Читати книгу - "Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні"

з лідерів «Союзу російського народу», «Союзу Михаїла Архангела» — найреакційніших чорносотенних організацій.(обратно) 88

Дурново Петро Миколайович (1845–1915) — російський державний діяч, у 1905–1906 рр. міністр внутрішніх справ. Жорстоко придушував революційний рух.

(обратно) 89

Вітте Сергій Юлійович (1849-19)5) — російський державний діяч, граф, в 1905–1906 рр. — голова ради міністрів. Уряд, очолюваний Вітте, проводив політику гноблення національних меншостей. Автор Маніфесту 17 жовтня 1905 р. Був одним з організаторів розправи над учасниками московського повстання 1905 р,

(обратно) 90

… повстання в Брестському полку у Севастополі. — Під керівництвом севастопольської військової організації РСДРП в 1904 р. відбулися заворушення матросів флотської дивізії, берегових екіпажів, повстання на броненосці «Потемкин», севастопольське збройне повстання 1905 р.

(обратно) 91

Матюшенко Опанас Миколайович (1879–1907) — один із керівників повстання на броненосці «Потемкин» у 1905 р., унтер-офіцер Чорноморського флоту.

(обратно) 92

Лейтенант Шмідт — Шмідт Петро Петрович (1867–1906) — лейтенант Чорноморського флоту, керівник повстання на крейсері «Очаков» у 1905 р.

(обратно) 93

Микола Другий (1868–1918) — останній російський імператор (1894–1917), син Олександра III. Перебував під впливом реакційних політичних і релігійних діячів, авантюристів. За його правління Росія програла російсько-японську війну (1904–1905), з 1907 р. стала членом Антанти. В ході революції 1905–1907 рр. був змушений погодитися на створення Державної думи і проведення столипінської аграрної реформи. За його правління Росія прийшла до катастрофічного стану в першій світовій війні. Скинутий Лютневою революцією. Розстріляний за рішенням Уральської обласної ради.

(обратно) 94

… «ієрихонської труби»… — За біблійною легендою, стіни Ієрусалима впали від звуків труб завойовників (ієрихонських труб). Вживається в значенні: надто гучно, голосно.

(обратно) 95

Коли в тисяча вісімсот вісімдесят шостому році, в двадцять п'яті роковини смерті Шевченка, ми робили демонстрацію… — В «Автобиографии» Ю. Смолич писав, що за батьком, Корнелієм Івановичем, «еще со студенческой скамьи тянулась незначительная «неблагонадежность» (за участие в демонстрации по поводу 25-летия смерти Шевченко), и его назначали преподавать только в гимназии заштатных городков» (Советские писатели. Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 369).

(обратно) 96

Інститут шляхетних дівчат — середній закритий навчально-виховний заклад у дореволюційній Росії для дворянських дочок (відкрився з другої половини XVIII ст.).

(обратно) 97

Мене взяли до інституту як сироту севастопольського героя… — В «Автобиографии» Ю. Смолич писав: «Мать моя (Олена Адамівна Смолич. — Н. І.) была преподавательницей со званием «учительницы народных школ», которое она приобрела, закончив Киевский институт благородных девиц, куда — вопреки происхождению — была принята согласно существовавшему тогда положению о бесплатном казеннокоштном обучении как дочь героя обороны Севастополя 1854–1855 годов. Это звание в третьем колене «внук героя обороны Севастополя», — предоставляло и мне с братьями и сестрами право бесплатного учения в любом (даже привилегированном) низшем, среднем и высшем учебном заведении» (Советские писатели, Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 368–369).

(обратно) 98

Марина Мнішек (бл. 1588 — бл. 1614) — політична авантюристка, дочка польського магната. Дружина Лжедмитрія 1 і Лжсдмнтрія II. Видана яїцькими козаками російському урядові. Померла в ув'язненні.

(обратно) 99

… в суворінському виданні… — тобто виданні Олексія Сергійовича Суворіна (1834–1912), російського буржуазного видавця і журналіста.

(обратно) 100

«Вірую» — християнська молитва.

(обратно) 101

Я тоді прочитаю йому Єфрема Сіріна, — смиренно сказав він. Молитву Єфрема Сіріна Юра любив. — Єфрем Сірін (тобто сірієць; бл. 306–373) — християнський письменник, автор численних богословських творів, які були популярні на Русі («Слово о злих жонах», «Паранезис» та ін.). У книжці «Я вибираю літературу» (с.54) письменник згадував: «… молитва Єфрема Сіріна у великий піст: «Господи і владико живота мого, дух праздності, унинія, любоначалія і празднословія не даждь мі, дух же целомудрія, сміреномудрія, терпенія, любве даруй мі, рабу твоєму…» Ніякі церковні співи, хіба що за винятком «Христос воскрес», не викликали у мене тоді, за дитячих років, як і тепер, коли я освічений атеїст, ніяких почуттів, ця ж молитва саме тоді — а при згадці і дотепер — викликають оте тремтливе почуття».

(обратно) 102

«Птичка божия не знает ни заботы, ни труда» — слова з поеми О. С. Пушкіна «Цыгане» (1824).

(обратно) 103

Це вже в четвертому місті — місті Глухові — жив Юра, і знову доводилося йому мешкати в гімназичному подвір'ї. — Після м. Стародуба батьки письменника переїхали до м. Глухова Сумської області, де Корнелій Іванович викладав математику і фізику в місцевій гімназії. Щодо зміни по батькові Корнелія на Корпія Ю. Смолич писав в «Автобиографии»: «Зовут меня по-настоящему Смолич Юрий Кориельевич: в «Корнеевича» (по-украински — «Корнійовича») меня переделали органы милиции, наделяя паспортом в 1931 году» (Советские писатели. Автобиографии в двух томах, т. 2, с. 378).

(обратно)