Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

в Еспанії зробили, що заволоділи покладами золота та срібла, які там були; 4 про те, як своїм розумом та витривалістю підбили увесь той край, хоч край той був від них вельми далеко; про царів, що нападали на них із кінців світу, аж поки ті не знищили їх дощенту, завдавши їм великого удару; про те, як інші царі їм щороку платять данину; 5 про те, як вони в бою розбили Филипа та Персея, македонського царя, і розгромили інших, що були на них повстали; 6 про Антіоха, великого царя Азії, що двигнувся був на них війною із 120 слонами, кіннотою, колісницями та з превеликим військом, і як вони розбили його; 7 як вони взяли його живцем і примусили його самого та його спадкоємців на царському престолі платити тяжку данину, дати закладників і відступити 8 із своїх країв Індію, Мідію та Лідію, найкращі з своїх земель, що їх, забравши в нього, дали вони цареві Евменові; 9 як греки задумали піти на них, щоб звести їх зо світу, 10 та римляни, довідавшись про те, вислали проти них тільки одного воєводу, що розбив їх у бою, і багато з них полягло трупом, а їхніх жінок з дітьми він забрав у полон, здер з них велику здобич, підбив під себе край їхній, зруйнував твердині й зробив їх рабами аж по цей день. 11 Щодо решти царств та островів, які колинебудь їм спротивились, то вони їх знищили й підкорили, а з друзями своїми й з тими, що їм довіряли, зберегли дружбу. 12 Вони завоювали царів близьких і далеких. Усі про них чули, їх боялись. 13 Кому вони хочуть допомогти, щоб царювати, ті царюють, і кого хочуть, того скидають, і вони сильно зросли. 14 Однак при тому всьому, ані один з них не вклав собі на голову вінця, ані не носив багряниці, щоб у ній пишатись. 15 Вони зробили собі раду, й 320 радників радяться ввесь час про народ, щоб його справи були в доброму порядку. 16 Вони щороку довіряють владу одному, щоб правив ними та володів усім їхнім краєм. Всі слухаються одного, і ні заздрощів, ні ревнощів нема між ними. 17 І вибрав Юда Евполема, сина Іоана, сина Акко, та Ясона, сина Єлеазара, і послав їх у Рим, щоб укласти союз та дружбу 18 й щоб скинути з себе ярмо, бо бачили вони, як грецьке царство робило Ізраїля рабами. 19 Пішли ті в Рим, -дорога ж дуже довга,.- і прибули доради та й, промовляючи, так сказали: 20 «Юда Макавей з братами та народ юдейський послав нас до вас, щоб укласти з вами союз та мир і щоб ви записали нас між вашими союзниками та друзями.» 21 Сподобалось тим це слово. 22 Ось відпис договору, що його римляни на бронзових таблицях написали та вислали в Єрусалим на пам'ять для юдеїв про мир та союз: 23 «Гаразд хай буде римлянам та юдейському народові на морі й на суші повіки! Нехай далеко будуть від них меч та ворог! 24 Як вибухне війна перше проти Риму чи когобудь з його союзників на всім просторі їхньої держави, 25 народ юдейський буде битись у них при боці, коли нагода їм дозволить, із щирого серця. 26 Ворогам не постачатимуть і не даватимуть ні хліба, ні зброї, ні грошей, ані суден, - як Рим постановив, - і, нічого не порушуючи, будуть вони додержувати ці зобов'язання. 27 Так само й римляни, коли б на народ юдейський напав хтось перший, будуть при боці в них із душі битись, так, як обставини те вкажуть. 28 Напасникові ні хліба, ні зброї, ні грошей, ані суден, - нічого не даватимуть, як Рим постановив, і ці зобов'язання вони будуть додержувати без обману. 29. На таких умовах римляни заключили союз з народом юдейським. 30 Коли ж по цій угоді, чи то одні, чи другі, захочуть щось додати або відняти, вони те зроблять, як їм буде завгодно, і те, що додадуть чи віднімуть, буде чинним. 31 Про лиха ж, що їх цар Димитрій завдає Юдеям, ми йому написали: Навіщо давиш своїм ярмом наших друзів та союзників - юдеїв? 32 Як ще раз будуть скаржитися на тебе, ми боронитимемо їхні права й битимемося з тобою на морі й на суходолі.»

9. Поразка й смерть Юди 1-22; Йонатан -провідник 23-53; макавейська партія проти греків 54-73

1 Почувши, що Ніканор з військом полягли у бою, Димитрій послав знову в Юдею Вакхида й Алкіма на чолі правого крила. 2 І двигнулися вони по дорозі в Галгалу та обложили Маїсалот, що в Арбелах, і, здобувши його, вибили багато людей. 3 Першого місяця 152 року вони отаборились під Єрусалимом, 4 потім з 20 000 піхоти і 2000 кінноти пішли походом на Берет. 5 Юда з 3000 добірних вояків розташувався табором в Еласі. 6 Побачивши велику силу ворожих військ, вельми настрахались, і багато з них утекли з табору, так, що там зосталось тільки 800 чоловік. 7 Побачив Юда, що його табір почав розбігатися саме тоді, як бій надходив, і серце його краялося, бо не було більше часу їх зібрати. 8 Він з одчаю мовив до тих, що лишились: «Устаньмо й сміливо ходімо проти противників! Може, таки зможемо проти них воювати!» 9 Та військо його відмовляло: «Тепер ми нічого не зможемо зробити, хібащо тільки врятувати наше життя. Потім ми повернемося назад з братами й будемо битись, а тепер нас мало.» 10 Юда ж відрік: «Нехай того не буде, щоб таке чинити, - від них утікати! Якщо вже настав для нас час, помремо як хоробрі за наших братів і не дамо заплямити нашої слави.» 11 І вийшло військо з табору, і стало до зудару з ними. Кінноту розділено на дві частини. Пращники й лучники йшли попереду, всі найвідважніші теж були в перших лавах, тоді як Вакхид був на правім крилі. 12 Лава посувалася з обидвох сторін під звук сурем. Ті, що були при Юді, й собі засурмили, 13 і земля тряслась від гуркоту військ. Битва тривала від ранку аж до вечора. 14 Побачивши, що Вакхид і ядро війська були праворуч,