Читати книгу - "Дволикий шлях, Burka D"

— Тобто, ти не ідеальний? — наважився запитати він. — Якщо ти створив нас такими, то й твої творіння можуть бути недосконалими?

Бог тихо засміявся, але не з насмішкою, а з розумінням.

— Моя мета ніколи не була в створенні ідеальних істот, — відповів Бог. — Досконалість не дозволяє розвитку, а я хотів, щоб ви зростали, розвивалися, відчували любов і біль, щоб зрештою здобути мудрість. Я не прагнув до досконалості, тому що в ній немає місця для свободи. Моя недосконалість і ваша недосконалість — це можливість для зростання, для того, щоб ви стали тими, ким хочете бути.

Священик задумався над цими словами. Він усвідомив, що Бог не був тим всемогутнім, непогрішимим створінням, яким він його уявляв. Бог був частиною цього світу, з усіма його радощами і стражданнями, і його недосконалість була важливою частиною задуму.

— Що мені тепер робити? — запитав священик. — Як я можу використати це знання?

Бог подивився на нього з любов'ю і чомусь глибоким сумом.

— Продовжуй шукати відповіді, продовжуй зростати, — відповів він. — Ти здобув мудрість, яка допоможе тобі в цьому. Ти вільний обирати свій шлях, і це твоє найбільше право.

Після їхньої прогулянки Бог м'яко промовив:

— Час твого випробування в пеклі та чистилищі підійшов до кінця. Твоя душа готова до нового початку. Я відправлю тебе назад у світ живих.

Священик кивнув, відчуваючи, як внутрішнє світло і розуміння починають наповнювати його знову. В одну мить перед ним розвіялися квітучі сади, і він опинився знову на знайомій землі, але вже з новим відчуттям цілеспрямованості та внутрішнього миру.