Читати книгу - "Спроба Павла Скоропадського"

26 липня було запроваджено регулювання цін «на метали й металічні вироби й для забезпечення значніших потреб державних і громадських установ, промислових підприємств та населення держави необхідними їм металами та металічними виробами». 28-го ухвалили Статут Державного бюро для закупки за кордоном та продажу нафти і нафтових виробів, а в останній день липня відновили державну горілчану монополію, 17 серпня запровадили жорсткі правила ввозу до УД російських грошових знаків, спеціально зазначивши, що «впровадження на територію України 5% зобов'язань і білетів (серій) Російської державної скарбниці забороняється».[137]

За 9 десятків років, що минули від дня трагічної загибелі Української Держави, ані її критики, ані її прихильники не спромоглися бодай кількома словами описати цей життєво важливий для розбудови будь-якої держави дискурс. На жаль, автор даної розвідки змушений продовжити цю сумну, як на нас, традицію, адже кожен має висловлюватись виключно в межах своєї компетенції. На жаль (чи на щастя), розуміння фінансових аспектів життєдіяльності людства не належить до чеснот автора. Тому в даному випадку доводиться обмежитися лише сухими констатаціями та хіба двома висновками, які з цих констатацій випливають.

Висновок перший, який впадає в очі, – рівень фахової компетенції розробників відповідних законів. Висновок другий – високі темпи розбудови системних фінансових установ.

Тепер констатації.

26 липня. Уряд видає закон «Про утворення Головної скарбниці Української Держави» та ухвалює її штат. Головне завдання установи – «приймання, хоронення і видача грошей на потреби загального державного урядування, а також… рахівництво і діловодство по цій справі на підставі відповідних касових і ревізійних правил…».

10 серпня. Окремим законом затверджується Статут Українського державного банку та асигнуються кошти до його основного капіталу у сумі 100 млн карб.

17 серпня. Створюється Український державний банк. Завдання – «полегшення грошового обороту, допомога шляхом короткострочного кредиту державному торгу і промисловості і сільському господарству на Україні, а також забезпека грошової системи». Розмір основного капіталу – 100 млн карб., запасного – 10 млн карб.

23 серпня. Законодавчо затверджується Статут Державного земельного банку, ухвалюється його головне завдання – «купівля земель» та обслуговування боргів колишніх Всеросійського державного дворянського та Селянського поземельного банків. Бюджет установи – 50 млн карб. Перший випуск – на суму 200 млн карб., при 4,5 % річного прибутку.

30 серпня. Уряд ухвалює розпочати діяльність Держзембанку з 1 вересня. Відділи банку повинні були працювати в Житомирі, Кам'янці-Подільському, Катеринославі, Києві, Одесі, Полтаві, Харкові та Чернігові. «Чинність цих відділів» поширили на відповідні губернії, а також, що цікаво, на «Бердянський, Дніпровський та Мелітопольський повіти Мелітопольської округи… Мозирський, Пінський та Речицький повіти Мінської губернії…. Білгородський, Гайворонський, Корочанський, Новооскольський та Суджанський повіти Курської і Валуйський Воронезької губерній…. Путивльський та Рильський повіти Курської і Гомельський Могилівської губерній».

14 вересня. Уряд ухвалює Статут Державного земельного банку із 142 параграфів. Головне його завдання – «утворювати тривалі дрібні господарства» та «допомагати піднесенню продуктивності сільського господарства».

8 листопада – за місяць до початку націонал-соціалістичного повстання – уряд видає закон «Про допомогу особам та установам, чиї процентні папери були вилучені з установ Державного банку, скарбниць або державних ощадних кас Російською радянською владою», згідно з яким, зокрема, установи, що випустили «одвезені або знищені агентами совітської влади первописні процентні папери…. повинні на вимогу їх власників видавати дублікати втрачених первописних паперів».[138]

Колаптоїдний стан економіки, відсутність власних золотовалютних резервів жорстко детермінували принципи фінансування економічних та соціальних програм. Це – прихована (як у вищенаведеному) та відкрита емісія. Ось приклади.

9 травня. Рада Міністрів видає закон про додатковий – на 400 млн карб. – випуск знаків Державної скарбниці, ухвалений ще урядом УНР на суму 100 млн карб. Загалом сума емісії склала 500 млн.

20 травня. Уряд ухвалює випустити знаки Державної скарбниці, які «ходять нарівні з державними кредитними білетами і обов'язкові по всіх оплатах і рахунках як державних, так і приватних». Сума – 500 млн карб. Забезпечення – «всі державні прибутки і все майно Української Держави».

27 травня. Уряд постановляє: «задля збільшення кількості платіжних знаків і зміцнення засобів Державної скарбниці, Українська Держава випускає до обороту в міру потреби і в строки, призначені Радою Міністрів, до 20 серій білетів Державної скарбниці під №№ од 1 до 20 по 25 000 000 карб, (по 50 000 000 гривень) на чотирирічний строк з призначенням щорічного прибутку по цих білетах в 3,6 %, або по 1 шагу на день зі 100 гривень».

9 липня: «В поширення законів 30 березня і 9 травня 1918р. про випуск знаків Державної скарбниці на суму 500 000 000 карб, надати міністрові право випустити поверх цієї суми ще на п'ятсот мільйонів карб, знаків Державної скарбниці, на підставі закону 20 травня 1918 р.».