Читати книгу - "Принц Ґаллії"

— Повірте, дядьку, мені дуже прикро…

— Ах, вам прикро! Хоч це мене тішить. Проте ніякі ваші вибачення не повернуть Елеонорі… е-е, безтурботного минулого.

Коли Філіп уторопав, що це — експромтом вигаданий королем евфемізм, що мав позначати незайманість, то мало не зареготав. Згодом він частенько вживав вислів „безтурботне минуле“ саме в такому значенні, проте нікому не казав, хто його справжній автор.

— А могло трапитися і щось гірше, — вів далі дон Фернандо. — Чи ще може трапитися. Тому ось мої умови — слухайте їх уважно.

— Я слухаю, — запевнив його Філіп.

— Передусім, ні про які… е-е, побачення з Елеонорою відтепер і мови бути не може.

— Певна річ, дядьку.

— Далі, з оголошенням про ваші заручини з Бланкою слід зачекати, щоб я міг пересвідчитися… ну, що з Елеонорою не сталося нічого такого, що може виправити лише негайний шлюб. Сподіваюсь, ви розумієте, що я маю на увазі?

— Атож, розумію, — відповів Філіп, у думках аж качаючись від реготу. — Коли виявиться, що Нора вагітна, я, звісно, одружуюся з нею.

Король почервонів і, мов сором’язлива дівчина, опустив очі.

— Для більшої певності, — сказав він, — зачекаємо до початку весни. А поки пообіцяйте тримати нашу домовленість у секреті. Від усіх без винятку. Ні Альфонсо, ні Бланка, ні Елеонора не повинні про це знати. Нехай до пори до часу, поки вгамуються пристрасті, це буде нашою маленькою таємницею.

— Добре.

— Але ви мусите пообіцяти мені, що не передумаєте. Тепер ви зобов’язані одружитися з однією з моїх дочок — або з Бланкою, або з Елеонорою.

— Певна річ, — сказав Філіп. — Раз я збираюся претендувати на ґалльський престол, то підтримка Кастилії для мене дуже важлива. Якщо цього вимагатимуть обставини, я одружуся з Норою… Хоча мені миліша Бланка.

Дон Фернандо кивнув:

— Чудово розумію вас. Будь-який батько міг би пишатися такою дочкою, як Бланка, а будь-який чоловік — такою дружиною.

Пообіцявши королю мовчати про їхню домовленість і давши йому ясно зрозуміти, який важливий для нього шлюбний союз з Кастилією, Філіп припустився фатальної помилки. Він не взяв до уваги однієї суттєвої обставини: Фернандо IV Кастильський був не тільки суворий і крутий за вдачею, а також надзвичайно підступний та віроломний. Пишаючись своєю старшою дочкою, він душі не чув у меншій і без вагань вирішив пожертвувати Бланкою ради Нориного щастя. Подальші події наочно показали Філіпові, як він був наївний та довірливий…

Це сталося в середині січня 1452 року. Дон Фернандо відрядив свого старшого сина, Альфонсо, з посольством до араґонського короля Хайме III, нібито для того, щоб остаточно залагодити прикордонні суперечки і схилити Араґон до участі в поході проти Ґранадського емірату, що мав розпочатися цієї весни. Не запідозривши в цьому ніякого підступу, Філіп погодився супроводжувати наступника кастильського престолу, а коли обидва принци, які могли б перешкодити планам дона Фернандо, за його розрахунками досягли Сараґоси, в Толедо було оголошено про заручини принцеси Бланки з небожем наварського короля, ґрафом Александром Біскайським, і про їхнє весілля, що мало відбутися наступного тижня.

Таємничість, з якою готувався цей шлюб, і непристойна квапливість з його укладанням дуже здивували весь кастильський двір. Не менший подив викликав і сам факт цього союзу, в певному сенсі схожого на мезальянс. Ґраф Біскайський уже багато років був у великій немилості в свого дядька, Александра Х Наварського; він постійно сварився з ним, оспорював у нього корону, посилаючись на свою належність до старшої лінії роду, і плів проти нього всілякі змови та інтриґи. Король Навари лише з доброти своєї душевної терпів витівки небожа, та часом терпець йому уривався, і тоді він відсилав ґрафа у вигнання за межі королівства. Під час останнього з таких заслань, перебуваючи в Кастилії, Александр Біскайський, мабуть, зумів умовити дона Фернандо віддати за нього Бланку, граючи на тому, що репутація старшої з кастильських принцес дуже підмочена чутками про її роман з Філіпом. Обізнані особи з оточення короля Кастилії висловлювали припущення, що дон Фернандо вирішив підтримати ґрафа Біскайського в його суперечці з дядьком і допомогти йому отримати наварську корону, зробивши, таким чином, Бланку королевою Навари. А таємничість і квапливість ці самі обізнані особи схильні були пояснювати тим, що інакше наварський король міг би перешкодити цьому шлюбові — а так він буде поставлений перед уже доконаним фактом.

І лише одна людина, від якої Філіп не мав жодних секретів і ні з чим від неї не крився, розгадала справжні наміри дона Фернандо. Це був падре Антоніо. Вранці наступного дня після оголошення про заручини він прибув до королівського палацу і попросив падре Естебана, Бланчиного духівника, якомога швидше влаштувати йому зустріч з принцесою віч-на-віч для надзвичайно важливої розмови.

Поява в палаці падре Антоніо нікого не здивувала і не викликала жодних підозр, оскільки він і превелебний Естебан здавна товаришували; а якщо хтось і завважив, що невдовзі по тому Бланка прийшла до свого духівника, то не надав цьому особливого значення. Бланка була дівчина дуже побожна, вона частіше інших ходила на сповідь і відвідувала церкву, а нерідко годинами засиджувалася в падре Естебана, розумного й вельми освіченого чоловіка, що серйозно займався теологічними дослідженнями, і провадила з ним тривалі дискусії на реліґійну тематику.

Проте того дня йшлося про приземленіші речі, і розмовляв з Бланкою падре Антоніо. Коли після привітань і кількох ввічливих фраз превелебний Естебан вийшов, залишивши їх удвох у своєму робочому кабінеті, падре Антоніо промовив:

— Сподіваюся, принцесо, ви знаєте, що Філіп для мене як рідний син, і тому я був надзвичайно засмучений звісткою про ваші заручини з ґрафом Біскайським.

— Я також засмучена, — чесно зізналася Бланка. — Для мене це було прикрою несподіванкою… Але до чого тут Філіп?

Падре важко зітхнув:

— Боюся, принцесо, що моя відповідь на це питання ще дужче засмутить вас. Государ батько ваш не пояснив вам, чому він вирішив укласти цей шлюб?

— Ну… — Бланка зам’ялася. — Загалом, пояснив. Він сказав, що остаточно втратив надію на розлучення Авґуста Юлія з Ізабелою Французькою, і