Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"

— Подивимося, — кинув Філіпс. Він вийшов з холодильника, лишивши каталку Вернерові. Трупар чекав, поки не зачинилися двостулкові двері. Той, схопив каталку й що є сили штовхнув її. Вона вилетіла з холодильника, перетнула трупарню до середини і, врізавшись у ріг мармурового патологоанатомічної столу, перекинулася з оглушливим гуркотом. Крапельниця розлетілася на мільйон друзок.

Доктор Уейн Томас сперся на стінку, склавши руки на грудях. Лін Ен Лукас сиділа на старій канапці. Вони дивилися одне на одного. Його очі відбивали настороженість і прагнення зрозуміти її втому й байдужість.

— Що ви можете сказати про цю останню урологічну інфекцію? — перепитав доктор Томас. — Ви сказали, що вилікувалися сульфаніламідами. А більше нічого не пам’ятаєте?

— Ні, — повільно проказала Лін Ен. — Хіба що мене не направили до уролога. Лікар сказав, що в міхурі зібралося забагато сечі по тому, як я прийняла ванну. Порадив звернутися до невропатолога.

— І ви звернулися?

— Ні. Все минулося й так, і я вирішила, що це не має значення…

Завіси розсунулися, і з’явилася голова доктора Сенгер.

— Пробачте, це не ви кликали на консультацію з приводу знімку черепа.

Томас відштовхнувся від стінки й сказав Лін Ен, що за хвилину повернеться. Поки вони йшли до кімнати відпочинку, він докладно описав Деніс цей випадок. Сказав, що на його думку рентгенограма нормальна, але хотілося б почути думку фахівця з приводу ділянки гіпофіза.

— Який діагноз? — спитала Деніс.

— В тім то й заковика, — зізнався Томас, прочиняючи двері до холу. — Нещасна вже п’ять годин стирчить тут, а я досі не можу зрозуміти, що з нею. Думав, що, може, вона бавиться наркотиками, — але ні. Навіть маріхуани не палить.

Томас поставив плівку в негатоскоп. Деніс взялася вивчати все по порядку, починаючи з кісток.

— Інші лікарі невідкладної вже сміються з мене, — пожалівся Томас. — Гадають, що цей випадок мене цікавить виключно тому, що в хворої гарна фігура…

Деніс відірвалася від негатоскопа й уважно подивилася на Томаса.

— Але це не так, — провадив Томас. — У дівчини щось негаразд у мозку. І хоч що там є, хвороба вже задавнена.

Сенгер знову повернулася до знімка. Кісткова тканина була нормальна, включаючи й ділянку гіпофіза. Вона дивилася на слабкі тіні всередині черепа. Щоб відкинути певні сумніви, перевірила, чи не обвапнилася шишковидна залоза. Ні. Вона вже збиралася сказати, що знімок нормальний, коли помітила дуже незначні зміни будови тканин. Склавши руки так, щоб лишити тільки малий отвір, роздивилася тільки цю ділянку знімка. Власне, вона досягла того ж ефекту, що й Філіпс, коли дивився крізь отвір у папері. Коли вона відпустила руки, сумнівів не лишалося. Вона виявила ще один випадок зміни щільності тканин, аналогічний тому, який Мартін показав їй на рентгенограмі Лізи Маріно.

— Хочу, щоб його подивився ще один лікар, — сказала Деніс, виймаючи плівку з негатоскопа.

— Знайшли щось? — спитав Томас, підбадьорений її словами.

— Гадаю, що так. Хай хвора посидить, поки я повернуся, — і Деніс вийшла, перш ніж Томас устиг відповісти.

За дві хвилини вона була вже в Мартіновому кабінеті.

— Ти певна? — спитав він.

— Цілком! — вона простягнула плівку.

Мартін узяв знімок, але поставив у негатоскоп не відразу. Спершу покрутив його в пальцях, боячись, що зазнає нового розчарування.

— Ну, — підштовхнула його Деніс. Їй не терпілося пересвідчитися, що її підозри справдились.

Плівка ковзнула під затискач. Світло в негатоскопі замигтіло й залило все скло. Натреноване Філіпсове око вирізнило смугу нерівномірної щільності над відповідною ділянкою.

— Гадаю, що ти маєш рацію, — сказав він. Потім, узявши аркуш паперу з вирізаною дірочкою, дослідив рентгенограму ретельніше. Не лишалося сумнівів, що патологічна картина, відбита на цьому знімкові, була й на рентгенограмі Лізи Маріно. Єдина різниця полягала в тому, що тут вона була слабкіше виражена й уражена ділянка була менша за площею.

Намагаючись стримати хвилювання, Мартін увімкнув Майклзового комп’ютера. Надрукував ім’я хворої. Повернувшись до Деніс, спитав, на що скаржиться Лін Ен зараз. Та відповіла, що на ускладнення при читанні, викликані тимчасовими провалами в пам’яті. Філіпс увів інформацію і підійшов до лазерного аналізатора. Засвітилася маленька червона лампочка і він поставив плівку. Заторохтів друкуючий пристрій. З’явилися слова: ДЯКУЮ. МОЖЕТЕ ЗДРІМНУТИ.

Поки вони чекали, Деніс розповіла Мартінові все, що знала про Лін Ен Лукас, але його більш за все схвилювало те, що хвора жива й перебуває в невідкладній.

Щойно друкуючий пристрій урвав своє стрімке стаккато, Філіпс вирвав надруковане. Поки він читав, Деніс зазирала йому через плече.

— Неймовірно! — вигукнув Філіпс, прочитавши. — Комп’ютер безумовно з тобою погодився. Він пам’ятає, що бачив таку ж ділянку на рентгенограмі Лізи Маріно, і, що найважливіше, просить мене повідомити, що означають ці коливання в щільності тканин!.. Це до чортиків цікаво! Машина хоче знати! Це так по-людському, що аж лякає. Наступного разу, я знаю, йому захочеться взяті шлюб з томографічною машиною і піти у відпустку на все літо…

— Взяти шлюб? — засміялася Деніс.

Замість відповіді Мартін відмахнувся.

— Адміністративні турботи. Не зважай! Краще запросимо сюди цю саму Лін Ен Лукас і проведемо томо— й рентгенографію, що зірвалися у випадку з Лізою Маріно.

— Сам розумієш, уже запізно. Технік у томографії замикає кабінет о десятій і йде. Доведеться його викликати. Тобі неодмінно треба робити це сьогодні.

Філіпс поглянув на годинника. Було пів на одинадцяту.

— Ти маєш рацію. Але я не хочу, щоб хвора згубилася. Потурбуюся, щоб її поклали до лікарні, хоч би на одну ніч.

Деніс спустилася разом з Філіпсом до невідкладної й провела його в один із просторих лікувальних кабінетів. Вказала на правий кут і відсунула завісу,