцеси вже ховалася в долоні імператора. Вони встали з-за столу, та під гучні крики присутніх вийшли з зали. І лише після того, як двері за ними зачинилися, Мира змогла вільно видихнути та нарешті розслабитися.

Коридором наречені йшли в тиші. Піднімаючись сходами, дівчина раптом усвідомила одну річ. Вона і Драган стали чоловіком і дружиною. А це означає, що відтепер вони повинні спати разом в одній кімнаті. Мира дуже любила свою кімнату, і не хотіла б з нею розлучатися, та знала, що покої імператора завжди були поверхом вище. «А може він не схоче зі мною спати в одній кімнаті? – Майнула думка. – Батько з матір’ю мешкали нарізно». Від думок, дівчина мало не спіткнулася на сходах. Та Драган, який міцно тримав її за руку, встиг втримати дівчину і не дав їй впасти.

Однак, страхи і переживання Мири, що їй доведеться жити в колишніх батькових покоях, виявилися марними. Піднявшись на другий поверх, імператор звернув у коридор і вони попрямували до її кімнати.

В кімнаті на дівчину чекав не аби який сюрприз. Виявляється, за час її відсутності, тут встигли запровадити деякі зміни. По-перше, на місці її старого, невеликого ліжка красувалася нова, здоровезна постіль. По іншому Мира не могла назвати цю розкіш, що займала собою майже всю, і так не велику, кімнату. Стіл, що довгі роки підпирав собою стіну, тепер красувався біля вікна.  Від подиву,  дівчина так і приросла до підлоги. 

- Там, звідки я родом – чоловік і дружина живуть у спільній кімнаті і завжди ділять одне ліжко. – Помітивши розгублений погляд дружини, пояснив Драган.

- До того ж, кімната колишнього імператора була для мене завеликою. А от твоя навпаки, затишна і комфортна. А ще, я помітив твій хист до малювання. Гадаю, що працювати при кращому освітлені тобі буде набагато комфортніше.

Мира дивилася на нього і не могла зрозуміти – чоловік зараз говорить серйозно, чи це він так жартує.

- Але… - Мира хотіла пояснити, що її кімната зовсім не призначена для імператора. В ній навіть вбиральні не має. А потім, до її свідомості дійшли і решта слів, сказаних чоловіком. Однак, вона не встигла і слова вставити, як Драган промовив:

- Та й сумніваюся, що ти б хотіла жити в іншій кімнаті.

Чоловік підійшов до столику на якому стояло все необхідне для вмивання, що так дбайливо для молодят підготували служниці. Налив у велику чашу води з глечика та почав вмивати обличчя.

– Знаєш, я тут подумав, що б не погано було з’єднати твою кімнату з сусідньою. Так би ми мали прямий доступ до ванної кімнати. – Промовив чоловік, витираючи обличчя рушником.

- Ти не перший, хто подав мені сьогодні таку ідею. Я вже і сама про неї почала думати. – Нервово посміхнулася Мира.

«Він себе тут і справді почуває комфортно. Ніби це його кімната, а не моя» - подумала про себе дівчина, нервово прокручуючи на пальці обручку. Якось не звично було відчувати цю прикрасу на собі. Ще й це хвилювання, від якого так сильно почали тремтіти руки. Мира давно вже виросла з тих наївних казочок і добре усвідомлювала, що відбувається між чоловіком і жінкою за закритими дверима спальні.

Поглинена думками, дівчина не одразу помітила Драгана, що неначе скеля, схилився над нею. Його теплі руки ніжно торкнулися плечей Мири. А потім повільно, не розриваючи контакту, опустилися до низу, огортаючи собою її холодні пальчики. Весь цей час чоловік не відводив свого погляду від обличчя дівчини. І чи то атмосфера в кімнаті, чи то неабияке хвилювання, та по тілу Мири, немов ріка, розтеклося якесь дивне, але таке приємне відчуття.

Взявши ліву руку Мири, Драган повільно підняв рукав її сукні, оголюючи символ, що віднедавна красувався на зап’ястку дівчини.