Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Екіпаж «Бронзової доби» почав сходити з борту корабля. Офіцери й рядові в повному складі покрокували довгим переходом до просторої зали, повітря в якій, порівняно з рециркульованою атмосферою на борту корабля, здавалося надзвичайно свіжим і аж солодким, немов після дощу. На тлі блакитної сфери планети наростали радісні вигуки зустрічаючих, заповнюючи собою увесь простір.

На прохання полковника капітан «Бронзової доби» двічі зробив повірку команди корабля, аби пересвідчитися, що екіпаж вишикувався у повному складі.

Раптом увесь гомін змовк у один момент, хоча людське море продовжувало вирувати. У цій тиші, немов грім серед ясного неба, пролунав голос полковника, який іще не встиг стерти теплу усмішку зі свого обличчя:

— Мені випала честь довести до вашого відома, що ви всі з ганьбою виключені з лав Флоту Сонячної системи, але сором, яким ви вкрили його славетне ім’я, не зітреться з людської пам’яті довіку! Ви ніколи більше не побачитеся зі своїми рідними й близькими, бо вони не хочуть вас знати. Ваші батьки соромляться своїх дітей, більшість чоловіків та дружин воліють розлучитися, а ваші діти, хоча суспільство й не дискримінувало їх за кровні зв’язки з вами, ненавидять вас за ці десятиліття сорому, на які ви їх прирекли! Ваша справа передана на розгляд до Об’єднаного трибуналу космічних флотів.

Закінчивши свій виступ, полковник похапцем закрокував геть із кількома офіцерами супроводу. Цієї ж миті людське море блимнуло й зникло, а морок, що запанував натомість, розрізали променями численні прожектори. Вони без перестану снували залою, вихоплюючи з темряви озброєні до зубів загони військової поліції, які зусібіч оточували екіпаж «Бронзової доби». Озброєні військові розташувалися на різних рівнях платформ, що височіли по периметру, цілячись у екіпаж.

Хтось озирнувся й сказав, що букети, накидані навколо корпусу «Бронзової доби», виявилися справжніми — серед квітів їхній корабель нагадував величезну труну, яка очікувала на закінчення процесу поховання.

Раптом їхнє підмагнічене взуття перестало притягуватися підлогою, й екіпаж у повному складі злетів угору в стані невагомості, немов гроно безпорадних надувних мішеней. Звідкись долинув байдужий голос:

— Усі озброєні члени екіпажу мусять негайно скласти зброю й максимально співпрацювати із загонами поліції, інакше ми не гарантуємо збереження ваших життів. Відтепер ви всі заарештовані за звинуваченнями у вбивстві першого ступеня й інших злочинах проти людства.

Рік 13-й Епохи стримування. Трибунал

Місцем проведення трибуналу над екіпажем «Бронзової доби» обрали базу Флоту Сонячної системи, розташовану на геосинхронній орбіті. Хоча головні бази флоту розміщувалися на орбіті Марса, посеред поясу астероїдів і біля Юпітера, місце недалеко від Землі обрали з огляду на надзвичайний ажіотаж і значну стурбованість ходом цієї справи з боку міжнародної спільноти.

Задля комфорту численних слухачів процесу на Землі командування розпорядилося ввімкнути на базі обертові механізми для створення штучної гравітації, близької до земних значень. За широченними ілюмінаторами поперемінно з-за обрію вигулькували блакитна Земля, сліпуче Сонце і прекрасне яскраве море зірок Чумацького Шляху, ніби відображуючи полярні цінності самого процесу існування Всесвіту.

Трибунал у справі «Бронзової доби» тривав під цими мерехтливими змінами світла й тіні цілий місяць.

Нижче наводяться деякі записи судових слухань.

Ніл Скотт, 45 років, полковник, капітан «Бронзової доби» на момент описуваних подій

…

Суддя: Повернемося до подій, які передували ухваленню рішення атакувати «Квант».

Скотт: Іще раз повторюю: рішення про здійснення атаки на «Квант» було ухвалене мною особисто, як і відповідні накази. Я ні з ким не обговорював подібного вирішення ситуації, що склалася, й не чув подібних пропозицій від офіцерів «Бронзової доби».

Суддя: Ви намагаєтеся взяти на себе всю відповідальність за цю подію, але це не полегшить ані вашого становища, ані становища людей, яких ви намагаєтеся захистити.

Прокурор: Факт проведення загального голосування серед екіпажу корабля до нападу вже встановлений у ході трибуналу.

Скотт: Я вже давав свідчення щодо цього голосування. З 1775 членів екіпажу корабля лише 59 проголосували «за». Це голосування не було причиною чи спонукальним чинником для мене при ухваленні такого рішення.

Суддя: Ви можете надати список цих 59 людей?

Скотт: Голосування відбувалося таємно й за допомогою корабельної комунікаційної мережі. Ви можете перевірити відповідні записи у вахтовому журналі й журналі бойових дій.

Прокурор: Ви зараз даєте неправдиві свідчення. Ми маємо достатні докази, аби вважати, що голосування не було таємним, і що ще важливіше: результат повністю відрізнявся від озвученого вами. Ви підробили записи в журналах.

Суддя: Ми вимагаємо, щоб ви зараз надали суду справжні записи про перебіг голосування.

Скотт: Я не знаю, про що ви говорите. Наведені мною результати й процедура голосування відповідають справжньому ходу подій.

Суддя: Містере Ніл Скотт, дозвольте вам нагадати, що в разі вашої подальшої відмови від співпраці з трибуналом ви можете завдати шкоди багатьом вашим підлеглим, які насправді голосували проти атаки на «Квант». У разі вашої відмови від надання доказів нам не залишиться іншого вибору, крім як визнати екіпаж «Бронзової доби» в повному складі винним за всіма статтями звинувачень: всіх офіцерів, сержантський склад і рядових.

Скотт: Як ви смієте таке казати?!! Ми в суді, де діє верховенство права, чи як? Ви суддя чи хто? Як щодо презумпції невинуватості?

Суддя: Презумпція невинуватості не застосовується до злочинів проти людства. Ця норма міжнародного права набула чинності ще за часів Епохи кризи, аби забезпечити принцип незворотності покарання зрадників усього людства.

Скотт: Ми не зраджували людство! Де ви всі були, коли ми вступили в бій із загарбниками Землі?!!

Прокурор: Ви зрадники! Організація «Земля — Трисолярис» два століття тому зрадила інтереси людства, а сьогодні ви нищите найбазовіші моральні принципи людства. І хтозна, що гірше.

Скотт: (мовчить).

Суддя: Я сподіваюся, вам відомі наслідки фальсифікації доказів, які надаються суду. Крім того, ви особисто написали заяву від імені всіх підсудних у цій справі, каючись за вбивство 1847 членів екіпажу «Кванта» перед їхніми близькими. Настав час продемонструвати щирість ваших намірів…

Скотт: (довго мовчить). Гаразд, я надам суду справжні результати голосування. Вони зберігаються в зашифрованому вигляді у вахтовому журналі «Бронзової доби».

Прокурор: Ви можете зараз розповісти своїми словами про хід подій? Скільки членів екіпажу підтримали атаку «Кванта»?

Скотт: 1670 осіб, що становить 94% екіпажу корабля.

Суддя: Прошу зберігати тишу в залі суду!

Скотт: Але навіть якби результат виявився іншим, навіть нижчим ніж 50%, я все одно віддав би наказ розпочати атаку.

Прокурор: Тоді дозвольте зауважити таке: на відміну від новітніших кораблів, таких як «Природний добір», який перебував на іншому боці Сонячної системи, бортові системи «Бронзової доби» є значно менш автоматизованими, тож вам не вдалося б здійснити свої задуми без співпраці з підлеглими.

Себастьян Шнайдер, 31 рік, майор, командир систем наведення й позиціонування «Бронзової доби» на момент описуваних подій

Прокурор: Ви — єдиний офіцер «Бронзової доби», крім капітана корабля, який мав достатні повноваження, щоб запобігти або зупинити атаку на «Квант».

Шнайдер: Так точно.

Суддя: Але ви цього не зробили.

Шнайдер: Ні.

Суддя: Що ви відчували