Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

— Як ти, кохана? Не важко тобі з батьком?

Я зітхнула й злегка усміхнулася.

— Він непростий, але… думаю, ми знайшли спільну мову. Просто треба трохи терпіння.

Олег кивнув, задумливо прокручуючи виделку в руках.

— Він завжди був впертим. Думаю, насправді йому приємно, що ти поруч.

Я знизала плечима.

— Можливо. Але поки що він цього не показує.

Олег тихо засміявся.

— Зате я точно знаю, що мені неймовірно пощастило з тобою.

Я відчула тепло в грудях і, потягнувшись, торкнулася його руки.

— Просто хочу, щоб тобі було легше, — відповіла я щиро.

Він подивився на мене з любов’ю.

— О, а це хто тут такий пухнастий? — Олег нахилився і підняв Макса на руки, погладивши між вушками. — Коли ти його забрала?

Я посміхнулася, спостерігаючи, як кіт задоволено мружиться.

— Сьогодні після обіду. Їздила до Андрія, випили кави, поговорили, і він віддав мені Макса.

Олег на мить затримав погляд на мені, ніби щось обдумуючи, а потім запитав:

— І як мій брат?

Я знизала плечима.

— Нормально. Він питав про батька, сказав, що, можливо, завтра навідається.

Олег кивнув, погладивши кота ще раз перед тим, як відпустити його на підлогу.

— Головне, що ти знову з ним, — сказав, проводячи пальцями по моїй щоці. — Я знаю, як ти за ним сумувала.

Я притислася щокою до його долоні й тихо сказала:

— А ще я сумую за тобою, коли тебе довго нема.

Олег усміхнувся і нахилився, щоб поцілувати мене.