Читати книгу - "Ти - моя помилка , Настуся"

Річард взяв її руку, здавалося, він міцно тримав її, як нагадування, що її місце — поряд з ним. Тільки для того, щоб бути ідеальною частиною його вистави.

— Я хочу, щоб ти зрозуміла одне. — продовжував він, хоча вже й не дивився на неї. — Ти не просто моя дівчина. Ти — моя інвестиція. І коли я вкладаю в тебе час і зусилля, я очікую отримати віддачу. Інакше тобі краще не знати.

Ці слова стали останнім ударом. Вона відчула, як її серце ламається, але тримала себе в руках. Вона знала, що

якщо зараз дасть волю своїм почуттям, це лише ще більше підтвердить його владу над нею.

Він мовчав ще кілька секунд, перед тим як знову повернутися до неї. Його погляд залишався холодним, але в ньому не було ні гніву, ні роздратування. Він просто ставився до неї, як до інструмента, який можна налаштувати, вдосконалити або ж замінити, якщо вона не відповідатиме його вимогам.

— Ти повинна бути досконалою в кожному русі, кожному слові. У твоїй грі не повинно бути місця для помилок, — сказав він, підходячи ближче. — Ти — моє обличчя на публіці, і якщо ти знову мене підведеш, я зроблю так, щоб ти жалкувала про це.

Емілі відчула, як серце знову починає битись швидше, але цього разу вже не від страху, а від відчаю. Вона знала, що її життя вже не належить їй. І найгірше було те, що вона не знала, як з цим жити, як зберегти хоч якусь частину себе.

— Я розумію, — знову промовила вона, не зважаючи на сльози, що тепер текли по її щоках. Ті самі сльози, яких вона так намагалася уникнути, сльози, які здавались йому слабкістю, якої вона не могла дозволити собі більше.

Річард, відчувши її безсилля, здавалося, на мить задумався, але потім його обличчя знову стало непорушним, безжальним. Він кивнув, ніби задоволений її покірністю.

— Ти будеш кращою, інакше це закінчиться для тебе дуже погано. Не забувай це, Емілі, — сказав він, вже повертаючись до своїх справ.

Вона залишилася стояти в тиші, дивлячись на його спину, що віддалялася, і відчувала, як її душа розривається від безвиході. Її життя вже цілком і повністю не належало їй, і це почуття все більше і більше поглинало її. Річард був її тінню, і, здається, вона не могла вирватися з цієї темної пастки.