Читати книгу - "Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва)"

він не кривдить ні богів, ні людей, і сам не зазнає кривди ні від кого. Він не страждає від насильства, якщо взагалі /c/ від чогось страждає. Насильство йому чуже — що б не робив, робить, не вдаючись до сили. Еросові кожний служить з власної волі, а те, що взаємно погоджене, визнають справедливим закони, владики держави{75}. Окрім справедливості, Еросові притаманна щонайбільша розважливість. Бо розважливість — на тому всі сходяться — це вміння погамовувати свої бажання й пристрасті{76}; а немає бажання, що було б сильніше за Ероса. Якщо ж бажання слабші від нього, то вони мали б підпорядковуватися йому, Ерос же — стримувати їх. Коли навіть бажання і пристрасті підвладні Еросові — виходить, мусимо визнати його незрівнянну розважливість. А якщо йдеться про відвагу, /d/ то й сам Арес — не суперник Еросові. Не Арес має владу над Еросом — Ерос володіє Аресом, Ерос Афродіти. А хто сильніший? Звичайно той, хто іншого тримає у своїй владі. Будучи сильнішим від найзвитяжнішого бога, Ерос, отже, відвагою не знає собі рівних{77}. Отож про справедливість, розважливість і відвагу цього бога я вже сказав. Залишається сказати про його мудрість. Що ж, спробую й тут не розчарувати вас, наскільки це в моїх силах. Передусім, щоб і мені вшанувати своє мистецтво, як це зробив /e/ Еріксімах, скажу: цей бог — поет; поет такий мудрий, що знає, як інших зробити поетами; у будь-якому разі кожен, кого торкнеться Ерос, стає поетом — творцем, хоч би до того й тримався осторонь Муз. Скористаймося цим як доказом, що Ерос — справжній творець, який знається на всіх мистецтвах, що ними відають Музи. Бо чого не маєш /197/ сам, того й іншому не передаси, і чого не знаєш сам, того й не навчиш іншого. А щодо сотворення всього живого — хто б узявся заперечувати, що то завдяки мудрості Ероса виникає і народжується все живе? А щодо майстерності у мистецтвах і ремеслах — то знаємо: чиїм учителем був Ерос, тих осіяла слава, кого ж Ерос не торкнувся — тих

ἀνεῦρεν ἐπιθυμίας καὶ ἔρωτος ἡγεμονεύσαντος, ὥστε καὶ οὗτος Ἔρωτος ἂν εἴη μαθητής, καὶ Μοῦσαι μουσικῆς /b/ καὶ Ἥφαιστος χαλκείας καὶ Ἀθηνᾶ ἱστουργίας καὶ “Ζεὺς κυβερνᾶν θεῶν τε καὶ ἀνθρώπων„. ὅθεν δὴ καὶ κατεσκευάσθη τῶν θεῶν τὰ πράγματα Ἔρωτος ἐγγενομένου, δῆλον ὅτι κάλλους (αἴσχει γὰρ οὐκ ἔνι Ἔρως)· πρὸ τοῦ δέ, ὥσπερ ἐν ἀρχῇ εἶπον, πολλὰ καὶ δεινὰ θεοῖς ἐγίγνετο. ὡς λέγεται, διὰ τὴν τῆς Ἀνάγκης βασιλείαν· ἐπειδὴ δ᾽ ὁ θεὸς οὗτος ἔφυ, ἐκ τοῦ ἐρᾷν τῶν καλῶν πάντ᾽ ἀγαθὰ γέγονεν καὶ θεοῖς καὶ ἀνθρώποις.

/c/ Οὕτως ἐμοὶ δοκεῖ, ὦ Φαῖδρε, Ἔρως πρῶτος αὐτὸς ὢν κάλλιστος καὶ ἄριστος μετὰ τοῦτο τοῖς ἄλλοις ἄλλων τοιούτων αἴτιος εἶναι. ἐπέρχεται δέ μοί τι καὶ ἔμμετρον εἰπεῖν, ὅτι οὗτός ἐστιν ὁ ποιῶν

εἰρήνην μὲν ἐν ἀνθρώποις, πελάγει δὲ γαλήνην

νηνεμίαν, ἀνέμων κοίτην ὕπνον τ᾽ ἐνὶ κήδει.

οὗτος δὲ ἡμᾶς ἀλλοτριότητος μὲν κενοῖ, οἰκειότητος /d/ δὲ πληροῖ, τὰς τοιάσδε ξυνόδους μετ᾽ ἀλλήλων πάσας τιθεὶς ξυνιέναι, ἐν ἑορταῖς, ἐν χοροῖς, ἐν θυσίαις γιγνόμενος ἡγεμών· πρᾳότητα μὲν πορίζων, ἀγριότητα δ᾽ ἐξορίζων· φιλόδωρος εὐμενείας, ἄδωρος δυσμενείας· ἵλεως ἀγαθοῖς· θεατὸς σοφοῖς, ἀγαστὸς θεοῖς· ζηλωτὸς ἀμοίροις, κτητὸς εὐμοίροις· Τρυφῆς, Ἁβρότητος, Χλιδῆς, Χαρίτων, Ἱμέρου, Πόθου πατήρ· ἐπιμελὴς ἀγαθῶν, ἀμελὴς κακῶν· ἐν πόνῳ, ἐν φόβῳ, /e/ ἐν πόθῳ, ἐν λόγῳ κυβερνήτης, ἐπιβάτης, παραστάτης τε καὶ σωτὴρ ἄριστος, ξυμπάντων τε θεῶν καὶ ἀνθρώπων κόσμος, ἡγεμὼν κάλλιστος καὶ ἄριστος, ᾧ χρὴ ἕπεσθαι πάντα ἄνδρα ἐφυμνοῦντα καλῆς ᾠδῆς μετέχοντα ἣν ᾄδει θέλγων πάντων θεῶν τε καὶ ἀνθρώπων νόημα·

окрила темрява [забуття]. Як, врешті, Аполлон винайшов мистецтво стріляти з лука, мистецтво зцілення чи віщування? То ж ним керувала пристрасть, а любов була йому поводирем. Тому-то й Аполлона можна вважати учнем /b/ Ероса, і Музи вчилися в нього музичного мистецтва, і Гефест — ковальського ремесла, і Атена — ткацького{78}, і навіть Зевс — мистецтва правити людьми й богами{79}. Тому й говоримо, що у богів настав лад і порядок, коли з'явився поміж них Ерос — Ерос, що є любов'ю до краси, бо до потворного любові не буває. Як я вже згадував, починаючи свою промову, багато страшного творилося в богів через панування Необхідності{80}. Коли ж з'явився цей бог, від любові до краси виникли різні блага і для богів, і для людей{81}.

/c/ Тож я думаю, Федре, що від початку власне сам Ерос, як найвродливіший і найдоброзвичайніший бог, став джерелом краси й добра в інших. А тепер ось найшло на мене бажання ритмічним словом завершити свою хвалу Еросові, щоб знали, що

Мир він людям дає, і морю безвітряну тишу, —

Спокій по бурі; і сон безтурботний на ложе зсилає{82}.

Він відчуження мури руйнує, взаємини ж близькі будує /d/ — влаштовує-бо такі ось зібрання, де ми сходимось разом, наш поводир на бенкетах, в усіх хороводах і жертвах богам. Він лагідність нашу підтримує, від гніву ж утримує душі; він щедрий на приязнь, скупий на всіляку ворожість; багатий на милість і благості повний. Для мудреців він зримий, самих богів вражає. Для обділених долею — мрія, для обраних [нею] — скарб. Він розкоші, блаженства, насолоди, любовних радощів, солодкого зітхання бог. Дбайливий до достойних, недбалий до негідних. В трудах і страхові, /e/ у помислах й стремліннях — найкращий провідник і помічник, супутник і спаситель, окраса всіх богів і люду смертного. Він поводир — прекрасний і достойний; хай кожен йде за ним, співає гимни й, вторуючи його прекрасній пісні, хай зачаровує богів і смертних рід{83}.

Οὗτος, ἔφη, ὁ παρ᾽ ἐμοῦ λόγος, ὦ Φαῖδρε, τῷ θεῷ ἀνακείσθω, τὰ μὲν παιδιᾶς,