Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

Андрію не вдалося добігти без болю навіть до кінця поверху. Проте його напарник швидко оклигався після удару і полетів сходами вгору, заганяючи вбивцю у пастку. Зверху мали стояти на посту двоє поліцейських, яких також встигли попередити про небезпеку, тому нахабний маніяк у масці клоуна сам заганяв себе у глухий кут. Залишалося тільки спіймати його.

— Стріляй по ногах! — наказав Стеценко, розуміючи, що не встигне бігти таким самим темпом, як напарник. — Він потрібний нам живим для слідства.

Соболь не встиг зреагувати на наказ. Його гнало вперед бажання поквитатися за удар дверима. Інколи Сергій повністю втрачав контроль над своїми діями, тому допускав багато помилок. Він тримав пістолет напоготові, не зменшуючи швидкість. Кроки вбивці чулися на сходах поверхом вище.

Добігши до передостаннього поверху, Соболь почув чергу пострілів і кілька ударів. Вбивця зіткнувся з двома поліцейськими, котрі чекали на нього, перекриваючи вихід на дах. Сергій дивувався настільки зухвало діяв психопат, абсолютно ігноруючи небезпеку для життя. Він наче вірив у те, що з ним нічого не може статися, або перебував під дією препаратів.

— Що там робиться? — вирвався з рації голос Стеценка.

Соболь не відповів, сконцентрувавши увагу на ворогові. Він почав підніматися догори, тримаючи палець на гачку пістолета. Серце билося у швидкому ритмі, заважаючи почути інші звуки. Адреналін змішався з кров’ю, переконуючи поліцейського ризикувати та йти на прорив.

Піднявшись до місця чергової сутички, Соболь побачив поліцейського, який лежав на підлозі з розбитою головою. Хлопець знепритомнів після ударів стільцем. Вбивця розламав дерев’яний стільчик на тілі супротивника. Другого поліцейського поруч не було, оскільки він спустився донизу і потрапив під удар зловмисника біля квартири вбитої письменниці. Маніяк зумів вирватися на дах, не знаючи, що там немає жодного переходу на сусідні будинки.

— Він вирвався на дах! — доповів Соболь напарнику. — Я йду за ним…

— Чекай підкріплення! — наказав Стеценко. — Звідти він не вибереться.

Однак Соболь не витримав і вирушив слідом за вбивцею. Його терпіння було не настільки міцним, як у напарника. Колишній десантник рвався у бій за всякої нагоди, а Стеценко віддавав перевагу влучному пострілу.

— Ти у пастці! — крикнув Соболь, відчиняючи двері на дах.

Детектив вирвався на відкриту площадку й одразу був змушений тікати в сторону з траєкторії польоту металевої труби. Одягнений у чорний костюм та моторошну маску, вбивця кинув у нього антеною, якими мешканці будинку встелили весь дах. Досвідченому десантнику вдалося відбити перший удар нападника, але той навіть не думав зупинятися. Вбивця стрибнув слідом.

Соболь піднявся на ноги, заблокувавши руками удар супротивника. Він ледве витримав такий потужний штурм. Психопат атакував серією випадів, не збавляючи темпу. Він однаково вміло керував своїми руками та ногами. Давно Соболь не мав нагоди позмагатися з таким підготовленим ворогом.

— Зараз я тебе рватиму, падло! — загарчав Соболь, відступивши на крок.

— Спробуй! — відповів вбивця, наблизившись до Соболя.

Сергій спробував вдарити правою ногою, згадавши молодість та заняття з кікбоксингу у військовій частині. Однак його задум ворог прочитав швидко і контратакував виставленою стопою у стегно. Соболь відчув болючий удар і ледь не присів. Щоб не дати добити себе, він замахнувся кулаком.

Влучити по нападнику рукою чи ногою здавалося неможливим. Соболь спробував ще одну серію, але вбивця вміло контратакував і влучив по ньому двічі. Удар кулаком у груди та паралельна підсічка звалили детектива з ніг. Він одразу схопився за якусь дошку та замахнувся нею у ворога. Психопат на неї не звернув жодної уваги, вдаривши паралельно з руки.

Коли кулак убивці переламав у русі дошку, Соболь вперше у житті встиг злякатися. Він ще не зустрічав подібного супротивника. Моторошна маска наче навмисне насміхалася, вимагаючи у побитого поліцейського здатися та припинити спроби опиратися. Сергій не піддавався психологічному тиску і бив у відповідь, доки супротивник не влучив йому у скроню.

Відчуваючи втрату сил, Соболь потягнувся рукою за пояс і витягнув звідти ножа, якого носив з собою на крайній випадок. Вбивця помітив його рух, відійшов на три метри до краю даху і також дістав військового скіфа. Він оцінив спробу копа підняти ставки у бійці та відповів на неї ще вищою. Далі вони мусили битися над краєм покрівлі. Переможений міг звалитися донизу.

Сергій піднявся, міцно тримаючи у руці ножа. Він встиг побачити поруч втрачений пістолет і навіть подумав підняти його та вистрелити, однак честь офіцера не дозволяла зробити цього. Ворог погодився прийняти бій на ножах, тому все мало відбутися за нормами моралі. Стріляли по тих, хто не мав у руках автомата, тільки останні боягузи. Соболь себе таким не вважав.

Він підійшов до вбивці та став навпроти нього. Сергій знав, навіть якщо він не зможе перемогти, на дах уже рухається Стеценко з підкріпленням. Вбивцю все одно вдасться зупинити.

Насмішник також це розумів, але не втікав від бою.

— Бий! — запропонував вбивця, займаючи бойову стійку.

Соболь замахнувся, паралельно намагаючись атакувати ногою, але обидва удари не знайшли свої цілі. Вбивця блокував руку з ножем, а іншою встиг схопити суперника за кітель і сіпнути в сторону. Сергій відчув, що його життя опинилося за секунду від смерті. Тільки рука вбивці не давала йому злетіти з даху та приземлитися на продірявлений роками та корупцією бетон.

З дверей раптово вибіг Стеценко, не приховуючи задишки. Він встиг виставити перед собою пістолет, однак не став стріляти. Андрій зважав на всю складність сформованих обставин. Вбивши насмішника, він підписував вирок і напарнику. Тільки рука вбивці тримала Соболя над урвищем.

— Стій! — крикнув Стеценко і підступив на два кроки.

— Це ти стій! — відповів вбивця.

Він смикнув Соболя подалі від краю і вдарив його ногою у груди. Тіло детектива відкинуло просто на напарника. Вбивця встиг за мить розрахувати все настільки вдало, що одним рухом переміг двох супротивників. Стеценко не мав куди ухилитися, тому спіймав Соболя і впав з ним на підлогу.