Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

ти нам не допоможеш?» 54 І засурмили й закричали вголос. 55 Після того Юда настановив начальників народу: тисяцьких, сотників, п'ятдесятників та десятників, 56 і сказав тим, що будували хату, що недавно одружились, що посадили виноградники, а й боягузам, щоб кожен з них повертавсь додому, за законом. 57 І рушив табір і розташувався на південь від Емаусу. 58 Тоді Юда сказав: «Озбройтесь і будьте відважні, будьте готові на завтра рано до бою проти цих поган, які змовилися проти нас, щоб знищити нас і храм наш, 59 бо ліпше нам у бою вмерти, ніж споглядати на злидні нашого народу й нашої святині. 60 Яка б не була воля неба, нехай вона станеться.»

4. Перемога Юди 1-35; очищення та нове посвячення святині 36-59; укріплення Сіону 60-61

1 І взяв Горгій 5000 чоловік і 1000 добірної кінноти й вирушив зо своїм військом уночі, 2 щоб напасти на юдейський табір і несподівано їх розгромити. Люди з твердині були їхніми провідниками. 3 Почув про те Юда й двигнувся зо своїми вояками, щоб ударити на царське військо під Емаусом, 4 заки воно ще розкинулось поза табором. 5 Горгій прибув уночі у табір Юди та, не знайшовши там нікого, заходився їх шукати у горах, бо він казав: «Вони від нас утікають.» 6 Як почало на день благословитись, з'явився Юда з 3000 чоловік на рівнині, але без покриття й мечів, яких вони бажали б. 7 Вони побачили поганський табір, сильний та укріплений до того ще й оточений кіннотою все було до війни вправне, - 8 і Юда сказав людям, що були з ним: «Не бійтесь, що їх така сила, й не жахайтесь їхнього натиску. 9 Згадайте, як спаслись ваші батьки в Червонім морі, коли за ними гнався фараон з військом. 10 Ось і тепер закличемо голосно до неба, щоб допомогло нам та згадало про союз із батьками й розбило перед нами оцю навалу, 11 та щоб усі народи взнали, хто той, що Ізраїля спасає та збавляє.» 12 Чужинці, підвівши очі, побачили юдеїв, що йшли їм назустріч, 13 і вийшли з табору, щоб з ними воювати. Тоді ті, що були при Юді, засурмили, 14 і почався бій. Погани були розбиті, і втекли на рівнину, 15 а ті, що були відстали ззаду, полягли всі від меча. Гналися за ними аж до Гезеру, до рівнини Ідумеї, Азоту та Ямнії, при якій полягло близько 3000 чоловік. 16 Юда, з військом завернувши з погоні, прийшов назад 17 і мовив до народу: «Не накидайтесь на здобич, бо мусимо далі воювати. 18 Горгій і його військо поблизу нас у горах. Стійте твердо тепер супроти наших ворогів, воюйте з ними, а опісля візьмете здобич спокійно.» 19 Не встиг Юда цих слів скінчити, аж ось із-за гори з'явилась частина війська 20 і побачила, що свої були примушені до втечі й що табір у вогні, бо дим, який побачили, дав знати, що сталося; 21 тож злякалися вони вельми, особливо, коли побачили військо Юди, готове до бою на рівнині, 22 і втекли всі у землю Філістимлянську, 23 а Юда повернувся тоді назад на грабунок табору. І забрано багато золота, срібла, блавату, кармазину й силу інших дорогих речей. 24 А як повернулися, то почали хвалити й благословляти небо, бо добре, бо милость його повіки. 25 Того дня ізраїльтяни осягнули велику перемогу. 26 Ті ж чужинці, що врятувались, прибувши до Лісія, оповіли все, що сталося, 27 а він, почувши те, збентеживсь і зневірився духом, бо з Ізраїлем не сталось так, як він того хотів би, й не збулось те, що цар йому звелів був. 28 Тому він другого року зібрав 60 000 добірних вояків і 5000 кінноти, щоб завоювати юдеїв. 29. Прибувши в Ідумею, вони отаборились у Бетцурі, і Юда вийшов їм навпроти з 10 000 чоловік. 30 Побачивши могутнє військо, він почав молитись і мовив: «Благословен єси, Спасителю Ізраїля, що знищив натиск велетня рукою Давида, слуги твого, що видав табір філістимлян у руки Йонатана, сина Саула та його зброєноші. 31 Отак замкни й оце військо в руці Ізраїля, твого народу. Ганьба нехай поб'є їхнє військо та їхню кінноту! 32 Нашли на них великий страх! Розбий їхню смілість, що в їхній силі. Нехай загинуть у своїй поразці. 33 Побий їх мечем тих, що тебе люблять, нехай тебе хвалять піснями всі ті, що знають твоє ім'я.» 34 Прийшло до бою, і з війська Лісія полягло близько 5000 чоловік, що впали на очах юдеїв. 35 І як побачив Лісій розгром війська свого й відвагу Юди та його вояків, що були готові чи жити, чи по-вояцькому згинути, повернувся в Антіохію, де найняв численніше військо, щоб піти знову на Юдею. 36 Тоді Юда та його брати сказали: «Оце розгромлений наш ворог! Ходім і очистьмо храм та посвятімо!» 37 І зібралось військо й пішло на гору Сіон. 38 Побачили вони храм спустошений, жертовник сплюгавлений, двері спалені, двори зарослі травою, немов у ліску або неначе десь у горах, а покої у руїнах, - 39 і розірвали на собі одежу, били себе в груди й сипали попіл собі на голову. 40 Потім упали обличчям до землі, засурмили на сполох і зняли голос до неба. 41 Тоді Юда велів своїм воякам воювати тих, що були у твердині, аж поки не очистять храму. 42 Вибрав він бездоганних священиків, ревнителів закону, 43 й очистили вони храм, забравши у нечисте місце сплюгавлене каміння. 44 Щождо сплюгавленого жертовника всепалень, то відбуто нараду, що з ним чинити, 45 і щасливо спало їм на думку зруйнувати його, щоб він не став їм ганьбою, бо погани були сплюгавили його; 46 отож його таки зруйновано, а каміння поскладано на горі храму, на підхожім місці, доки не з'явиться пророк, щоб дати про них якунебудь раду. 47 Взяли нетесаного каміння, за законом, і спорудили новий жертовник, такий, як перший, 48 і відбудували храм і все, що було в середині його, освятили двори, 49 зробили наново святий посуд і внесли ліхтар, кадильний жертовник і стіл у храм. 50 І запалили на жертовнику ладан, засвітили світичі на ліхтарі, що сяяли