Читати книгу - "Месія Дюни"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Гаразд.
Він оглянувся на ескорт, а тоді знову зосередив увагу на курсі. За північним краєм Оборонної Стіни почала з’являтися рівнина Арракіна. Покриті пилом селища в суходолах і грабенах іще ледве проглядалися, проте навіть зараз уже можна було помітити віддалений блиск Арракіна.
— Ось симптоми, — сказав він нарешті. — Ваш брат тримає офіційного панегіриста.
— Котрий був дарунком фрименських наїбів!
— Дивний подарунок від приятелів, — промовив він. — Навіщо вони оточили його вірнопідданськими лестощами? Ви насправді чули колись цього панегіриста? «Люди у ряхтінні сяйва Муад’Діба. Умма-регент, наш Імператор, із темряви постав, щоб всіх освітити. Він владар наш, вода коштовна з незглибимого фонтана. Він радість розливає, щоб Всесвіт весь міг пити». Тьху!
Притишеним голосом Алія сказала:
— Якби ти повторив ці слова нашому фрименському ескорту, вони б тебе розтяли на дрібні шматочки птахам на корм.
— То скажіть їм.
— Мій брат панує з природного повеління небес!
— Ви й самі в це не вірите, то навіщо кажете?
— Звідки ти знаєш, у що я вірю?
Вона відчула тремтіння, яке не могла стримати бене-ґессеритською силою. Цей гхола спричиняв непередбачені нею ефекти.
— Ви наказали мені міркувати як ментат, — нагадав він їй.
— Жоден ментат не знає, у що я вірю! — Вона зробила два глибокі, уривчасті вдихи. — Як ти смієш нас осуджувати?
— Осуджувати? Я вас не осуджую.
— Ти й гадки не маєш, як нас учили!
— Вас обох учили правити так, — промовив він, — щоб пихата владність стала вашим умовним рефлексом. Вас навчили бачити наскрізь усі хитромудрі політичні прийоми, усі глибокі таємниці війни та релігії й користуватися з цього. Природне повеління? Яке природне повеління? Цей міф блукає по людській історії. Блукає, наче привид! Він нематеріальний, примарний. Хіба ж ваш джигад є природним повелінням?
— Ментат-торохтун, — усміхнулася вона.
— Я слуга Атрідів і кажу щиро.
— Слуга? У нас нема слуг. Лише послідовники.
— А я послідовник розуму, — сказав він. — Зрозумійте це, дитино, і ви…
— Не називай мене дитиною! — відрізала вона, до половини оголивши крис-ніж.
— Винен, виправлюся. — Він глянув на неї, відтак усміхнувся й зосередився на керуванні ’топтером. Уже були помітні скелі, на яких збудовано Твердиню Атрідів — вони височіли над північними передмістями Арракіна. — Ви древня істота, але в тілі, лише трохи старішому за дитяче, — промовив він. — А зараз це тіло схвильоване своєю новою жіночністю.
— Сама не знаю, чого я тебе слухаю, — буркнула вона, але дозволила крис-ножу впасти в піхви, після чого витерла долоню об свій одяг. Мокра від поту долоня збурила в її свідомості прищеплену їй фрименську ощадність. Таке марнотратство тілесної вологи!
— Слухаєте, бо знаєте, що я відданий вашому братові, — сказав він. — Мої вчинки ясні та легкозрозумілі.
— Ніщо в тобі не є ні ясним, ні легкозрозумілим. Ти найскладніша істота, яку я будь-коли бачила. Звідки мені знати, що вбудували в тебе тлейлаксу?
— Через помилку або свідомо, — відповів він, — вклали в мене свободу творити себе.
— Знову вдаєшся до дзен-сунітських притч, — звинуватила вона його. — Мудрий муж творить себе, а дурень живе лише для того, щоб померти. — За мить напружила голос, передражнюючи його: — Послідовник розуму!
— Люди не можуть відрізнити навчальних засобів від здобутої освіти, — сказав він.
— Говориш загадками!
— Говорю з розумом, що відкривається.
— Я все це повторю Полу.
— Більшу частину з цього він уже чув.
Вона не могла приховати свого здивування.
— То як же ти досі живий… і на свободі? Що він на це сказав?
— Сміявся. І промовив: «Люди не хочуть мати Імператором бухгалтера, їм потрібний повелитель і наставник, котрий охоронив би їх від змін». Але погодився зі мною, що знищення його Імперії зав’язане на ньому самому.
— Нащо ж він говорив такі речі?
— Бо я переконав його, що розумію його проблему й допоможу йому.
— І що ж ти сказав, аби цього досягти?
Він мовчав, накренивши ’топтер під вітер, щоб приземлитися на даху Твердині біля охоронців.
— Я вимагаю, щоб ти мені розповів!
— Я не певний, чи ви це приймете.
— Це вже мені вирішувати! Наказую, щоб ти негайно відповів!
— Дозвольте мені спершу приземлитися, — промовив він. Не чекаючи її дозволу, висунув шасі, підняв крила для оптимального спуску й м’яко посадив машину на яскраво-оранжеву подушку на вершині даху.
— Тепер, — наказала Алія. — Говори.
— Я сказав йому, що витримувати себе самого, можливо, найскладніша задача у Всесвіті.
Вона труснула головою.
— Це… це…
— Гірка пігулка, — промовив він, спостерігаючи, як вартові гвардійці біжать до них дахом і шикуються для супроводу.
— Гірка маячня!
— Найвищий палатин і найнижчий наймит мають ту саму проблему. Не можна найняти ментата чи якийсь інший інтелект, аби він розв’язав її замість тебе. Тут не допоможуть ні приписи, ні виклики свідків. Жоден слуга — чи послідовник — не перев’яже тобі рани. Перев’язуй сам або спливай кров’ю на очах у всіх.
Вона відвернулася від нього, усвідомивши при цьому, що таким чином видає свої почуття. Без сили Голосу, без відьомських хитрощів він знову проник у її психіку. Як йому це вдалося?
— Що ж ти порадив йому зробити? — прошепотіла вона.
— Я порадив судити й наводити лад.
Алія глянула на вартових, зауваживши, як терпляче вони чекали, дотримуючись ладу.
— Запровадити справедливість, — пробурмотіла вона.
— О ні! — різко заперечив він. — Я радив йому, щоб він судив, і не більше, керуючись єдиним можливим принципом…
— І це?
— Підтримувати своїх друзів і нищити ворогів.
— Себто судити несправедливо.
— Що таке справедливість? Стикаються дві сили. Кожна може мати рацію у своїй власній сфері. Саме тут наказ Імператора все владнує. Ті колізії, яким він не може запобігти, розв’язує.
— Як?
— Найпростішим чином: приймає рішення.
— Підтримуючи своїх друзів і знищуючи своїх ворогів.
— Хіба ж це не стабільність? Люди прагнуть ладу, яким би він не був. Ув’язнені в темниці власних пристрастей, вони знають, що війна стала спортом багатих. Це небезпечна форма філософського декадансу. Він порушує порядок.
— Я поясню братові, що ти надто небезпечний і мусиш бути знищений, — промовила вона, відвертаючись
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Месія Дюни», після закриття браузера.