Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

— Ти впевнений, що не хочеш залишитися ще трохи? — запропонувала я.

Андрій усміхнувся, але його очі були трохи втомленими.

— Ні, дякую. Сьогодні був довгий день, і я радий, що батько зараз тут. Думаю, вам теж є про що поговорити.

Я кивнула, а Олег коротко поплескав брата по плечу.

— Якщо що, подзвони, — сказав він.

— Ви теж, — відповів Андрій і пішов до виходу.

Коли двері зачинилися, я повернулася до Олега й обійняла його за пояс.

— Ти втомився?

— Трохи, — визнав він, ніжно проводячи рукою по моєму волоссю.

— Тоді давай пити чай і відпочивати. Завтра буде новий день.

Олег усміхнувся й кивнув.

Я налила нам чаю і ми сіли перекусити. Підняла голову й подивилася на Олега.

— Завтра заберу Макса. Сподіваюся, він ще не розніжився у квартирі Андрія.

Олег усміхнувся, але в його погляді майнув якийсь дивний вираз.

— Так, добре. Він, напевно, вже звик там хазяйнувати.

Я злегка вдарила його по плечу.

— Не говори так, це мій котик, і він нас любить.

Олег тільки хмикнув і притягнув мене ближче.

— Тебе любить — це точно.

Я засміялася, хоча в душі залишилося легке відчуття, що його слова були не зовсім жартом.