Читати книгу - "Морок, у якому тону , Ксандер Демір"

Давид

До початку святкування дня народження залишались лічені години. Я вже викликав таксі і був в дорозі. Як я і казав, сьогодні дороги в Києві не пройти, не проїхати. Тому всю дорогу таксист обурювався, що місцева влада знову нічого не робить, задля гарного проживання людей в цій країні. Проте на наступному ж повороті, машина, що чистила дороги, випадково засипала бокове скло мого таксиста. Можна вважати, що він одразу ж пожалкував про свої слова. Хоч, чистка вікна від снігу зайняла деякий час. Але я все одно був в гарному настрої. Карма працює. До того ж водій і справді був дивним.

Тематика сьогоднішнього свята – Місячне сяйво. Адже ім’я Айлін означає – місячне сяйво. То ж кольори заходу – світле срібло, відтінки місяця. Тому я зупинився на білих штанях, що гарно поєднувались зі світлою сорочкою, що мала відтінок сірого з бежевим, і білі кеди. На шиї був срібний ланцюжок, який я ношу вже дуже давно, а на руках браслет, годинник і масивні каблучки на пальцях, того ж кольору. Своїм виглядом я був задоволений на сто відсотків. Цікаво, якими приїдуть Даша з Сашею. Я пропонував, аби по дорозі забрати їх, і разом поїхати. Проте, Дар’я сказала, що їй потрібен час, а не мої обурювання, чому вона так довго.

Нарешті ми під’їхали до ресторану, тому розплатившись і забравши свій подарунок, я швиденько зайшов до закладу, аби не стати живим сніговиком.

-Привіт усім! – нарешті знайшов нашу залу. В ніс одразу вдарив приємний запах шоколаду. Схоже, такий аромат походив від тортика, що стояв на одному зі столиків.

-Привіт. Ти як? Не замерз, поки йшов? – на зустріч мені вийшла наша молода мамочка. Її животик з кожним днем все більше-більше, цікаво кого вони чекають?

-Майже не став Олафом. – я посміявся, і обійняв подругу. Сьогодні вона була у вільній срібній сукні і босоніжках, такого ж кольору. На зачісці дівчина не заморочувалась, був легкий пучок, який вона так сильно обожнювала. – Тримайте, молоді батьки. Вітаю з народженням донечки. – простягнув їй конверт з невеличким подаруночком. – А де сама зірка свята?

-Привіт, брат. – я повернувся на чоловічий голос. Це був Батур в білому костюмі, який ніс на руках маленьку крихітну дівчинку. –Скажи: привіт, Давиде!

-Пивіт, Давид. – він поставив Айлін на підлогу і вона побігла до мене. Мила срібна сукня з білою сіткою, яка так гарно поєднувалась із темним, немов ніч, волоссям дівчинки.

-Привіт, маленька. – я присів навпроти неї й поцілував її крихітну ручку. Які прекрасні блакитно-сірі очі. Схожа на свою маму. – Я дуже радий нарешті познайомитись із тобою! Мені розповідали, що тебе називають принцесою, тому я гадаю, що в кожної принцеси має бути свій палац. – я відійшов до столика, де лежали усі подарунки та показав на велику коробку, що була в половину мого росту. – Нехай тато постарається і складе тобі його дома, гаразд?

-Знайшов роботу татові, авжеж. – скривися Батур, жартуючи.

-Дякую велике! – Айлін обійняла мене за ногу, тому я нахилився і взяв її на руки.

-Ти дуже гарна, принцесо. – поцілував малу в щоку, притискаючи до себе. Від чого вона засміялась своїм прекрасним дитячим сміхом.

-А де Даша і малий? – запитала Яна, поправляючи свій браслет на руці.

-Ну, мають скоро бути. – я посміхнувся, все ще тримаючи дівчинку на руках.

-Я думала ви разом приїдете.

-Планувалось, але в останній момент Даша сказала, що не хоче, аби я її підганяв. – пояснив я і поставив малу на підлогу, зустрічати гостей, яких на жаль, я не знаю.

Я відійшов в сторону, де нікого не було. Проте довго одиноким я не був, до мене підійшов Батур.

-Як ваші справи з Дашею? Ви почали добре ладнати одне з одним? – він посміхнувся краєм губ, підморгуючи.

-Передружба, недостосунки. Тебе влаштовує відповідь?

-Ну все, як зазвичай. Як рука? Після бою більше не турбувала?

-На щастя, ні. – я скривився, згадуючи як довго в мене сходи синець під оком.

-Це добре. О, дивись, хто прийшов! – вказав на двері, до яких я стояв задом, і постукав мені по плечу. – Щасти! Я зустрічати гостей.

Я повернувся і побачив Дашу в прекрасній білій сукні, яка гарно лягала по її тілу, з пишними рукавами й прикрашалась срібним корсетом на талії. На дівчині був легкий макіяж і зачіска хвостик, що був скріплений срібними сяючими невидимками. Білі каблуки, які трохи робили її вищою за свій ріст. І прекрасні прикраси на шиї та пальцях. Чесно кажучи, я відкрив рота, як тільки побачив її. Схоже, я знову закохуюсь. Який раз вже?

Позаду неї вибіг Саша, на якому також були світлі білі джинси й така ж сорочка з кедами. Легко і стильно. Весь в батька.

Я дочекався, поки вони привітають малу, і нарешті підійшов до них.

-Привіт. Маєш просто неймовірний вигляд. – посміхнувся, трохи червоніючи, поки дивився у вічі Малишевої. Ще цей сексуальний виріз вздовж правої ноги.. боже..

-Дякую велике! Ти також гарно виглядаєш. – вона відповіла мені взаємністю. Видно було, як її очі загорілись, і всупереч на рум’янець, її щоки покрились зрадницьким червоним кольором.

-Привіт, Давиде! – до нас підбіг Саша, на мить відволікаючись від гри з іншими дітьми, які також вже були в залі. – Я шикарно виглядаю?

-Найкращий. Мене перевершив. Нарешті я знайшов гарного конкурента в стилі. – ми всі розсміялись і потріпав волосся синові. Це вже був якийсь ритуал, без якого не обходився ні один наш день разом. – Біжи грайся з дітками.

-Ти знаєш, що Айлін це моя сестра? – несподівано викрикнув хлопець.

-Сестра? – посміхнувся. – Але ж ви не родичі.

-Вона моя сестричка! А майбутній малюк Яни і Батура – мій братик! – обурився Саша і втік в дитячу зону.

-У них буде хлопчик? – глянув на Дашу, що проводила поглядом сина.

-Так. Не так давно вони розповіли це. – це круто, що такі дві харизматичні людини знайшли одне одного і створили сім’ю. – Цікаво, чи все життя Айлін буде сестрою для Сашки, чи між ними спалахне, щось більше? – дівчина повернулась до мене і підморгнула.

-До її вісімнадцятиріччя точно буде сестрою! – серйозним тоном сказав я і ми розсміялись. Я не буду проти, якщо їхні долі перетнуться. Проте, я буду дуже вибагливим батьком, стосовно виховання Саші правильно, з правильним відношенням до дівчат.

-У нього твій характер, думаєш вийде?

-Тому і переживаю.. – я видихнув і почав думати, що чи могло б щось бути більше між ними, ніж просто дружба? Проте, зараз вони ще малі. В мене достатньо часу, аби якщо що, підготуватись до такої новини.

-Згадується наша розмова колись. – вона розсміялась і підійшла ближче. – Це твій новий ланцюг? – накрутила на палець мій ланцюжок, трохи царапаючи своїми нігтями моє оголене тіло, яке не перекривала сорочка. Точніше вона навмисно була розстібнута трохи нижче ключиці.

-Так. Бабуся віддала мені його. Це дідуся. – я взяв її руку й опустив до низу, проводячи по своєму тілу. Від цього руху по нашім тілам пройшовся розряд току. Я посміхнувся і відпустив руку дівчини.

-Мене там Яна кликала. – нервово посміхаючись, вказала в бік молодої сім’ї. – Потрібно влаштувала коротеньку фотосесію. – швидко сказала і так швидко втекла.

Поки дівчата фотографувались на фоні фотозони, яку замовили спеціально до дня народження Айлін, я, Батур і Саша грали з надувними кульками у футбол. Пару разів я невдало вдарив ногою, і ледь не впав на плитку. Проте, хоча б сина насмішив.

-Як у вас справи? – нарешті повернулись чарівні жінки та дівчинка.

-Супер! Ще трохи й моя спина відмовить. – обурився Батур, продовжуючи грати.

-Старий вже, зрозуміло. – розсміялась Яна, посміхаючись до чоловіка.

-Ох, Яна. Не була б ти вагітна, я б розповів тобі, який я старий. – Батур зупинився грати та підійшов до дівчини, обіймати її талію.

-Ой, закінчуйте це. – скривився я і також перестав грати, проте Саша не засмутився і побіг до Айлін.

-Kızma, evlat. Senin yerinde olsaydım, düşünür değil, harekete geçerdim. (тур. Не гнівайся, синку. На твоєму місці я б не думав, а діяв.) - підморгнув мені Батур, киваючи головою в бік Даші.

-Tavsiyen için teşekkürler, baba. Ama o hala benim! (тур. Дякую за пораду, тато. Але вона все одно моя!) – я посміхнувся до хлопця, проте той просто закотив очі. Хоча здається я знайшов того, хто оцінив мій «підкат». І схоже наша турецька секретна мова, коли ми всі разом, не така секретна, як здається. – Ходімо вже до стола. Я страшенно голодний. – швидко змінив тему і відвернувся.