Читати книгу - "Спомини"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Йонас Бальчунас (Jonas Balčiūnas, 1927–2008) — литовський римо-католицький священик, родом з міста Пасваліс. Закінчив Каунаську семінарію, висвячений у 1949 p., служив сотрудником спочатку в Пасвалісі, а згодом у кафедральному храмі в Паневежисі (1951–1954), у 1954 р. заарештований і засуджений на 10 років ув’язнення. Через рік повернувся до Литви як інвалід, однак у 1956 р. знову був арештований і засуджений. Покарання відбував у таборах Тайшета та Потьми. Після звільнення у 1965 р. повернувся в Литву і служив сотрудником, а потім адміністратором у м. Салакас. Його активна релігійна діяльність стала причиною зорганізованого КДБ замаху на його матір Анну Бальчунас. Після цієї трагедії йому довелося покинути Салакас. У 1992–2008 pp. служив у рідному місті Пасваліс. Помер 2 травня 2008 р. У 2008 р. вийшла збірка його листів з ГУЛАГу “Світло в темряві: Листи з ГУЛАГу”: Jonas Balčiūnas. Šviesa tamsoje: Laiškai iš Gulagų. Klaipeda 2008.
(обратно) 702Франциск (Пранас) Рачунас (Pranas Račiūnas, 1919–1997) — литовський римо-католицький священик, монах-маріянин, родом з Маріямполя. У 1937 р. вступив до згромадження маріян і через три роки склав вічні обіти, в 1940–1944 pp. навчався на богословському факультеті Каунаського університету, у 1943 р. рукоположений на священика, душпастирював на парафіях Варени, Паневежиса, Каунаса. Як активний душпастир у 1949 р. був заарештований більшовиками і засуджений на 25 років ув’язнення з конфіскацією майна. Покарання відбував у Озерлагу та Дубравлагу (з 1961). У 1961 р. зустрічався з митрополитом Йосифом Сліпим у Сосновці, коли той повернувся до табору в Явас після переговорів у Києві. Всього провів у таборах 17 років. За цей час написав шість томів релігійних творів, які переслав у Литву. У 1965 р. термін його ув’язнення був зменшений до 10 років і Рачунас був звільнений у зв’язку із закінченням терміну. Після звільнення повернувся в Литву, в м. Друскінінкай. У 1965-1990-х роках душпастирював у Литві, активно виступав на захист Католицької Церкви, писав петиції та заяви до Брежнєва, Андропова і Горбачова, був одним з творців “Хроніки Литовської Церкви”, редактором підпільного культурно-патріотичного видання “Auśra” (“Світанок”), одним з організаторів підпільної семінарії маріян у 1971 р. У 1966 р. написав Йосифу Сліпому вітального листа з нагоди 50-ліття священичих свячень. У 1990–1991 pp. був настоятелем храму св. Людовіка в Москві, а тоді знову повернувся в Литву, де викладав і працював як капелан Литовської академії сільського господарства. Помер 24 серпня 1997 р. в Каунасі.
(обратно) 703Александр Маркайтіс-Маркевічус (Aleksandras Markaitis-Markevičius, 1913–1990) — єзуїт, литовський римо-католицький священик Вілкавішкіської дієцезії, навчався в Каунаській семінарії, потім у Нідерландах, у 1943 р. висвячений на священика, у 1949 р. заарештований за “антирадянські” проповіді й засуджений на 10 років таборів суворого режиму. У 1956 р. звільнений і повернувся до Литви, душпастирював серед молоді. В 1959 р. знову заарештований і засуджений за “антирадянську” діяльність. Після звільнення активно виступав на захист Католицької Церкви, підписував петиції до влади тощо. Помер у 1990 р.
(обратно) 704Тут, мабуть, ідеться про польського римо-католицького священика Йосифа Кучинського (Józef Kuczyński, 1904–1982), прізвище якого митрополит Сліпий добре не пам’ятав і відтворював неточно. Див. про нього прим. 404 вище [у електронній версії — прим. 596. — Прим. верстальника].
(обратно) 705Броніслав Джепецький (Bronisław Drzepecki, 1906–1973) — адміністратор Луцької римо-католицької дієцезії, родом з Поділля. Висвячений у 1930 p., душпастирював у Володимир-Волинському, у 1933–1937 роках навчався в Римі в університеті “Анджелікум”, де захистив докторат. У 1937–1939 pp. був віце-ректором та викладачем догматики в Луцькій духовній семінарії. У роки війни служив на Поліссі, згодом — парохом у Ковелі, у 1943 р. евакуйований німцями до Любліна. Після відходу німців з Любельщини влітку 1944 р. Луцький єпископ Адольф-Петро Шельонжек (1926–1950) призначив його генеральним вікарієм Житомирської дієцезії і Джепецький повернувся на Волинь. У січні 1945 р. заарештований і засуджений на 10 років таборів. Ув’язнення відбував у таборах Воркути. Звільнений у 1954 р. без права повертатися на батьківщину, тимчасово осів у Воркуті, де опікувався засланими поляками. В 1956 p., щоб нейтралізувати його дільність у Воркуті, його вислано у Казахстан. Там оселився в шахтарському селищі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.