Читати книгу - "Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення"

руки? Відповіді на запитання, як виглядає голий чи одягнений, різняться між собою, навіть у тих, хто сповідує віру в одного й того самого Бога. Релігії впливають на те, як саме людина сприйматиме своє тіло і тіло інших. Подеколи вони провокують страх і сором, декларуючи ідею, що голизна – уже завідомо табу, аби запобігти бентежним відчуттям і забороненій спокусі.

Усюди у світі існують певні правила одягання (деколи оголення), що мотивують чоловічу й жіночу поведінку, ця тема надзвичайно розлога. У цьому розділі я з практичних міркувань звузила вибір до розгляду норм одягання, характерних для трьох релігій, колискою яких був Близький Схід, а він і досі відіграє значущу роль у світі: юдаїзму, християнства та ісламу.

Аби змушувати людей дотримуватися певного кодексу одягання, у юдейській традиції ці правила вознесли до рівня релігійного закону. Мусульманський шаріат також видав строгі приписи щодо вдягання. У наведених прикладах практика залежить від того, які погляди сповідували віряни: ліберальні чи ортодоксальні. Глобалізація тут і там розмила деякі давні правила, утім окремі з них залишилися, їх перейняли й модернізували. Це трапляється дедалі частіше відповідно до наростання критичних чи образливих думок ззовні, що звучать як погрози.

Нагота Адама і Єви

У розповіді про Адама і Єву, яку однаково поширюють і юдеї, і християни, і мусульмани, перші люди в раю не мали жодних проблем з власним статусом оголених. Вони усвідомили свою наготу лише після того, як скуштували заборонений плід.

Усі три релігії в історіях про Адама і Єву завжди приділяли знач­ну увагу власне наготі наших двох прародичів. Навряд чи Адам і Єва були цілком голі, припускають деякі євреї. На їхню думку, перші люди мусили б мати на собі якусь пов’язку, щоб приховати інтимні місця або стрічку на плечах, на якій було написане священне ім’я Господа. Можливо, пара й була оголена лише до того часу, допоки не з’явилося десять заповідей Божих. Християнський оповідач із Болгарії припускає, що Адам і Єва, як і звірі, були волохаті. Вони позбулися волосяного покриву лише тоді, коли спробували заборонений плід і «з переляку торкнулися руками геніталій, а потім голови, відтоді в цих місцях росте волосся»167.

У деяких юдейських і мусульманських переказах Адам і Єва, усвідомивши свою голизну, намагалися прикрити срамотні місця листками, та всі дерева до єдиного відмовилися сприяти першим переступникам у Господньому раю. З розповіді дізнаємося, що фігове дерево, плоди якого так само були заборонені, змилостивилось і віддало кілька листочків. Навіть одного фігового листка виявилося тоді достатньо, щоб приховати «ганьбу».

За часів християнського Середньовіччя Адама і Єву до гріхопадіння зображали безстатевими, але їхній оголений вигляд на картинах ні для кого не становив проблеми, ці зображення слугували лише вченням. Одначе західні митці-християни деколи маскували інтимні частини тіла перших людей, часом прикривали фіговим листком навіть тоді, коли Адам і Єва ще безневинно блукали райським садом. На фасаді Нотр-Дам де Парі Адам готується до сну, прикритий фіговим листком у ту мить, коли Бог творить Єву з оголеного Адамового тіла. В деяких східних ортодоксальних та ісламських оповідях Адам і Єва зображені в королівському вбранні, іноді навіть із коронами на головах. Зогрішивши, позбулися вони обидвоє високого статусу разом із одягом. Ось, наприклад, мусульманська історія:

Усе, що мали вони на тілі, упало ниць: одежа, коштовності, прикраси, – усе неслося геть, по черзі волаючи: «О Адаме! О Єво..! Ми домовилися з Господом лише коритися, скромних слуг зодягати…» Перлини з Євиної коси котилися долом, і пас, що стан обвивав, розірвався і промовив: «Хай горе твоє великим буде і скорбота тривалою». Тоді не стало на них ні шматинки, і почали вони відтоді листям прикриватися168.

У арабському мусульманському варіанті розповіді нагий Адам полишає рай, ідучи між шерегами ангелів.

Ангели пильно вдивлялися в Адамову наготу й були вражені: «Наш Господи, Отче наш, невже цей Адам – творіння Твоє? Який він марний і мізерний!» Коли ж вони перед Богом постали, за переступ відповідаючи, Адам од ганьби скоцюрбився. Поклав свою праву руку на голову, лівою пупець затулив, і сльози, як ріки, котилися по його щоках.

Єва намагалася сором під довгим волоссям заховати і розпачливо лементувала: «Ось я перед Тобою, мій Боже і Творцю! У горе зодягнена. Ніщо в раю не хоче наготу мою прикрити, о Володарю Всесвіту!»169

Кожна з історій про плід пізнання наголошує на тому, якою раптом принизливою стала нагота для Адама і Єви. Факт ганебної голизни детально прописують у релігійних уставах і законодавчих актах для всіх майбутніх вірян.

Нагота і безчестя в юдаїзмі

Юдаїзм – благочестива релігія, тому поняття «оголений» завжди кидає ортодоксальний дух юдеїв у палке сум’яття. Секс передусім був засобом продовження роду, хоча Талмуд уточнює, що поширення єврейського народу не може служити єдиною метою. Згідно з авторами першого посібника із сексу, адресованого юдеям-ультраортодоксам, говорити про секс відкрито – цілковите табу. В Ізраїлі хлопці та дівчата, що дотримуються крайніх релігійних поглядів, відві­дують окремі школи, в яких питанню сексуального виховання приділяють незначну увагу. Люди воліють мовчати на цю тему, а той, хто перетне «бар’єр ганьби, миттєво отримає наличку “диверсанта і єретика”»170.

Головні убори єврейських чоловіків

У біблійному переказі Вихід (28: 39–43) віднаходимо приписи щодо одягу священика Аарона та його синів – напучування, які його брат Мойсей отримав із Господніх уст, як того вимагала традиція. Ось один епізод:

Витчи покров клітчастий з тонкої лляної пряжі і тюрбан з неї заодно, пояс майстерно голкою виший. Синам Аарона так само мусиш виткати верхню одежу, тюрбан, змайструвати пояс і на голову пов’язку… А ще треба штанці з льону пошити, щоб на лінії стегон починались і сягали їхньої нижньої частини – інтимні місця прикривали. Аарон і його сини мають одягати їх, коли заходять у скинію для зустрічей чи прислуговують у святилищі біля вівтаря. Інакше візьмуть гріх на душу і помруть. Ці настанови чинні завжди для них і нащадків їхніх.

Один із приписів, адресованих