Читати книгу - "Теорії змов. Як, Максим Яковлев"

пишеться те чи інше слово. Це не означає, що для нас, україномовних, не існує проблем із правильним написанням окремих слів (приміром, щодо «т» у слові повістка, після отримання якої питання про кількість літер «к» у слові військкомат бентежить вже трохи менше, ніж бажання писати «Росія» з маленької літери), однак наші проблеми на тлі тих, з якими стикаються англомовні діти в школі, вивчаючи правопис слів рідною мовою, взагалі не проблеми. Історія цього конкурсу сягає середини ХІХ ст., коли за допомогою таких змагань у США намагалися заохотити школярів учити правильне написання слів. Якщо батько-полковник, який англійською звучить як [ˈkɜ: n(ɘ)l], але пишеться як colonel, змушує своє дитя співати в хорі — [ˈkwaɪɘ], що пишеться choir, а для прослуховування охочих (і не дуже) там співати треба вистояти чергу — [kju:] — queue, задум конкурсу направду не видається поганим. Однак серед причин численних невідповідностей між написанням і вимовою є низка слів, в яких можна ідентифікувати винних. Ідеться про scholars, тобто науковців, які на хвилі відродження інтересу до античності вирішили зробити покращення англійській мові. Сумнів, сумніватися — doubt [daʊt], борг — debt [dɛt], a також subtle [ˈsʌt(ə)l] — ледь помітний, витончений, але також прихований, були запозичені англійською зі старофранцузької і початково в «оригіналах» doute — сумнів, douter — сумніватися, dette — борг і sotil (дивитися вище) ніякої b не мали, тому й англійська в цих словах їх не знала і, відповідно, те, чого нема, вимовляти і не думала. Однак учені люди вирішили зайнятися улюбленою справою, тобто вкопатися трохи глибше в походження слів і подивитися, що там було в латині. Ось там ці b й ховалися: dubitare, debitum, subtilis. Ренесансні мовознавці рішуче та безапеляційно «латинізували» слова-нащадки і повставляли в них невимовнy b 130. Їх було важко спинити, тому острів — [aɪl] — isle, теж запозичений зі старофранцузького ille, il, одержав німу s, бо латинське insula без неї не обходилося. Кумедно, що попутно дісталося на горіхи й питомо англійському слову island — [ˈaɪlɘnd], яке у староанглійській було igland, iegland, двоюрідним братиком якого є Öland — шведський острів Еланд, у якому, як бачимо, теж нема ніякої s, бо початково обидва слова походять від протогерманських коренів, у яких її не було. «Ламати його повністю», подумали відродженці-лінгвісти і додали за допомогою s трохи латинського флеру до германського варварства. У цьому випадку ми маємо групу людей з конкретною «змовою» покращити рідну мову і ніби повернути її до своїх витоків, з чим вони, мабуть, трохи перестаралися. Однак конспірологічною цю історію назвати не можна, бо без відродження інтересу до античності, не було б, як не дивно, доби Відродження. В англійському суспільстві ХVI cт. панував консенсус щодо «крутості» латини і, відповідно, злого умислу тут не було. Звісно, неписьменний простий люд ніхто не питав про те, як і що вони хочуть писати, але це вже інша історія. Однак щоразу, коли вам треба пригадати, що [daʋt] пишеться як doubt, [ˈaɪlɘnd] як island, ви вже знаєте, яке «таємне товариство» можна пом’янути злим нетихим словом.

Ця мовна історія побічно ілюструє й інший важливий феномен: науково-технічний прогрес інколи несеться таким галопом, що не лише пересічні обивателі, але й самі науковці не встигають зрозуміти, що криється в їхніх відкриттях. Спаплюжене латинською літерою слово — це ніщо, порівняно з тим, скільки людей постраждало від шаленої популярності радію невдовзі після його відкриття.

В англійській мові є термін radioactive quackery [дата звернення: 05.10.2022] (радіоактивне шарлатанство) на позначення застосування різноманітних засобів, що містять радіоактивні елементи, як універсальних ліків проти будь-яких хвороб. Радіотерапія, яка застосовується переважно в онкології, діє відповідно до стандартів доказової медицини і тому не вважається шарлатанством (хоча багато конспірологів, що займаються «альтернативною медициною», вочевидь не погодилися б з таким твердженням). На рекламному оголошенні відомої нам мінеральної води «Боржом» (саме в такому написанні) 1929 р. читаємо: «Слідкуйте за здоров’ям! Пийте натуральну вуглекислу лужну радіоактивну воду». Зубна паста Doramad, що вироблялася в Німеччині до 1945 р., позиціонувала себе саме як радіоактивна і її повна назва була «Дорамад. Радіоактивна зубна паста», а її рекламні матеріали, що представляли 5 основних компонентів пасти, першою називали «радіоактивну субстанцію», якою був торій 131. Наприкінці 1932 р. у Франції була заснована компанія Tho-Radia, що швидко стала найвідомішим у світі брендом радіоактивної косметики, почасти і завдяки тому, що в ній працював доктор Альфред Кюрі (що було вказано на продуктах), який мав те саме прізвище, що й П’єр і Марі Кюрі, які відкрили радій 1898 р., але ніякого стосунку до них не мав 132. Tho-Radia рекламувала свої продукти, які дарують сяючу красу клієнтам, що, в певному сенсі, було правдою. У 1912 р. Р. В. Томас з Аризони запатентував ревігатор — пристрій, у якому всередині керамічної оболонки вмонтовані частини з уранової руди та радону, за задумом конструктора, вони мали за ніч наситити воду своїми цілющими властивостями. Компанія-виробник рекомендувала пити по шість склянок насиченої чудодійним випромінюванням води на день, запевняючи, що це допоможе запобігти артриту, метеоризму та маразму. Компанія Nutex з Філадельфії виробляла презервативи з радієм, а Home Products Company з Колорадо — ректальні свічки для покращення потенції, Radium Remedies Company з Пітсбурга пропонувала супозиторії широкої дії — від геморою до подолання фригідності 133. Один з найвідоміших виробників різного роду «цілющих» радіоактивних засобів Вільям Дж. Бейлі, компанія якого Associated Radium Chemists виробляла у 1922–1925