Читати книгу - "The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua"

фактів; їхня роль полягала лише в тому, щоб грати роль незалежної судової влади, чекаючи телефоном, коли подзвонять з Кремля і продиктують свій вердикт. Сторона обвинувачення ще до початку процесу знала, що переможе, але навіть з усіма перевагами, якими вона користувалася, все одно зуміла продемонструвати свою професійну некомпетентність і жахливе нерозуміння фундаментальних концепцій господарського права. Судді виявилися настільки ж необізнаними, що виносили необґрунтовані рішення, які просто повторювали тези обвинувачення, ігнорували очевидні порушення російського законодавства і відмовлялися розглядати навіть найбільш неспростовно обґрунтовані аргументи сторони захисту. Численні докази захисту були просто відкинуті, а судді скопіювали величезні фрагменти з тексту обвинувального висновку безпосередньо у свій вирок.

Незалежні спостерігачі з європейських інституцій каталогізували порушення судом належної правової процедури. Сабіне Лойтхойзер-Шнарренбергер написала:

На мою думку, кількість і серйозність процесуальних порушень виходить за рамки простого накопичення помилок, які можна було б пояснити браком досвіду або професіоналізму. Під час мого мандату я зіткнувся з низкою прикладів серйозних проблем, від яких страждає російська судова система в цілому, включаючи її сумнозвісну відкритість для корупції, відсутність поваги до прав захисту і, зокрема, переважний вплив прокуратури, яка, в свою чергу, є інструментом в руках виконавчої влади.

- *

Перелік порушень належної правової процедури, зафіксованих спостерігачами на судовому процесі, був значним:

Суд не ставився однаково до сторони обвинувачення та сторони захисту.

Захисту не було надано достатньо часу для представлення своєї позиції, а переважна більшість клопотань і запитів захисту була відхилена.

Стороні обвинувачення було дозволено представляти недопустимі докази, в тому числі неперевірені документи і матеріали, отримані незаконним шляхом.

Захисту було відмовлено в можливості представити виправдувальні докази, в тому числі ключові експертні висновки.

Обмежено обсяг прямих запитань до свідків захисту та перехресного допиту свідків обвинувачення з боку захисту.

Захисту було відмовлено у перехресному допиті свідків-експертів обвинувачення.

Захисту було відмовлено у задоволенні клопотань про виклик до суду свідків-експертів обвинувачення.

Свідки зазнавали переслідувань і неналежного впливу, в тому числі через продовження слідства і допитів, погрози обшуків, арештів і кримінального переслідування, а також неналежного допиту під час судового розгляду.

Суд заявляв клопотання від імені сторони обвинувачення.

Суд допитував свідків від імені обвинувачення.

Обвинуваченим було відмовлено в ефективній допомозі адвоката, в тому числі через перешкоджання доступу до нього, втручання в конфіденційне спілкування та переслідування адвоката.

Обвинувачення не розкрило докази, що виправдовують обвинувачених.

- *

Інші правові зловживання включали вибіркове та ретроспективне застосування законів - вибіркове, оскільки такі санкції ніколи не застосовувалися проти жодної компанії, окрім ЮКОСа, та ретроспективне, оскільки закон, про який йшлося, не існував на момент інкримінованого правопорушення. Наприклад, обвинувачення стверджувало, що ЮКОС використовував спеціально створену законодавчо низькоподаткову зону для зменшення свого податкового навантаження - факт, який ми ніколи не приховували, і схемою, якою скористалися й інші російські нафтові компанії. Більше того, сам Кремль заохочував створення низькоподаткових зон, щоб стимулювати економічну активність у регіонах, які страждали від пострадянської трансформації. Російські податкові органи прямо схвалили використання ЮКОСом таких механізмів для зменшення загального податкового тягаря компанії. Однак тепер прокуратура намагалася кваліфікувати таке використання як злочин. Податкові органи знову відкрили податкові декларації ЮКОСа за попередні роки, які вже були підписані та прийняті. Вони постановили, що використання регіональних податкових сховищ було незаконним - попри те, що Рахункова палата Росії визнала їх законними лише кількома місяцями раніше. Представник податкових органів конкретно підтвердив, що на момент передбачуваних порушень методи зниження податків, про які йдеться, широко використовувалися і вважалися законними, тоді як законодавство було змінено лише згодом, причому нові правила набули чинності незадовго до початку мого судового процесу. Інші нафтові компанії, що працювали в Росії, використовували такі ж методи для зменшення загального податкового тягаря, але тільки ЮКОС був підданий податковій переоцінці та кримінальному переслідуванню. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) дійшла висновку, що судовий процес проти ЮКОСа був “випадком дуже вибіркового правозастосування, - який продемонстрував, що “російські суди підпорядковані виконавчій владі… а прокурори дуже заполітизовані.

Ми добре знали, що суд визнає нас з Лебедєвим винними за всіма пунктами обвинувачення, тому дев’ять років позбавлення волі, винесені нам у травні 2005 року, не стали для нас несподіванкою. Ми подали апеляцію, оскільки не було підстав не подавати апеляцію, але не покладали великих надій. У вересні 2005 року на одноденному засіданні суд відхилив аргументи, викладені в нашій заяві, одночасно скоротивши термін ув’язнення з дев’яти до восьми років, продемонструвавши удавану великодушність. Той факт, що судді змогли розглянути сотні переплетених томів доказів у справі, яка тривала цілий рік, за кілька годин, можливо, здивував би сторонніх спостерігачів; але це було цілком зрозуміло росіянам. Апеляція була розглянута в поспіху, щоб вчасно винести обвинувальний вирок і не дати мені можливості подати документи для реєстрації кандидатом на майбутніх парламентських виборах, що поставило б мене в центр уваги громадськості під час передвиборчої кампанії. Коли я ввічливо вказав судді апеляційної інстанції на те, що за законом мені дозволено звертатися до суду і бути представленим власним адвокатом, я побачив паніку в його очах, перш ніж він відхилив мої прохання дотепним юридичним жартом: - Ви тут не в Страсбурзі!.

З урахуванням часу, який ми відсиділи з моменту нашого арешту в 2003 році, Платон і я повинні були вийти на свободу в 2011 році - але це, очевидно, не влаштовувало Володимира Путіна. У 2009 році він наказав знову віддати нас під суд. Цього разу нас звинуватили у розкраданні всього видобутку нафти ЮКОСа за шість років до 2003 року - близько 350 мільйонів метричних тонн нафти на суму понад 25,4 мільярда доларів, а також у відмиванні всіх доходів від продажу цієї нафти на суму понад 21,4 мільярда доларів. Нас знову визнали винними і наказали залишатися у в’язниці до 2016 року. Ми звернулися до Європейського суду з прав людини і отримали позитивні рішення, які не мали жодного впливу на російську владу.

Від самого початку я припускав, що проведу у в’язниці від двох до чотирьох років. Не те, щоб я цього дуже хотів, але я був готовий до цього. Виявилося, що більше десяти. Напевно, моя оцінка того, наскільки може бути спотворена система правосуддя, була наївною. Але, навіть втративши десять років життя, я продовжую вірити, що свободу, демократію і громадянські права не можуть утримати навіть найсуворіші тюремники.

*Розділ 11

ЗУПИНЕНИЙ РОЗВИТОК

Антизахідництво Путіна, його безглузда конфіскація приватної власності та корупція, яка витікає з найвищих щаблів Кремля, знищили перспективи будь-якого оновлення чи