Читати книгу - "Убік"

— Так, — кивнув Джо.

— Ми саме вмикали телевізор, коли ти прибув. Уявляєш, у газетах ні слова про його смерть. Який жах, — Елу не подобався вигляд Джо Чипа. «Старий, дрібний і стомлений, — подумав він. — Невже це починається саме так? Нам необхідно встановити контакт із Ран- ситером. Просто чути його недостатньо. Очевидно, він намагається зв’язатися з нами, але...

Ми маємо встановити з ним контакт, якщо хочемо врятуватися».

— Просто побачити його по телевізору навряд чи нам якось допоможе, — сказав Джо. Це не надто відрізнятиметься від того телефонного дзвінка. Хіба що він скаже нам, як із ним зв’язатися. Можливо,щін і справді скаже. Можливо, він знає. Можливо, він розуміє, що трапилося.

— В такому разі він мав би розуміти, що трапилося з ним. А це якраз те, чого ми не знаємо.

«У якомусь сенсі, — думав Ел, — він має бути живим, хоч мораторіуму і не вдалося його пробудити. Цілком зрозуміло, що Фоґельзанґ зробив усе можливе для такого важливого клієнта».

— А він чув його по відеофону? — запитав Ел у Джо.

— Він намагався. Проте почув тільки тишу, а потім статичний шум, який долинав, очевидно, дуже звіддаля. Я теж його чув. Ніщо. Відголос абсолютного небуття. Дуже дивний звук.

— Не подобається мені це, — сказав Ел. Хоч і не міг зрозуміти чому. — Мені б полегшало, якби Фоґельзанґ також чув голос Ранситера. Щонайменше так ми були би певні, що це відбувалося насправді, і той голос тобі не примарився.

«Або, якщо бути до кінця відвертим, — подумав він, — що нам усім не примарилося. Як із коробкою сірників».

Втім деякі події явно не були галюцинаціями. Автомати відмовлялися від застарілих монет — справжні автомати, налаштовані реагувати тільки на фізичні об’єкти. Тут про психологічні елементи не могло бути мови. В автоматів немає уяви.

— Я поїду звідси на якийсь час, — сказав Ел. — Назви якесь місто чи містечко, з яким ніхто з нас не пов’язаний і куди ніхто з нас ніколи не їздив.

— Балтимор, — мовив Джо.

— Отже, я поїду в Балтимор. Перевірю, чи обраний навмання магазин прийме гроші із зображенням Ранситера.

— Купи мені свіжих сигарет, — попросив Джо.

— Гаразд. Це я теж зроблю. Погляну, чи сигарети в обраному навмання магазині Балтимора також зазнали цього впливу. А заразом перевірю й інші продукти. Зроблю кілька тестових покупок. Хочеш поїхати зі мною? Чи підеш нагору й розкажеш їм про Венді?

— Поїду з тобою, — сказав Джо.

— Може, нам узагалі не варто їм розповідати.

— Думаю, варто, — заперечив Джо. — Оскільки це трапиться знову. Це може статися, перш ніж ми повернемося. Можливо, це вже відбувається, поки ми тут із тобою розмовляємо.

— Тоді краще вирушати до Балтимора якомога швидше, — сказав Ел. Він попрямував до дверей. Джо Чип пішов за ним.

Розділ 9

Моє волосся таке сухе, таке неслухняне. Що робити?

Просто використовуйте крем-кондиціонер «Убік». Всього за п’ять днів ви відчуєте, як воно отримає нове життя та свіжий блиск. А лак для волосся «Убік», за умов дотримання інструкції, цілком безпечний.

Вони обрали супермаркет «Щасливі люди» на околицях Балтимора.

— Дайте мені пачку Pall Mall, — сказав Ел автономному комп’ютеризованому касиру за прилавком.

— Wings дешевші, — зауважив Джо.

— Їх більше не виробляють. Вже багато років, — роздратовано відповів Ел.

— Виробляють, — сказав Джо, — просто не рекламують. Це чесні сигарети, які не роздають зайвих обіцянок. — А тоді звернувся до касира: — Замініть Pall Mall на Wings. З жолоба на столик ковзнула пачка сигарет.

— Дев’яносто п’ять центів, — сказав касир.

— Ось десять поскредів, — Ел ввів купюру у щілину для оплати, й електросхеми автоматичного касира одразу ж загули, перевіряючи гроші.

— Ваша решта, сер, — сказав касир і виклав охайну купку монет та купюр перед Елом. — Будь ласка, наступний.

«Отже, Ранситерові гроші приймають», — сказав до себе Ел, відходячи разом із Джо вбік, щоб звільнити місце для наступного покупця — опасистої літньої леді в сукняному пальті чорничного кольору, яка тримала в руці мексиканську мотузяну господарчу сумку. Він обережно відкрив пачку. Сигарети розкришилися заледве він їх торкнувся.

— Це був би доказ, — сказав Ел, — якби ми взяли пачку Pall Mall. Я повертаюся у чергу. — Він уже було рушив туди, аж раптом помітив, що огрядна літня леді голосно свариться з автоматичним касиром.

— Вона померла, — різко напосідалася жінка, — перш ніж я встигла донести її додому. Ось, можете забрати назад. — Вона поставила горщик на касу. У ньому Ел побачив мертву рослину, можливо, азалію — оскільки та була висхла й зів’яла, годі було визначити напевно.

— Я не можу повернути вам гроші, — відповів касир. — На тривалість життя рослин, які ми продаємо, гарантія не поширюється. «Нехай покупець буде пильним» — ось наше правило. Будь ласка, наступний.

— А журнал Saturday Evening Post, — сказала старенька, — який я взяла на вашому стенді періодики, виявився річної давнини. Що з вами коїться? А ще готовий ТВ-обід із личинки марсіанського хробака був...

— Наступний клієнт, — сказав касир. Він її ігнорував.

Ел вийшов із черги. Він блукав магазином, аж поки

не дійшов до стелажів із блоками сигарет усіх можливих брендів, що височіли над ним на вісім футів.

— Вибери якийсь, — сказав він до Джо.

— Dominos, — відповів той. — Вони за тією ж ціною, що і Wings.

— Господи, не вибирай усякий мотлох. Візьми щось на зразок Winston або Кооі, — Ел сам витягнув блок із сигаретами й потрусив його. — Він порожній. Це можна одразу визначити за вагою.

Однак всередині упаковки щось бовталося, щось майже невагоме й крихітне. Він розірвав її і зазирнув досередини.

Нерозбірлива записка від руки. Вони одразу упізнали почерк. Ел витягнув папірець, й обоє взялися читати.

Вкрай важливо зв’язатися з вами. Ситуація вельми серйозна і, без сумніву, з часом лише ускладниться. Є кілька можливих пояснень, які я маю намір з вами обговорити. В усякому разі не здавайтеся. Мені дуже шкода, що з Венді Райт трапилося таке лихо: ми зробили все, що могли.

— Отже, він знає про Венді, —