Читати книгу - "Мина Мазайло"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мокій
— По-українському — непоборні перешкоди кажуть.
Уля з натиском:
— Так... з одного боку, непоборні, з другого — нєпрєодолімиє перешкоди.
Мокій
— Як же це так!.. Раптом до тітки жити, та ще й в Одесу... (По паузі). Сиди один в холодній хаті, нема з ким тихо розмовляти, анікогісінько нема.
З-за дверей почулось понукальне шипіння:
ну-с-с... нуш-ш...
Уля щиро з болем:
— Моко!.. А ви б могли зробити... шось, щоб я зосталася?
Мокій
— Щось? Що саме, Улю?... Що?..
Уля
— Що?.. Прощайте!..
З-за дверей проповзло шипіння. Мокій глухо:
— Улю!.. Можна вас хоч тепер... поцілувати?
Уля
— Аж тепер!.. Ах ви ж... (Крізь сльози). Як по-українському — разіня, нєдогадлівий...
Мокій
— Ну, недомека...
Уля
— Поцілуйте ж, недомеко милий...
Мокій незграбно, але палко й міцно поцілував Улю.
Тоді зворушено:
— Скажіть, Улю... Що мені треба зробити, щоб ви зосталися? Що?.. Я все зроблю! Все!
Уля
— Що?.. (Нависла мертва тиша. У лі прорізалась коло губ перша зморшка гострої печалі). Ні! Прощайте!..
Похилившись, рвучко пішла. Услід їй гадючками поповзло шипіння, свистіння. Мокій, щоб не заплакати, побіг до себе в кімнату.
4
Ускочили прожогом Тьотя, Рина і Мазайлиха. Тьотя до Рини:
— Біжи, Ринко!.. Скажи йому хоч ти, що треба йому зробити...
Ринабула кинулась, але вернулась:
— Скажіть краще ви, тьотю...
І Тьотя кинулась була, але теж стала, махнула рукою:
— Маланхольная ідійотка!.. А який момент був, Рино! Який момент! Такого моменту вже не буде.
Мазайлиха заплакала.
5
Ускочив напіводягнений Мазайло з газетою в руках:
— Серце!.. Води!.. Є публікація!.. Ось!.. Всі разом
— Де?
— Невже, папо?
— Господи!
Мазайло
— Ось!.. (Істерично). Обережно, не порвіть! Ось... Ось... Харківський окрзагс на підставі арт. 142—144 Кодексу... Не можу, ви розумієте... В очах райдуги, метелики, луки... Пахнєт сеном над лукамі!,.
Тьотя взяла у Мазайла газету:
— Дайте я прочитаю...
Мазайло
— Обережніше, не помніть! Не помніть! Тьотя урочисто:
— Харківський окрзагс на підставі арт. 142—144 Кодексу законів про родинну опіку та шлюб оголошуєм громадянин Мина Мазайло міняє своє прізвище Мазайло на Мазєнін. (До Рини). А що, не казала я, що прізвище сьогодні буде опубліковане! Не казала!.. Пєснєй душу вєсєля...
Рина
— Тьотю, яка ж радість!.. Баби з к-рап-лями рядами...
Мазайлиха
— Ходят, сєно шевєля... (Засміялась, заплакала).
6
Увійшов дядько Тарас:
— Цікаве що в газеті, чи як? (На нього ніхто не звернув уваги).
Мазайло о тьоті:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мина Мазайло», після закриття браузера.