Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Харузе сумнівно подивився на Каю, яка була неподалік. Темна ельфійка вирішила промовчати.

Тоді, пані Лисемека, будь ласка, швиденько відкладіть його. Обіцяю, що ніхто не зможе у вас його забрати. Ти моя сестра і моя гостя. Ми будемо захищати вашу безпеку в Еруїні, відповів він.

?

Добрий хлопчик, — усміхнувся Лисемека. Ніхто не може забрати його у вас, але ви все одно повинні тримати це в таємниці, тому що це принесе лише вам і вашій сестрі неприємності. Ви розумієте?

.

Харузе кивнув.

Саме в цей час з далеких пагорбів раптом долинула мелодійна пісня. Гаруз з цікавістю повернув голову в той бік. Він ніколи не чув мови в пісні. Це не була ні пісня гірського народу, ні місцевий сленг Анзерути.

?

Що це таке? — з цікавістю спитав молодий принц. З неба падав золотий дощ, і полум’я, здавалося, освітлювало півночі на далекому обрії. Він не очікував, що в цей час хтось співатиме.

Більше того, ця пісня начебто мала якусь дивну магічну силу, яка змушувала людей трохи сумувати.

Це Людина-Лев з Токініна, Лисемека якусь мить прислухався, а потім подивився в той бік і відповів.

Чому вони співають? — перепитав Гаруз. Що вони співають?

Але цього разу Медуза нічого не сказала.

. —

Замість цього це Кая глянула на молодого принца і відповіла: Тому що через тисячі років хтось інший пройшов випробування в горах Чонг, і король був увінчаний короною, яка йому належала. Левині з Токініна, гноми гір і жителі хребта Йоргенді — це все люди краю — все це люди землі —

.

Коли вона це сказала, її погляд упав на Лисемеку, але той не відповів. Натомість вона сказала їй: Ну і що? Як нас вигнали з наших домівок і перетворили на рабів демонів? Люди землі давно померли. Вір в себе, Кайя, вір в керівництво богині Джокеші.

.

Цар Землі не єдиний, хто зійшов на землю. Сестро, ти це знаєш.

.

Вираз обличчя Лисемеки трохи змінився.

У Саду Білих Троянд палацу Сент-Контіпу всі гості банкетного залу, здавалося, забули про плин часу в цей момент. Люди дивилися вгору, як качки, із затиснутими шиєю, Сіель око відкритими ротами, і тупо дивилися на Скарлет у повітрі.

.

Гірська дівчина тримала в руці тремтячий Лазуровий Спис. Мрійливий зелений спис був спрямований у певний бік, наче будь-якої миті вилетів би з її руки.

,

Всі бачили, що золоті і срібні Лінії Закону переплітаються між собою, постійно з’являючись і зникаючи в залі. Вони поступово сформували навколо Скарлет загадкову картину.

.

У цей момент у всій залі було так тихо, що було чути, як падає шпилька. Тільки голос Овіни луною пролунав під куполом.

Тримай мене міцно, але не зв’язуй волю священної реліквії!

Мені здається, щось говорить, Овіно! — стурбовано вигукнула Скарлет. Чи варто на нього реагувати?

,

Це не мій голос, а відлуння гір. Хтось пройшов випробування горами Чонг.

?

Що це значить?

Це означає, що король повернувся до Вонде і одягнув лавровий вінець, тому священний меч, який йому належить, ось-ось повернеться.

Раптом у залі пролунав оглушливий гуркіт, який заглушив розмову між ними. Скарлет відчула, ніби Лазуровий Спис в її руці став у тисячу разів могутнішим, ніж раніше, і на спис зійшла величезна воля.

.

У залі з’явився сакральний символ.

!

Пані Марта!

Небеса, це священна емблема леді Марти!

.

Зал раптом поринув у хаос. З тих пір, як боги пішли, ніхто не бачив такої сцени. Священна емблема Марти проявлялася так, ніби та славна епоха повернулася на цю землю.

. .

Але ця сцена тривала лише мить. Всі бачили, як спис у руці Скарлет вистрілив сліпучим світлом. Він утворив промінь світла, який вистрілив у порожнє місце, на яке вказував Скарлет, — порожній бічний коридор банкетного залу — і влучив там у арочне вікно.

.

І тут сталося диво. Після того, як промінь світла потрапив в арочне вікно, воно відразу ж відкрило двері. Двері були краєвидом, якого ніхто ніколи раніше не бачив — неглибоке синє море та гори на горизонті.

,

У той момент, коли двері відчинилися, промінь світла зник. Навіть штори та розбите скло біля дверей засмоктало всередину.

Але в одну мить двері світла почали звужуватися і нарешті зникли.

.

У залі залишилася тільки Скарлет, яка все ще тримала в руках Лазуровий спис. Вона тупо дивилася на сцену, але за мить гостро відчула, що в її руці чогось не вистачає від Лазурового Списа.

Вона обернулася і вже збиралася щось запитати в Овіної. Але саме в цей момент раптом здригнулася вся Лушта.

.

Майже всі, хто був у залі, втратили опору і впали на землю.

—

Після хвилини мовчання —

Хтось у паніці запитав: Що це було зараз?

?

Землетрус?

?

Чи Царство знову зазнало удару?

.

Але не встиг він закінчити говорити, як раптом розлетілося скло арочного вікна з боку банкетного залу. З-за меж Саду Білих Троянд налетів порив вітру, і в одну мить усі свічки та чарівні лампи в залі погасли.

Перш ніж натовп у залі встиг зреагувати, їх підірвав сильний вітер, вони вдарилися об стіну один за одним і знову впали. У темній залі раптом запанував хаос. Хоча вельможі все ще не розуміли, що сталося, це не завадило їм зробити найгірші здогадки.

. —

Темрява відразу ж поринула в хаос. Люди кричали і в паніці кидалися в підвал — приміщення, де знаходилося міжміське телепортаційне коло. Натовп зібрався разом і майже змив усе, що потрапляло під їхню досяжність. Крики жінок і дітей, прокльони чоловіків і крики один одного змішалися і пішли прямо в небо.

.

Лише кілька людей у натовпі змогли зберегти самовладання. Серед них були Сіель, Медісса і Скарлет. Вони втрьох відрізнялися від інших вельмож, які панікували, і відреагували майже відразу після інциденту.

.

Ширнегайно наклав на себе захисне закляття, а Метіша і Скарлет пішли проти потоку людей, намагаючись вибігти із зали, щоб подивитися, що сталося.

Оскільки початкова позиція Медісси була ближче до фронту, вона першою відокремилася від натовпу і вийшла на набережну. У цей час вітер ззовні, схоже, не мав наміру зупинятися. Вітер проходив коридором, і поламані фіранки арочних вікон тріпотіли. На перший погляд він був схожий на