Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

ООН та Об’єднаний флот Сонячної системи зажадали трансферт власності зірки до людської спільноти, але згідно із законом ця процедура могла бути проведена лише за згодою власника у разі його наявності. Саме тому Чен Сінь пробудили до життя через 264 роки, проведені в стані гібернації.

Перше, про що вона запитала, прокинувшись від тривалого сну, була доля Тяньміна. Як і очікувалося, проєкт «Сходовий марш» виявився неуспішним, і про долю зонда не було жодної звістки: трисоляріанський флот його не перехоплював і не мав жодного уявлення про місцеперебування капсули. «Сходовий марш» виявився однією із забутих історій сивої давнини, й мозок Юнь Тяньміна був назавжди втрачений у безкрайому Всесвіті. Ця людина пішла в небуття, але залишила на згадку про себе справжній світ для своєї коханої, світ, що складається із зірки й двох планет.

Планети довкола DX3906 відкрила аспірантка на ім’я АА[17]. Під час написання докторської дисертації з астрономії вона проводила дослідження за новітнім методом, використовуючи одну зірку як гравітаційну лінзу для спостережень за іншою зіркою.

АА здавалася Чен Сінь чудовою, життєрадісною пташкою, яка без упину граційно пурхала довкола. Вона повідомила, що досить обізнана зі звичками й психологією людей із минулого, оскільки її науковий керівник якраз і був із них. Можливо, саме тому вона після навчання й отримала свою першу роботу, що полягала в налагодженні комунікації між Чен Сінь і Агентством космічного розвитку ООН.

Вимога ООН і Об’єднаного флоту продати зірку неабияк збентежила Чен Сінь: звісно, вона не могла одноосібно володіти цілим світом, проте не хотіла продавати подарунок закоханої в неї людини. Вона запропонувала безоплатно передати DX3906 у власність світової спільноти й зберегти в себе сертифікат на згадку, проте їй повідомили, що така пропозиція не може бути прийнята.

Як з’ясувалося, відповідно до чинних міжнародних норм світові уряди, ООН і Об’єднаний флот не мають права приймати як подарунок активи настільки значної вартості. Усе, що вони правочинні зробити, — придбати DX3906 у власність. Чен Сінь навіть не розглядала подібної можливості.

Після тривалого обмірковування Чен Сінь запропонувала ще один варіант виходу із ситуації: вона продасть обидві планети, але лишить зірку у своїй власності й підпише окрему угоду з ООН і Об’єднаним флотом про можливість безкоштовного використання людством енергії, виробленої її зіркою. Після детального юридичного аналізу подібна угода була визнана можливою.

АА повідомила Чен Сінь, що у разі продажу лише планет ціна, визначена ООН, виявиться набагато нижчою. Але все одно сума буде просто захмарною, тож вона радить створити компанію з управління активами. Запитавши, чи готова Чен Сінь взяти її на роботу за умови створення такої компанії, й отримавши ствердну відповідь, АА негайно зателефонувала до Агентства космічного розвитку й повідомила, що звільняється.

Потім вона заявила Чен Сінь, що, оскільки відтепер працює вже на неї, даватиме слушні поради задля її ж блага.

— Ти дурепа, чи що?! — одразу після заяви вигукнула АА. — Безліч опцій, а ти вибрала найгіршу! Ти мала можливість продати всю зоряну систему й стати однією з найбагатших людей у світі! Чи могла відмовитися продавати, залишивши увесь цей світ виключно для себе! У цю епоху закон повністю захищає особисту власність, і ніхто, жодна людина не змогла б просто так забрати твій світ! Ти могла б знову лягти у гібернацію й дочекатися, доки технологія достатньо швидкого польоту до DX3906 стане доступною! Тільки уяви собі: скільки цей великий світ має океанів, гір, усього іншого! Роби, що хочеш… Але ти маєш узяти мене з собою…

— Я вже прийняла рішення, — відказала Чен Сінь. — Нас із тобою відділяють майже три століття, і я не сподіваюся, що ми ось так одразу зрозуміємо одна одну.

— Так, — зітхнула АА. — Але ти мусиш переглянути власні погляди на совість і обов’язок. Обов’язок змусив тебе відмовитися від планет, але через совість ти залишила собі зірку, проте новий напад відчуття обов’язку мав наслідком відмову від енергії зірки. Ви всі такі, люди з минулого — і ти, і мій науковий керівник — розриваєтеся між цими двома ідеалами. Але в наш час совість і обов’язок вже давно не належать до загальноприйнятних ідеалів поведінки: надмірні їх прояви вважаються психічним відхиленням, що називається соціально-особистісний обсесивно-компульсивний розлад. У таких випадках людям радять звернутися до лікаря.

***

Навіть із надмірним світлом від вогнів міста Чен Сінь без особливих зусиль відшукала на небі DX3906. Повітря в цей час було значно чистішим порівняно з її епохою. Вона відвела очі від нічного неба й повернулася до реальності, яка її невимовно дивувала: вони з АА стояли на самісінькій верхівці миготливої новорічної ялинки, оточеної лісом таких самих ялинок. Кожна наступна виблискуюча вогнями будівля звисала з гілок цього гігантського дерева, немов листя. Але це місто-гігант було зведене на поверхні землі — з початком Епохи стримування добігла кінця друга печерна епоха в історії людства.

Вони прогулювалися гілкою, з якої роздивлялися небо. Кожна така гілка була жвавою магістраллю, над якою миготіли прозорі інформаційні вікна, що снували туди-сюди, перетворюючи гілку на річку різнобарвних вогників. Час від часу, поки Чен Сінь із АА йшли в напрямку кінця магістралі, кілька таких вікон виринали з головного потоку, слідували за ними на короткій відстані й, виявивши, що пішоходи не цікавляться зображеною на них інформацією, відпливали назад, приєднуючись до інших. Усі будівлі на цій вулиці розміщувалися нижче рівня гілки, а оскільки вона розташовувалася на верхівці дерева, то в них над головами розкинулося тільки зоряне небо. Якби Чен Сінь із АА опинилися бодай на рівень нижче, то зусібіч їх оточували б будівлі, які звисали з верхніх гілок, і їх не облишало б відчуття, що вони лише маленькі комашки, які заблукали в чарівному лісі з мерехтливими листочками й плодами.

Чен Сінь роздивлялася пішоходів: дівчина, ще дві дівчини, група дівчат, іще одна, знову три — лише дівчата, всі прекрасні, вродливі. Одягнені в лискучі шати, вони нагадували чарівних ельфів у цьому фантастичному лісі. Інколи вони проходили повз жінок, які на вигляд були трохи старшими, але їхня краса затьмарювала поважний вік. Коли вони дійшли до кінця гілки, спрямованої до моря вогнів унизу, Чен Сінь поставила запитання, яке давно її мучило:

— А що сталося з чоловіками, куди вони поділися?

За чотири дні після пробудження вона не побачила жодного.

— Нікуди. Ось вони, гуляють поруч із нами, — АА вказала на людей неподалік. — Он чоловік сперся на перила, он іще троє. І ці двоє, які зараз проминають нас, теж чоловіки.

Чен Сінь придивилася до цих людей: білосніжні обличчя з ніжною шкірою, довге волосся, стрункі, округлі тіла, ніби в них кістки зроблені з бананів. Рухи дуже витончені й м’які, а голоси, що доносилися вітром, звучали ніжно й мило… У її минулому житті навіть жінки вважали б таку зовнішність надміру жіночою.

Чен Сінь швидко зрозуміла, в чому річ: насправді цей тренд був закладений уже дуже давно. 1980-ті роки, можливо, стали останньою епохою, коли в моді були первісна брутальність і маскулінність. Відтоді, хоча чоловіки все ще значно відрізнялися від жінок, наймодніший образ