Читати книгу - "Безсмертний полк. Священна війна Путіна"

орла, що нагадує водночас і двоголового орла царської Росії, і такого ж орла посткомуністичної Росії. Як часто в путінській Росії, цей постмодерністський прапор ставить на одну площину і царську, і совєтську історії, об’єднані в єдиному патріотичному пориві. Цей рух почав діяти вже через кілька місяців після свого створення.

Виховати молоде покоління патріотів, які ведуть здоровий спосіб життя і здатні в разі потреби захищати зброєю Батьківщину, — таким є заявлене прагнення засновника «Юнармії» Сергія Шойгу. Ось що можна прочитати на одному військовому сайті, який представляє проект:

«Часто військово-патріотичні організації типу «Юнармії» звинувачують у тому, що вони надто мілітаризують дітей. Насправді немає нічого поганого, якщо дитина в 10–12 років знатиме будову стрілецької зброї і вмітиме влучно стріляти з неї. Набагато гірше, коли, прийшовши в справжню армію, новобранець не знає, з якого боку підійти до автомата... Не варто розповідати, чи буде користь від такого бійця в разі виникнення раптової бойової загрози»[78].

Насправді йдеться не тільки про навчання вмінню стріляти. На першому великому з’їзді членів «Юнармії», що приїхали в Москву з усіх закутків Росії, Шойгу фактично пообіцяв їм таке:

«У вас попереду можливості брати участь в усіх наших заходах. У вас буде можливість літати на літаках і стрибати з парашутом, занурюватися під воду й ходити в походи на наших бойових кораблях і підводних човнах... стріляти з усього, що стріляє, крім ракет. У вас буде можливість їздити на всьому, що в нас є»[79].

Менше ніж за три роки чисельний склад «Юнармії» досяг 276 000 членів. Але міністр Шойгу не хоче спочивати на лаврах. У грудні 2018 року він вимагав посилити військово-патріотичну роботу серед молоді й заявив про свою наступну мету: 500 000 членів.

«Лихі люди» порівнюють «Юнармію» з Hitlerjugend. На відміну від Hitlerjugend, і це значуща відмінність, участь в «Юнармії» добровільна. Але схожість і справді тривожна. В обох випадках ідеться про мілітаризацію і психічне вербування молоді, як свідчить гімн «Юнармії»:

Плечом к плечу идут российские войска,

И пусть военная дорога не легка,

Мы будем верою и правдою служить России.

В бесстрашии атак спасли мы русский флаг,

И дом родной, и наши песни.

А, коль придёт беда, собою мы тогда

Отчизну заслоним, друг мой[80].

Як і в піснях про «Безсмертний полк», у цьому гімні поєднано минуле і теперішнє. Це «ми» стосується водночас і совєтських солдатів, які врятували російський прапор, рідні домівки та пісні, і членів «Юнармії», готових повторити подвиг своїх предків коштом свого життя.

Чи можна уявити собі, як сотні тисяч європейських дітей, байдуже, німецьких, французьких чи іспанських, співають такий гімн? У нацистській Німеччині таке втовкмачування дало свої плоди: загони Hitlerjugend утримували останню лінію оборони рейху і гинули за Батьківщину і фюрера аж до останнього дня війни. Як і всі діти-солдати, вони були безстрашні... «Юнармія» вербує своїх добровольців, починаючи з восьмирічного віку.

Історія вербування

Правду кажучи, готування до війни присутнє всюди. Хоча «початкова військова підготовка», яка полягає в теоретичному і практичному навчанні, не обов’язкова, її викладають у великій кількості шкіл. Після 2015 року багато шкіл створили класи кадетів, куди приймають тільки добрих учнів. Після уроків вони вивчають військову історію і опановують абетку військового навчання, зокрема навчаються стріляти, техніки бою і т. ін. Ці діти матимуть пріоритет, якщо захочуть вступити до вищих навчальних військових закладів.

Ці заходи не нові, йдеться про певне повернення до совєтських традицій, але в набагато більшому масштабі. Отож у березні 2014 року президент Путін підписав указ, відновивши статус і практику «ГТО» («Готов к труду и обороне!»), совєтської традиції, назву якої він вирішив зберегти. Ідеться про програму фізкультурної підготовки для здачі нормативів, зокрема зі стрільби. 2016 року в них брали участь учні всіх шкіл і всіх освітніх закладів країни; з 2017 року в них може брати участь кожен громадянин від 6 до 70 років. Офіційно ці змагання факультативні, але на практиці школярі та студенти часто змушені до участі. Здача нормативів «ГТО» офіційно не становить складової частини мілітаризації країни, але де-факто йдеться про фізичну підготовку, яка полегшує пристосування до армійської служби.

Насправді вербування дітей відбувається ще в ранішому віці. Наприклад, у магазинах можна купити книжечки-розмальовки, призначені дітям від 1 до 3 років, де представлені різні військові професії, танки і військові кораблі. Починаючи з трьох років, ті книжечки вигідно заступає велика книжка-розмальовка з назвою «Військова техніка», призначена конкретно хлопчикам, на її четвертій сторінці можна прочитати, що вона «привертає увагу дітей до останніх моделей танків, самохідних гармат, ракетних установок. Величезних важких машин, що їх придумали наші військові інженери і що становлять гордість, силу й могутність нашої армії. З такою зброєю ми не боїмося жодного ворога»[81]. Хіба що віддати перевагу книжці «Армійський спецназ», яка докладно пояснює та ілюструє функції спеціальних армійських підрозділів, тобто командос[82]. Можна, напевне, погодитися з думкою тієї матері, що лишила такий коментар на одному сайті продажу через інтернет: «Дуже добра розмальовка для дітей. Ми подарували її нашій дитині — першокласнику на 23 лютого (свято збройних сил). Реалістичні й докладні малюнки, і кожен має супровід у вигляді повчального для дітей опису діяльності спецназу. Рекомендую!»

Але книжки-розмальовки — це, звичайно, дрібниця, якщо порівняти з потоком романів, оповідань, віршів, популярних книжок і коміксів, присвячених Другій світовій війні та російській армії. Частина цієї продукції — перевидана тепер — була створена ще в совєтському періоді. Але, як пише одна мама у «Фейсбуку», коли читаєш своїй дитині вголос, прикметник «советский» дуже легко замінити прикметником «российский»: однакова кількість складів. Зрештою, що більше минає часу, то менше значення має та різниця.

Але книжок не досить. Що може бути кращого, щоб діти почувалися невимушено в тому мілітаризованому світі, як дати їм військові мундири? Вони потрібні для святкувань і 23 лютого, і 9 травня. Ці убори здебільшого складаються з військової сорочки, пояса (з зіркою на пряжці), штанів для хлопців і прямої спіднички для дівчат, пілотки та чобіт зі штучної шкіри і мають утілювати образ солдатів і офіцерів минулого й нагадувати дітям про дідів та прадідів, які служили в армії й захищали Батьківщину. Ці товари пропонують на кількох сайтах продажу через їнтернет[83].

Можна також організувати військову вечірку, як радить один спеціалізований сайт