Читати книгу - "Біґ Мак. Перезавантаження"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У кабінах завжди валялись автомобільні карти, загалом ними ніхто не користувався, усі й так знали дорогу, але карти лежали, я розглядав їх як ілюстровані журнали, проводячи пальцями по червоних звивистих лініях, які вели від одного міста до іншого, вивчаючи назви річок і озер, запам’ятовуючи злами дорожніх розвилок, вибудовуючи в уяві чіткі контури своєї території – країни сонця, з її трьома китами й черепахою, з її пласкими берегами, що обривалися просто в Азовське море, з рівнинами, пустотами, чорними дірами, містами-мільйонерами, придорожніми заправками, парковими скульптурами, довгими перегонами, змінами погоди, залізницею, яка викочувалася кудись за північний кордон; думаючи про кордони, я намагався уявити – що починається за тим місцем, куди я востаннє доїхав, моя уява чітко трималася мого досвіду, усе, що знаходилося поза межею особисто пережитого, уявлялося мені надто абстрактно, я не мав із чим його порівнювати. Мій досвід натомість повністю співіснував із навколишніми ландшафтами – пласкі поверхні Східної України, які дозволяють тобі роззиратися на кілька десятків кілометрів навсібіч, повністю відповідали моїм уявленням про світ – я бачив те, що можна було побачити, а побачити можна було багато чого – майже все.
Тому речі, які особисто не переживалися, не викликали в мене аж такого інтересу, територія, яка знаходилася поза межами баченого, не вміщалася в межі усвідомленого, належачи скоріше до категорії вигаданого, умовного, того, про що можна вичитати в книжках чи побачити в кіно.
Натомість про справжнє життя вичитати в книжках було неможливо – справжнє життя було поруч, і його потрібно було проживати.
Тепер, виїжджаючи з чергового шахтарського містечка, віднайшовши в ньому всі розбиті паралічем шахти й познайомившись із усіма безробітними й безнадійними мешканцями, я думаю, що навіть відносне розширення особистого досвіду мало що змінило в моїх дитячих уявленнях про ідеальну територію, жити на якій мені довелося. Вона так само проглядається наскрізь, варто лише зробити зупинку в дорозі. Відповідно, те, що не проглядається, до неї не належить, це вже інший досвід, інший атлас доріг, інший індастріел, до якого мені, за великим рахунком, немає справи.
В атласі було вказане головне – були зазначені контури, які ти міг віднайти в реальності, це була найточніша з книг, я навіть не знаю, з якою іншою книгою її можна було порівняти, скажімо, я б не порівнював її з Біблією – Біблія була надто абстрактним читвом, хоча там теж друкувалися географічні карти, проте географія ця не стосувалася тебе в силу своєї віддаленості й самодостатності. Річ навіть не в тому, що, користуючись Біблією, неможливо було доїхати з Ворошиловграда до Дніпродзержинська, а в тому, що подібні назви там просто не зустрічалися. Я й дотепер переконаний, що релігія обов’язково повинна мати регіональне забарвлення, інакше це вже не релігія, а макдоналдс.
Дивовижне відчуття насправді – розширювати власну свідомість за допомогою карт автомобільних доріг, ти ніби робиш розтин власного тіла й розглядаєш, як кров перетікає з правої його частини до лівої, так і карти – ти бачиш, скільки всього може вмістити країна, у якій ти живеш: скільки доріг, мостів, державних кордонів її наповнюють, здогадуєшся, скільки трави, будинків і птахів знаходиться водночас на цій розкресленій пласкій території, скільки їх тут вміщалося й скільки їх при нагоді вміститься, якщо така нагода трапиться.
Я весь час ловив себе на думці, що особисто мені куди цікавіше було б знімати живі об’єкти, не те щоб мене ламали руїни й занепад економіки в регіоні, скоріше про занепад тут і не йшлося, очевидно, це просто
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біґ Мак. Перезавантаження», після закриття браузера.