read-books.club » Фантастика » Голодні ігри 📚 - Українською

Читати книгу - "Голодні ігри"

236
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Голодні ігри" автора Сьюзен Коллінз. Жанр книги: Фантастика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 32 33 34 ... 91
Перейти на сторінку:
ментором.

Натовп почав свистіти, і всі оператори спрямували камери на Геймітча, який уславився завдяки мертвій петлі на церемонії жеребкування. Проте Геймітч зовсім не образився на таку реакцію публіки, він тільки добродушно махнув рукою і кивнув у мій бік.

— Усе гаразд, — запевнив Цезар публіку. — Зі мною вона в безпеці. А тепер розкажи нам, як ти отримала такий високий бал за показовий виступ. О-ди-на-дцять. Бодай натякни, що там сталося?

Я крадькома зиркнула на продюсерів, які злегка напружилися, й прикусила губу.

— Гм... гадаю, таке сталося вперше. Це все, що я можу вам сказати.

Камери одразу ж спрямували на продюсерів, які хихикали та вдоволено кивали.

— Ти просто мучиш нас, — у голосі Цезаря лунали нотки болю. — Ми прагнемо подробиць. Подробиць.

Я обернулася лицем до балкона.

— Я не маю права розповідати про те, що сталося, правда ж?

Продюсер, який гепнувся у вазу з пуншем, голосно закричав:

— Ні, вона не має права!

— Дякую, — відповіла я. — Жодне слово не зірветься з моїх вуст.

— Що ж, тоді повернімося до того моменту, коли під час жеребкування назвали ім’я твоєї сестри, — мовив Цезар. Тепер його голос був не такий веселий. — І ти добровільно посіла її місце. Розкажи нам про свою сестру.

Ні. Я не розказуватиму вам про неї, не всім. Можливо, тільки Цинні. Я подивилася на нього і, здається, побачила в його очах смуток.

— Її звати Прим. Їй тільки дванадцять років. І я люблю її дужче, ніж ви можете собі уявити.

Натовп на площі завмер, ніхто навіть не дихав.

— Що вона тобі сказала? Після Жнив? — запитав Цезар.

Будь відвертою. Говори правду. Я проковтнула клубок, який застряг у горлі, й ледве видавила з себе:

— Вона попросила, щоб я постаралася... Щоб я виграла.

Ніхто не поворухнувся. Публіка ловила кожне моє слово.

— І що ти їй відповіла? — підказав мені Цезар.

Але замість теплоти по моєму тілу поповз холод. Мною оволоділа жорстокість, м’язи напружилися, мов перед убивством. А тоді я промовила:

— Я присягнула, що виграю.

— Я й хвилини не сумнівався в цьому, — мовив Цезар і ніжно стиснув моє плече.

Саме тоді пролунав гонг.

— Шкода, але наш час вичерпався. Удачі тобі, Катніс Евердін, трибут з Округу 12.

Оплески не вщухали ще довго після того, як я сіла на місце. Я подивилася на Цинну, щоб переконатися, чи все минулося добре. І він ледь помітно кивнув у відповідь.

Занурившись у роздуми, я зовсім проґавила першу частину Пітиного інтерв’ю. Але, здається, йому вдалося розвеселити публіку, люди то сміялися, то щось вигукували. Він грав роль сина пекаря, порівнюючи трибутів із різними сортами хліба з різних округів. Тоді він розповів смішний анекдот про те, як небезпечно приймати душ у Капітолії.

— Скажіть мені, Цезарю, я досі пахну трояндами? — запитав він, після чого вони почали обнюхувати один одного, що остаточно розвеселило публіку.

Наступне запитання Цезаря повернуло мене до реальності:

— Піто, а в тебе є подружка?

Якусь мить Піта вагався, а тоді невпевнено похитав головою.

— Такий симпатичний хлопець — і не маєш подружки? Повинен же ж бути хтось особливий. Ну ж бо, як її звати?

Піта важко зітхнув.

— Ну, є одна дівчина. Я закоханий у неї, скільки себе пам’ятаю. Але гадаю, що до Жнив вона взагалі не здогадувалася про моє існування.

З натовпу долинуло кілька співчутливих реплік. Нерозділене кохання — це всі розуміють.

— У неї є інший? — запитав Цезар.

— Не знаю, але вона подобається багатьом хлопцям, — мовив Піта.

— От чому ти тут. Ти переможеш, повернешся додому, і вона не зможе встояти перед тобою, еге ж? — мовив Цезар бадьорим тоном.

— Не думаю, що цей план спрацює. Перемога... у моєму разі це не допоможе, — мовив Піта.

— Чому ж ні? — запитав Цезар заінтриговано.

Щоки Піти стали червоні мов буряк, і він насилу вичавив із себе:

— Тому що... тому що... вона приїхала сюди разом зі мною.

Частина 2

Ігри

Розділ 1

На якусь мить камери ніби прикипіли до обличчя Піти, оператори не відривали об’єктивів від його опущених долі очей. А тоді на всіх великих екранах я побачила себе, на виду застиг змішаний вираз здивування й протесту, а нижня щелепа повільно відвисла, щойно я усвідомила, що це я, що Піта говорить про мене. Я одразу ж міцно стиснула губи й потупила погляд, сподіваючись, що ніхто не помітив емоцій, які вирували всередині.

— Оце так невезіння, — мовив Цезар, і цього разу в його голосі відчувався справжній непідробний біль. Натовпом прокотилася хвиля співчуття, хтось навіть застогнав.

— Так, везінням не назвеш, — погодився Піта.

— Що ж, не дивно. Важко встояти перед такою прегарною юною леді, — мовив Цезар. — Вона не здогадувалась?

Піта похитав головою.

— Ні, до цього моменту вона нічого не знала.

Я боязко підвела погляд на екран і побачила, що мені гаряче не просто так: щоки палають густим рум’янцем.

— Може, покличмо її назад на сцену і поспитаймо, що вона про все це думає? — цього разу Цезар адресував своє запитання публіці. Натовп заволав на знак згоди. — Сумно, але правила є правила. Катніс Евердін вичерпала свій час на сцені. Що ж, удачі тобі, Піто Мелларк. Гадаю, що зараз до моїх слів приєднається увесь Панем, наші серця будуть завжди з вами.

Натовп скаженів і лементував. Своїм щирим зізнанням Піта привернув усю увагу до себе й засліпив своїм блиском інших трибутів. Коли публіка врешті заспокоїлася, він зніяковіло подякував і повернувся на своє місце. Заграв гімн, і ми всі підвелися. Я підняла голову — не могла вчинити інакше, це б означало неповагу — і побачила, що майже на кожному екрані показують нас із Пітою. Між нами всього кілька кроків. Як трагічно.

Але мене не обдуриш.

По закінченні гімну всі трибути повернулися назад у Тренувальний Центр і рушили до ліфтів. Я заскочила у перший-ліпший ліфт, попередньо переконавшись, що там немає Піти. Наше численне оточення зі стилістів, менторів і помічників досі було в залі, тож ми залишилися самі. Ніхто не говорив. Мій ліфт зупинявся чотири рази, перш ніж я дісталася дванадцятого поверху. Піта саме виходив зі свого ліфта, коли я накинулася на нього. Я штовхнула

1 ... 32 33 34 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Голодні ігри», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Голодні ігри"