Читати книгу - "П'ята Саллі"

цього коня ставки були п’ять до одного. Я пішла поміняти білети на готівку, і коли чоловік відраховував гроші, руки в мене трусилися. Я швидко сховала купюри в сумочку. Оце життя. Тодд обміняв білет на чотириста п’ятдесят доларів для Стена.

— Насправді, вони твої, — сказала я Тоддові, пропонуючи гроші, які я виграла.

Він похитав головою.

— Це буде означати, що я грав. Що скажуть мої друзі в клубі?

Наступний кінь, якого вибрав Стен, прийшов третім, але він мав про запас іще трьох імовірних переможців, тож до восьмого забігу я виграла загалом 470 доларів і 35 центів.

— На кого мені ставити в наступному забігу? — спитала я.

Тодд похитав головою.

— Стен пропускає два останні забіги. Надто багато хороших коней. І, між тим, ти маєш роботу.

Тоді я й згадала, що взагалі тут роблю. Треба пояснити ситуацію Беллі, щоб вона все не зіпсувала. Я нервово роззирнулася навколо. Так багато людей.

— Тут є десь місце, у якому б я могла побути наодинці кілька хвилин?

— Біля кабінету секретаря є роздягальня. Там і твій костюм. Я віддам Стенові гроші, а тоді повернуся за тобою.

У маленькій роздягальні я вдягнула синьо-червоний шовковий одяг жокея, зачесала волосся перед дзеркалом, сховала гроші в бюстгальтер і покликала Беллу. Я пояснила їй умови договору.

Вона почала скиглити.

— Я, щоб танцювала в отому? В шоломі й тих окулярах банькатих? Я не клоунка якась.

— Послухай, Белло. Я пообіцяла Тоддові.

— Ти пообіцяла, ти й роби.

Пролунав стукіт у двері.

— У тебе все гаразд?

— Так, вже виходжу.

— Водій чекає.

— Добре, — сказала я. Я повернулася до Белли. — Зробімо так. Я поділюся з тобою своїм виграшем. Я виграла чотириста сімдесят доларів.

— Я хочу половину, і ти не чіпатимеш мене до кінця вечора.

— Агов, дівчино, це просто грабунок посеред білого дня.

— Ні, це просто шоу-бізнес. Якщо тобі таке не подобається, бери когось іншого.

— Добре. Гаразд. Твою героїню звати Бетті Вінз. — Та перед тим, як помінятися, я відзначила собі в пам’яті, так, щоб Белла не чула, що одного дня я з нею поквитаюся.

* * *

Белла глянула на себе в дзеркало, нанесла помаду та одягла червоний шовковий шалик, який вона знайшла в шафці.

— Отже, Бетті Вінз, — сказала вона, прицмокуючи губами. — Публіка чекає. Іди, дай їм жару.

Водій чекав біля роздягальні разом із Тоддом. Вона несподівано підступила та поцілувала Тодда в губи.

— Побачимося пізніше, любчику.

— Матір Божа, — прошепотів він.

— Ні, мене звуть Бетті Вінз, — сказала вона, хихочучи, та пішла за водієм і повихляла задком.

Водій — молодий, приємний із вигляду пуерторіканець на ім’я Пако — провів її до оздобленої квітами платформи, що була прикріплена до білого пікапа. На підвищеній сцені стояв бутафорський кінь із візком, а ще барабан із сітчастого дроту, наповнений відривними корінцями білетів. На кожному кінці платформи стояли гучномовці, а до візка був прикріплений мікрофон.

— Ти знаєш, що робити? — спитав Пако.

Белла залізла в коляску, взяла віжки в руки та, імітуючи Мей Вест, сказала:

— Пако, любий, я зафжди знаю, що робити.

— Добре, — сміючись сказав він. — У мене в кабіні є свій мікрофон. Я оголошу тебе і передам слово. Після цього тобі треба тільки заспівати одну-дві пісні — які сама захочеш — та помахати тим мудилам, поки я тричі повільно об’їду перед трибунами. Тоді я зупинюся в центрі й можеш робити, що захочеш.

Коли платформа викотилась на доріжку, юрба вибухнула аплодисментами, всі махали руками.

— Агов, Бетті Вінз!

— Гей, Бетті, він виграє чи програє?

— Заспівай нам щось, Бетті!

— А цицьки в тебе справжні?

— Бетті, він же тебе грає?

— Агов, Бетті, він таких на сніданок їсть!

Поки вони під’їжджали до центру трибуни, Белла взяла мікрофон та заспівала «Перегони в Кемптауні»[67]. Публіка ревіла прихильно.

Після першого номеру Пако подякував натовпу за те, що відвідали Нью-Йоркський іподром. Бетті Вінз мала витягти корінець переможного білета з барабана, що був прикріплений ззаду до візка. Він зупинив машину просто перед трибуною. Телекамери постійно були націлені на неї.

— Вибери мій, Бетті!

— Агов, Бетті, мене можеш осідлати, коли тобі заманеться!

Вона помахала натовпу, зняла окуляри, покрутила корбу сітчастого барабана і витягла білети.

— Якщо переможці — гарні хлопці, — сказала вона, — кожен отримає від мене поцілунок як подарунок. — І знову юрба заревіла від задоволення.

Белла гралася і жартувала з натовпом. Коли вона побачила телекамеру, то прицмокнула губами та прошепотіла в мікрофон сексуальним голосом Мерилін Монро:

— Але я сподівалася, що тут буде диван для кастингу[68], щоб я на ньому виступила. — Вона зімітувала стриптиз-танець і юрба з радістю підтримала її.

Белла витягла п’ять переможних білетів. Перші три належали чоловікам, і їх вона поцілувала. Коли конкурс закінчився, вона заспівала «Моє серце належить таткові»[69], після чого публіка підвелася та підтримала її бурхливими оваціями. Потім кілька молодиків перескочили через огорожу і кинулися на доріжку. Пако відвіз платформу геть від трибуни, однак знадобилося півдюжини охоронців, щоб оточити тих чоловіків і зігнати з доріжки для початку останнього забігу.

— Ти була надзвичайною, — сказав Тодд, коли Пако зупинився біля входу до паддока. Вона знову міцно та довго припала до його губ.

— Поїхали, — сказав він.

— Куди?

— Переодягнися, і я відвезу тебе додому.

— Я хочу зробити ставку на останній забіг, — сказала вона.

— Стен же нічого не вибрав на нього.

— Який Стен?

Тодд надовго затримав погляд на ній, а тоді похитав головою.

— Знову зміни настрою. Ти вже інша. Я так і думав.

— Яка інша?

— Та, що ходила танцювати з Еліотом, та, в якої прізвисько Белла.

— Спіймав мене на гарячому, любчику, — сказала вона, погладжуючи його груди. — Тепер дозволь мені вибратися з цих лахів. Я хочу все це з себе поскидати та піти галопувати.

Белла переодяглася, і я сказала їй, що хочу повернутись.

— Ми домовились, — сказала вона.

— Я віддам тобі всю суму, чотириста сімдесят доларів, — сказала я.

— Хочеш відкупитись від мене? Слухай, це я вийшла і виступила. Тому я заслуговую і на гроші, і на час назовні.

— Ти пошкодуєш про це, Белло.

— Ще якісь новини? Ми домовилися. Я дотримуюсь угоди, і тебе змушую.

Я нічого не могла зробити. Тодд чекав на неї біля роздягальні.

— Не став дуже багато на останній забіг. Стен думає, що там надто багато ймовірних переможців.

— Це вже проблема Стена.

Вона підійшла до п’ятдесятидоларового віконця та поставила всі чотириста сімдесят доларів на перемогу Похмурої Сел. На її думку, то була чудова переможна ставка. Похмура Сел