Читати книгу - "Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька"

Ще одна деталь, яка свідчить про те, що чудовий полковник не знав, про що плів. Або підписував те, що від нього вимагали. Довести можна дуже просто – досить ознайомитися із життєписом голови проводу українських націоналістів. Доповідаю: в 1920–1921 pp. Мельник обіймав посаду військового аташе при Посольстві УНР у Чехословаччині. В Празі здобув освіту інженера лісового господарства. Повернувся до Галичини в 1922 p., обійняв посаду крайового коменданта УВО. У квітні 1924 р. був заарештований і засуджений до 4-річного (за іншими даними – до 5-річного, але суть справи це не змінює) ув'язнення. Після звільнення займався виключно громадсько-політичною діяльністю. У 1932–1938 pp. – увіходив до правління видавничої спілки «Діло», у 1933–1938 pp. – голова Головної ради католицької Асоціації української молоді «Орли», член Товариства українських комбатантів «Молода громада». Чи не головне заняття Андрія Мельника від 1928 р. – управитель лісничого господарства Львівської митрополії (тобто митрополита Андрея Шептицького). Одночасно очолював Товариство українських інженерів.[91]

От і виникає питання: яку таку розвідувальну інформацію з карпатських лісів до штаб-квартири абвера міг передавати Консул-І? Про стан букових лісів? Чи про поголів'я кабанів? Якщо «так», то єдиною людиною в Рейху, якого могла цікавити така інформація, був хіба Герман Герінг – рейхсфорстмайстер/головний лісничий Німеччини.

Але повернімося до свідчень полковника Штольце. Саме він чи не вперше в повоєнній практиці НКВС/НКДБ згадав персону Ріка Ярого. Придивімося до нього ближче.

Повне його ім'я при народженні – Ріхард Франціск Маріан Ярий (чім. Richard Jary).[92]

Єдине відоме фото Р. Ярого

Народився 14 квітня 1898 р. унині польському Ряшеві, в родині офіцера австрійської армії. 1916 р. у ранзі підпоручника випустився з елітної Габсбурзької військової академії у Вінер-Нойштадті. Служив у Коломиї, в 9-му драгунському полку (нім.: K.u.k. Galizisch-Bukowina'sches Dragoner-Regiment «Erzherzog Albrecht» Nr. 9). Національний склад полку, згідно із Common Army Cavalry Regiments в липні 1914 р. – 50 % румунів, 29 % українців і 21 % представників інших національностей, командні мови – румунська та українська.[93] В 1918 р. вступає до Української Галицької армії. 1920 р. у складі 5-го Херсонського полку був інтернований на території Чехословаччини. Після 1920 р. – активний член УВО та ОУН з моменту її утворення. За свідченням польського дослідника Рішарда Торжецькі (Ryszard Torzecki, 1925–2003 рр.) – від середини 1920-х рр. працює на абвер. Оперативний псевдонім – Консул.[94] Основна функція – нібито посередництво між абвером та ОУН, конкретно – між Коновальцем та Канарісом. У 1941 р. – один з організаторів підрозділу «Роланд» у Дружині українських націоналістів (ДУН). Разом із батальйоном 30 червня 1941 р. увійшов до Львова. Після проголошення Ярославом Стецьком Акта відновлення Української держави отримав від нього чин полковника.

Мало хто знає, що це – випадок в історії українського націоналістичного руху унікальний. 5 липня 1941 р., за декілька днів до ізоляції Ярослав Стецько надіслав Ярому спеціальну телеграму. Текст такий: «У признання заслуг, які Ви положили при організації Українських Військових сил, іменую Вас іменем Українського Державного правління – полковником Українських Збройних сил. Ярослав Стецько, Голова УДП».[95] Одним словом, нагорода знайшла героя.

Крім того, Стецько іменував товариша по партії та по спільній боротьбі на посаду представника УДП в Японії. Скористатися тим Ярий не зміг. Деякі джерела вважають, що на нього та на дружину донесли до «Айнзацгрупи В» – мовляв, обидва єврейського походження. У зв'язку з цим 1942 р. Ярий був змушений залишити Генеральну Губернію і перебратися до окупованої Румунією Буковини. Тут 16 вересня 1943 р. він був заарештований гестапо та спроваджений до Заксенхаузену. Після звільнення (обставини з'ясувати мені не пощастило) він повернувся до власного обійстя, яке потрапило до радянського окупаційного сектору. Згодом перебрався до британського. За одними даними, назавжди відійшов від політичної діяльності. За іншими – залишався активним діячем в ОУН Бандери.[96] Помер 20 травня 1969 p. y власному маєтку під Віднем. І що характерно: чекісти його до відповідальності ніколи не притягували (наприклад, на відміну від Василя Вишиваного/Вільгельма Габсбурга-Льотрінгена, який у принципі ніяких гріхів перед СРСР не мав, але у Володимирському централі загинув). Того мало: Ярий придбані на партійні гроші «належні йому будинок, орні землі, ліс, сади, луки, верболози загальною площею 550 акрів» (це більше 220 гектарів) заповів своїй дружині – Ользі (Рейзель) Шпільфогель.