Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

царських прибутків; так само й на будову мурів у Юдеї.» 46 Та Йонатан з народом, почувши ці слова, не йняв їм віри й не прийняв їх, бо він пам'ятав те велике лихо, яке Димитрій заподіяв Ізраїлеві, і як він сильно утискав їх. 47 Вони воліли Олександра, бо він перший звернувся до них з мирними словами, і вони були його союзниками завжди. 48 Тоді Олександер зібрав велику силу війська й двигнувся в похід проти Димитрія. 49 Обидва царі розпочали битву, але військо Димитрія було присилуване до втечі. Олександер кинувсь навздогінці за ним і переміг. 50 Він бився завзято аж до заходу сонця. Того дня поліг у бою Димитрій. 51 Тоді Олександер вислав послів до Птолемея, єгипетського царя, з такими словами: 52 «Тільки-що повернувсь я у своє царство й сів на престолі моїх батьків та захопив владу, розбивши Димитрія і зайнявши нашу країну, - 53 коли я розпочав з ним війну, ми його розгромили і його військо, і сіли на його царському престолі - 54 то й укладімо собі один з одним дружбу. Видай мені дочку твою за жінку, а я буду твоїм зятем і дам тобі і їй дарунки, що будуть тебе гідні.» 55 Цар Птолемей відповів так: «Щаслив той день, коли ти, повернувшись у землю батьків твоїх, сів на їхнім престолі царськім! 56 Зроблю для тебе, як ти написав був. Вийди мені назустріч у Птолемаїду, де ми побачимось один з одним і я стану твоїм тестем, як ти був мовив.» 57 І рушив Птолемей з Єгипту, сам він і Клеопатра, його дочка, і 162 року прибув у Птолемаїду. 58 Назустріч йому вийшов цар Олександер, за якого цар Птолемей ! видав свою дочку, і справив їм весілля у Птолемаїді з великою пишнотою, як то царям личить. 59 Цар Олександер написав Йонатанові, щоб він прийшов до нього на стрічу; 60 і той вибрався великопишно в Птолемаїду й зустрівся там з обидвома царями та й дав їм і їхнім друзям срібла, золота та силу дарунків, тож тим робом їм приподобався. 61 Тут же зібрались проти нього нікчемні людці з Ізраїля, перевертні, щоб оскаржити його, та цар їх не послухав. 62 Він звелів зняти з Йонатана його одежу й надягнути на нього багряницю; так і зроблено. 63 І посадив він його біля себе і сказав своїм вельможам: «Вийдіть із ним посеред міста й оголосіть, щоб його ніхто ні в чому не оскаржував та щоб ніхто йому нічим не докучав.» 64 Коли ж його обвинувачі побачили його славу, ще проголосив окличник, і його самого; одягненого в багряницю, - усі повтікали. 65 Цар надав йому великої слави й записав його поміж перших своїх друзів, призначив його воєводою і правителем. 66 І Йонатан повернувся в Єрусалим у мирі й радості. 67 Року 165 Димитрій, син Димитрія, прибув з Крети у землю своїх батьків. 68 Почув про це цар Олександер і, вельми засмутившись, повернувся в Антіохію. 69 Тоді Димитрій настановив управителем Келесирії Аполлонія, а цей стягнув велике військо й отаборився біля Ямнії, звідки й послав послів до Йонатана, щоб вони сказали: 70 «Тільки ти єдиний повстаєш проти мене. Я став сміховиськом і ганьбою через тебе! Чого ти хоробруєш проти нас у горах? 71 Коли ти довіряєш своїм військам, зійди до нас на рівнину, і там поміряємось один з одним, бо сила міст зо мною. 72 Спитай і розвідайся, хто я такий і хто ті, що мені допомагають. І скажуть тобі, що ти не витримаєш перед нами, бо ваші батьки двічі мусіли були втікати у своїй країні. 73 Ось і тепер не встоїшся проти кінноти і проти такої сили на рівнині, де нема ні каміння, ні скелі, ані місця, і куди б утікати.» 74 Почувши ці слова Аполлонія, Йонатан вельми образився. Він вибрав 10 000 чоловік і вийшов з Єрусалиму. Брат його Симон пішов йому назустріч із допомогою. 75 Він розташувався табором навпроти Яффи, та ті, що були в місті, замкнули браму, бо в Яффі була залога Аполлонія. Юдеї кинулися здобувати її, 76 і мешканці зо страху відчинили браму, тож Йонатан захопив Яффу. 77 Довідавшись про те, Аполлоній вирушив з трьома тисячами кінноти й великим військом і попрямував на Азот, так, мов би хотів пройти тудою, а насправді посунувся на рівнину, бо мав силу кінноти, на яку покладався. 78 Йонатан гнався за ним іззаду аж до Азоту, і війська зчепились у бою. 79 Аполлоній лишив у засідці в тилу Юдеї 1000 кінноти, 80 але Йонатан дізнався, що в тилу у нього є засідка. І оточило його військо й кидали на народ стріли від ранку до вечора, 81 але народ, як наказав був Йонатан, стояв міцно, хоч їхні коні й потомились. 82 Тоді Симон висунув наперед своє військо, і закипів бій з піхотинцями, бо кіннота була виснажена. Сирійців розгромлено й кинулись вони урозтіч. 83 Кіннота порозбігалась на рівнині; вони втекли в Азот і ввійшли в Бетдагон, капище їхнього боввана, щоб там урятуватись. 84 Та Йонатан підпалив Азот і міста навколо, набрав здобичі й спалив храм Дагона й тих, що туди повтікали. 85 Тих, що полягли від меча, з тими, що були спалені живцем, було разом близько 8000 чоловік. 86 Двигнувся Йонатан звідти й отаборився під Аскалоном, мешканці якого вийшли йому назустріч з великою шанобою. 87 Потім Йонатан із своїми повернувся в Єрусалим з великою здобиччю. 88 Довідавшись про те, цар Олександер додав йому ще більшої прослави 89 і вислав золоту запинку, що звичайно дається царським родичам; так само дав йому у власність Аккарон з усією його землею.

11. Сумерк і кінець Олександра 1-19; поєднання Йонатана з Димитрієм П 20-53; Антіох VI та Йонатан 54-74

1 Єгипетський цар зібрав численні війська, як пісок при березі моря, і силу суден, і шукав як би підступом заволодіти царством Олександра, щоб приєднати його до свого царства. 2 Він вирушив у Сирію з мирними словами, і мешканці міст робили йому вхід вільним і виходили йому назустріч, бо такий був наказ від Олександра - виходити йому назустріч, він бо був його зятем. 3 Та