Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

Я зачудовано роздивлялася це диво, аж раптом прекрасне видовище затулила широка і сумна спина пана ректора.

- Вимагаю поваги до свого горя. - замогильним голосом вирік Змій. - ніяких анігіляцій моїх секретарок, Фоне. Вона все ще моя секретарка, якщо ти забув. 

Ох. Це саме те, від чого все життя страждає матуся. І тепер я її розумію, як ніхто.

- Суду все ясно - пролунав голос її величності. От мені тільки цього не вистачало.

- Що вам ясно, ваша величносте? У вас немає доказів. - холодно сказав пан ректор. - Я вимагаю справедливого суду. І ще я вимагаю , щоб мене призначили вартовим адептки, яку ви підозрюєте. Це означає, що ми житимемо в одному приміщенні й вона не зможе від мене віддалитися далі, ніж на довжину мого полум’я.

Ой. Почалося.

- Власне ви ще не чули, що я хотіла повеліти, пане ректоре. - холодно процідила королева Ружена. - Але нехай буде так, як ви сказали. Я ж хотіла б ще дізнатися, де ми візьмемо стільки золота для конвертації? Бо якщо навіть ми схочемо взяти золото в адепток з малим потенціалом, то воно є далеко не в усіх. А місцеві родовища виснажені. Через недавню варварську експлуатацію тих родовищ батьком когось, кого не можна називати.

- Не можна і не треба, ваша величносте. А родовища не виснажені. Вони для кращого збереження перенесені на землі, вірніше на болота. Як компенсація одній принцесі за доставлені незручності. І Кринжова Трясовина…

- Ха, зрадів професор Фон, що вже вкрав закінчення моєї думки. - Ружено, так все золото розсипано по дну того болота. І ми можемо…

- Ми нічого не можемо, Фон.  Бо ці землі належать міністру з розподілу всього на всіх. І він заодним у нас прем’єр-міністр. І  отримав ті болота від нас за важливу послугу й для блиску роду. Просто тому, що трясовина займає велику площу. А його королівство крихітне. Він не погодиться віддати цю територію -  саме з цієї причини. А як ще прем'єр-міністр взнає про золото… І сам розумієш -  відбирати законно пожалувані землі - то тиранія. Я не можу собі цього дозволити, навіть якщо захочу. Вінець не погодиться. 

Була ще третя причина того, чому ніхто з них не згарабастає мамусин посаг. Але знати про це їм не обов’язково.

- Насправді крім фармінга є ще стейкінг, ваша величносте.  Там не треба твердої валюти й парності. На жаль просте отримання відсотка магії від магії - то довго і невигідно. Хоча зараз можна вкласти жабкойни й так - поки у держави немає ліквідної валюти або золота. 

Її величність знову щось записала і підвела на мене суворий погляд.

- Всі присутні тепер причетні до державної таємниці. Тому пан ректор особисто відповідає за те, щоб витоку не сталося. Прикріпіть адептку до себе. І перемістіться туди, де вас не шукатимуть. А ми з принцом оповістимо адепток зі слабким рівнем магії про нові перспективи.

Упс! Це не зовсім те. на що я очікувала.

- Це буде сильним соціальним потрясінням, адептко. - пояснила її величність. - Хоча ваше відкриття  дуже вигідне для Трояндового королівства в перспективі. І я поки що не знаю, радіти вашій заповзятливості, чи заточити вас…

- Ніхто вас не заточить, адептко. Крім мене звичайно. Не хвилюйтеся. - втішив мене цей Змій.

Отак роби комусь добро.

Хоча адептка звісно мала на меті свою користь,  та все ж рішення королеви було несправедливе, а обіцянка пана  ректора - двозначна. Бо він явно не в настрої.

Але хоч живий і забув про останні розпорядження і замогильні клопоти )))

Що ж далі - побачимо в наступному роозділі.

Ну тобто ті побачать, хто підписався на автора і поклав книгу до бібліотеки. А ті. хто цього не зробив, не дізнаються, коли вийде прода )

І величезна дяка за вподобайки, бо автор вподобайкозалежний ❤️❤️❤️