Читати книгу - "Бог-Імператор Дюни"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Думаєш, Гільдія має рацію щодо Сіони? — спитала Люзієл.
— Мені бракує інформації. Якщо вони мають рацію, то вона — щось украй незвичайне.
— Так само, як незвичайним був батько Владики Лето?
— Навігатор Гільдії міг сховатися від пророчого ока батька Владики Лето.
— Але не від самого Владики Лето.
— Я уважно прочитала повний звіт Гільдії. Вона не лише приховує саму себе й усе, що довкола неї відбувається, а…
— «Вона зникає», — кажуть вони. — Зникає з поля їхнього зору.
— Вона єдина, — промовила Антеак.
— І так само із зору Владики Лето?
— Вони не знають.
— Ми посміємо зв’язатися з нею?
— А посміємо не зробити цього?
— Це все може бути поставлено під питання, якщо тлейлаксу… Антеак, ми мусимо принаймні спробувати перестерегти його.
— Ми не маємо жодних пристроїв зв’язку, а біля дверей пильнують Рибомовки. Вони дозволяють нашим людям входити, але не виходити.
— Може, поговорити з однією із них?
— Я про це думала. Завжди можемо сказати: ми боялися, що їх підмінено лицеплясами.
— Вартівниці біля дверей, — пробурмотіла Люзієл. — Чи може він знати?
— Усе можливо.
— З Владикою Лето це єдине, що можна сказати напевно.
Антеак тихо зітхнула, підводячись зі стільчика.
— Як я сумую за часами, коли ми завжди мали стільки прянощів, скільки потребували.
— Завжди — це чергова ілюзія, — відповіла Люзієл. — Сподіваюся, ми добре вивчили свій урок, хай що там сьогодні зроблять тлейлаксу.
— Вони зроблять це незграбно, однаково, яким буде результат, — буркнула Антеак. — Боги! Нема вже добрих таємних убивць.
— Завжди є гхоли Айдаго, — зауважила Люзієл.
— Що ти сказала? — Антеак пильно глянула на свою супутницю.
— Завжди є…
— Так!
— Гхоли надто повільні тілом, — сказала Люзієл.
— Але не головою.
— Про що ти думаєш?
— Чи можливо, щоб тлейлаксу… Ні, навіть вони не могли таке…
— Айдаго — лицепляс? — прошепотіла Люзієл.
Антеак мовчки кивнула.
— Викинь це з голови, — промовила Люзієл. — Навіть вони не можуть бути такими бевзями.
— Небезпечно виносити присуд стосовно тлейлаксу, — сказала Антеак. — Нам слід приготуватися до найгіршого. Поклич сюди одну з цих Рибомовок!
* * *
Безперервні військові дії породжують власні соціальні умови, схожі за всіх епох. Люди входять у стан перманентної пильності, щоб відбити напади. Ви можете розгледіти абсолютне правило автократії. Усе нове стає небезпечним прикордонням — нові планети, нові господарсько-економічні області, нові ідеї, нові пристрої, гості — усе це підозріле. Феодалізм тримається міцно, інколи перевдягшись у політбюро чи іншу схожу структуру, але завжди присутній. Влада передається в спадок усередині певних династій. Кров можних домінує. Віцерегенти небес чи їхні відповідники розподіляють багатство. Вони знають, що мусять контролювати успадковування, інакше дозволять владі повільно вислизнути з їхніх рук. Тепер ви розумієте Мир Лето?
Викрадені журнали
— Бене Ґессерит поінформовано про новий розклад? — спитав Лето.
Його супровід дістався першої відмітки розколини, що далі звивалася викрутасами до мосту через річку Айдаго. Ранкове сонце здійнялося на чверть, кілька придворних скинули плащі. Айдаго з невеликою групою Рибомовок ішов з лівого флангу, а на його однострою почали виднітися сліди куряви та поту. Піша хода й біг підтюпцем зі швидкістю Королівського паломництва були тяжкою працею.
Монео спіткнувся і ледь утримався на ногах.
— Їх поінформовано, Владико.
Зміна розкладу була нелегкою справою, проте Монео навчився передбачати раптові зміни під час Фестивалю. Завжди мав напоготові плани на крайній випадок.
— Вони далі добиваються права тримати постійне Посольство на Арракісі? — спитав Лето.
— Так, Владико. Я дав їм звичну відповідь.
— Було б достатньо простого «ні», — сказав Лето. — Їм навіть не треба нагадувати, що мені огидні їхні релігійні претензії.
— Так, Владико.
Монео тримався на визначеній приписами відстані від повозу Лето. Цього ранку Черв був дуже близько — Монео добре бачив тілесні сигнали. Без сумніву, це все волога в повітрі. Вона, схоже, завжди витягала Черва на поверхню.
— Релігія весь час веде до риторичного деспотизму, — промовив Лето. — До Бене Ґессерит найкращими в цьому були єзуїти.
— Єзуїти, Владико?
— Ти, мабуть, натрапляв на них в історичних творах?
— Я не певний, Владико. Коли вони жили?
— Це неважливо. Можна довідатися про риторичний деспотизм, вивчаючи Бене Ґессерит. Звичайно, вони не починали з того, щоб дурити себе подібними ілюзіями.
«Превелебні Матері втрапили на злий час, — подумав Монео. — Він їм проповідуватиме, а вони цього не терплять. Це може викликати серйозні проблеми».
— І якою була їхня реакція? — спитав Лето.
— Мені передали, що вони були розчаровані, але не наполягали.
І Монео подумав: «Краще б мені підготувати їх до більшого розчарування. І ще їм слід триматися подалі від делегацій іксіан і тлейлаксу».
Монео труснув головою. Це може призвести до дуже паскудної змови. Ліпше перестерегти Дункана.
— Це веде до самоздійснюваних пророцтв і обґрунтування всіляких неподобств, — промовив Лето.
— Цей… риторичний деспотизм, Владико?
— Так! Захищає зло за стінами певності у власній правоті, непробивними для жодних аргументів проти зла.
Монео кинув уважний погляд на тіло Лето, відмічаючи, як у майже випадкових рухах викручуються його руки, як здригаються великі ребристі сегменти. «Що мені робити, коли Черв повністю вибереться на поверхню?» На чолі Монео рясно виступив піт.
— Він живиться навмисне перекрученими значеннями, щоб дискредитувати опозицію, — промовляв тим часом Лето.
— Увесь, Владико?
— Єзуїти називали це зміцненням своєї владної бази. Це прямо веде до лицемірства, яке завжди є виявом прірви між діями та їхнім поясненням. Вони ніколи не узгоджуються.
— Мені слід уважніше це вивчити, Владико.
— Врешті-решт, знаряддям його правління стає почуття провини, оскільки лицемірство спричиняє полювання на відьом і потребу в цапах-відбувайлах.
— Це шокує, Владико.
Кортеж пологою дугою оминув виступ скелі, за якою на мить з’явився далекий міст.
— Монео, ти уважно мене слухаєш?
— Так, Владико. Звичайно.
— Я описую знаряддя підвалин релігійної влади.
— Я зрозумів це, Владико.
— Чому ж ти так боїшся?
— Розмови про релігійну владу завжди мене непокоять, Владико.
— Бо ти і Рибомовки здійснюєте її від мого імені?
— Звичайно, Владико.
— Підвалини влади завжди
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бог-Імператор Дюни», після закриття браузера.