Читати книгу - "Розстрільний календар"

Харківських вищих навчальних закладів // Вісник Нац. техн. ун-ту «ХПІ»: Актуальні проблеми історії України. — 2012. — № 24. Режим доступу: https://goo.gl/RuuFkg

Пеленська Оксана. Визнаний винним у любові до батьківщини // Радіо Свобода. — 2012. — 19 липня. Режим доступу: https://goo.gl/iNFviT

Попович Жанна. Степан Рудницький і на Соловках продов­жував дослідження // Дзеркало тижня. — 2007. — 21 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/BzCywm

Шевченко Сергій. Список розстріляних у Сандармосі українців і вихідців з України // Радіо Свобода. — 2012. — 12 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/J1Lpzx

21 березня 1941 року засуджений поет, перекладач Іван Вирган

У листопаді 1940 року Івана Виргана викликали до обкому КП(б)У, де органи НКВС за наклепницьким доносом (ймовірно, письменника Дмитра Косарика) заарештували його, звинувативши у «злісній антирадянській пропаганді». Підставою став... лист від дружини.

Восени Спілка письменників України відрядила Виргана до Чернівців уповноваженим по роботі з місцевими літераторами. Дружина, яка залишилась у Харкові з дітьми, описувала в листі до Виргана скрутні умови, в яких перебувала за його відсутності. А «невдячний» письменник поскаржився товаришам, ще й лихим словом згадав «вождя всіх трудящих» Сталіна, який «довів до такого животіння народ».

Працівники органів намагались вибити тортурами зізнання не лише у «пропаганді», а й у організації злочинної банди. Іван Вирган виявився стійким.

10 років покарання письменник відбував в Ухто-Печорських таборах. 17 липня 1944 року його справу переглянули і за постановою Ярославського обласного суду Виргана достроково звільнили. А в жовтні 1944 року він був відправлений на фронт. Після демобілізації в січні 1946 року Іван Вирган повернувся до літературної діяльності. Мешкав у Харківському будинку літераторів «Слово». Реабілітований 18 листопада 1961 року.

Джерела

Дукина Наталка. Додому, до «Слова», або Хто, де, коли? Режим доступу: https://goo.gl/AzPtYz

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://bit.ly/1mxnPhP 21 березня 1933 року заарештований поет Михайло Драй-Хмара26

Арешт у березні 1933 року був першою — і невдалою — спробою слідства звинуватити класика літератури та науковця у приналежності до контрреволюційної організації. 11 травня його випустили на волю, проте розслідування «справи» Київським відділом ДПУ тривало понад рік. Драй-Хмару звільнили з роботи, перестали друкувати, він не міг виїжджати за межі міста. Зрештою, 16 липня 1934 року справу припинили і всі підозри з поета зняли.

За рік, 5 вересня 1935 року, Михайла Драй-Хмару знову арештували — у так званій «справі Зерова» — та звинуватили в націоналізмі та контрреволюції. 28 березня 1938 року Особлива нарада НКВС СРСР у Москві засудила письменника до 5 років виправно-трудових таборів.

Є інформація, що Драй-Хмара у квітні 1939 р. став на місце смертника під час одного з чергових розстрілів кожного п’ятого в шерензі, врятувавши молоду людину.

Реабілітований посмертно.

Джерела

Драй-Хмара. Останні сторінки. — Київнаукфільм, 1990. — Режисер Леонід Анічкін. Режим доступу: https://goo.gl/bzA6qa

Герасименко Миша. Розстріляне Відродження: Михайло Драй-Хмара та Микола Куліш. Режим доступу: https://goo.gl/N4ANfA

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/YS2K2q 21 березня 1980 року вчинив самоспалення пенсіонер Валентин Бадиляк27

З висоти Ратуші я помітив полум’я — в районі гідранта. Здалеку я бачив, що саме відбувається. Помітив, що якійсь чоловік наче горів. Вже на бігу бачив, що якийсь чоловік кружляв навколо палаючого і що той, хто палав, впав на землю і горів увесь. Коли добіг, то запитав когось, що сталося. (...) Хтось сказав, що той чоловік на очах у всіх підійшов до гідранта, обмотався ланцюгом і підпалив себе.

З міліцейського звіту

Валентин Бадиляк — колишній пекар, член Армії Крайової під час війни — здійснив самоспалення о 07:55 21 березня 1980 року в Кракові на площі Ринок. Як засвідчено у міліцейському звіті, медики приїхали досить швидко, один з них намагався загасити полум’я піною з вогнегасника, але той перестав працювати. Пожежники прибули за хвилину, але Бадиляк був уже мертвий.

З металевої таблички з вигравіюваним написом, знайденої на шиї Бадиляка, виходило, що він віддав життя «за Катинь». Що змусило людину похилого віку вчинити самоспалення за 40 років після Катинської трагедії?

Перший вузол, який розрубав Бадиляк у 1980 році, зав’язався ще до війни, коли молодий пекар одружився. Під час німецької окупації його дружина стала колаборанткою та навіть віддала сина до «Гітлер’юґенду». Бадиляк розлучився з дружиною і став до лав Армії Крайової.

Після війни Бадиляк повернувся до своєї основної професії, заснував пекарню і знов одружився. Перший чоловік його коханої Ірен, офіцер-артилерист, навесні 1940 року був розстріляний НКВС у Катині. Ось і другий вузлик: інформацію про злочин Бадиляк отримав із перших вуст.

За п’ять років після смерті Ірен Валентин Бадиляк зробив останній запис у щоденнику: «Кохані, якщо там нема нічого, але є братні душі, підтримуватиму вас, і у тяжкі хвилини ви відчуєте мою присутність».

Про самоспалення Бадиляка повідомила лише краківська преса — дуже коротко проінформувала про смерть «психічно хворого». Служба безпеки швидко сфабрикувала щодо Бадиляка справу, де було зазначено, що той уже багато років лікувався від хронічного психічного захворювання.

Однак місцеві мешканці майже відразу почали ставили коло гідранта лампади, приносити квіти. У 1990 році онук Валентина, ксьондз Войцек Бадиляк, відкрив біля гідранта меморіальну дошку.

Джерела

Nasza Historia. 35 lat temu Walenty Badylak spalił się na Rynku // Gazeta Krakowska. —2015. — 20 marca Режим доступу: https://goo.gl/ihb9HJ

Święty ogień: [Документальний фільм]. Режим доступу: https://goo.gl/zRiekn

Катынские материалы: Документы, свидетельства, исследования, полемика. Режим доступу: https://goo.gl/zolVvT

Грабовський Сергій. Катинська трагедія та політичні пристрасті навколо неї // Радіо Свобода. — 2010. — 7 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/MBsjlf

Кіпіані Вахтанг. Злочин без кари. Катынь. Хроника необъяв­ленной войны // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. — 2011. — 1 квітня. Режим доступу: https://goo.gl/85KJXe

24 березня 1981 року заарештований правозахисник Іван Кандиба