Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

століть тому Темний Дракон, Міірни та інші слуги були найзапеклішими ворогами з усіх розумних істот. У них була найрозвиненіша цивілізація, найрозвиненіша магія та найдивовижніші бойові навички. Вони ніколи не були ворожими до цивілізації, тому що жорстоке і темне правління представляло найрозвиненішу цивілізацію у світі.

?

Бойові навички Слуг Темряви були настільки захоплюючими, що багато їхніх побратимів приєдналися до Темряви. Хто б міг подумати, що всього через кілька сотень років вони регресують до такої міри? Ні, це вже навіть не бойові навички.

.

Це було просто нестерпно.

,

Учні Чорного Полум'я, очевидно, не очікували, що їхній остаточний опір викличе гнів Срібних ельфів. Насправді, це були не тільки вони. Можливо, крім Брандо, всім присутнім було соромно за думку Срібних ельфів. Саме так! Після Війни Святих цивілізація не покращилася. Натомість вона регресувала. Верховна влада, якою володіли обидві сторони війни, давно стала легендою.

,

Але що б не думали інші, пил вже осів ще до того, як битва по-справжньому почалася. В одну мить послідовники секти Чорний вогонь перетворилися на холодні трупи на землі. Чорна кров витікала з безголових і холодних тіл і розтікалася по нерівній землі в лісі, як мережа чорних кровоносних судин.

Сивочолий юнак, здавалося, був прибитий до землі невидимою силою. Його рот був Сіель око відкритий, і він не міг вимовити жодного слова.

!.

Через деякий час почувся чіткий звук. Всі підсвідомо повернули голови і побачили, що це здоровань з Найманців Сірих Вовків. Його великий меч з гуркотом упав на землю, але він, здавалося, цього не усвідомлював. Він дивився на ельфійських королівських гвардійців, які зупинилися і перегрупувалися з приголомшеним виразом обличчя.

Найманці Сірих Вовків не могли не дивитися на Брандо з подивом. Що за людина може мати двадцять Святих Лицарів в якості охоронців? Чи може бути, що цей юнак насправді був принцом Кіррлуца і просто проходив повз? Хоча це припущення було трохи безглуздим, здавалося, що перше було більш прийнятним, ніж те, що перед ним з'явилося двадцять живих Паладинів.

Але саме тоді, коли всі були в заціпенінні, рудоволоса дівчина опустила спис і стала між ельфами та сивочолим юнаком.

.

Її намір був зрозумілий. Вона не хотіла, щоб ці ельфи вбили Рейді.

Рудоволоса дівчина підвела очі і стиснула губи. Вираз її обличчя був урочистим. Вона вже знала, що не може зрівнятися з жодним із цих ельфійських воїнів. Але, незважаючи на це, бойовий намір в її очах не вщухав. Вона трохи опустила центр ваги і нахилилася вперед. Вона вже була в бойовій позі, як самка леопарда, яка ось-ось скаженіє.

?

Скарлетт?

Вчинок дівчини був надто знайомим. Це майже змусило Сенфорд та інших подумати, що вона все ще Скарлетт найманців Сірих Вовків.

?

Скарлетт, ця сволота зрадниця! Чому ви досі його захищаєте?! Кремезний чоловік не міг стриматися, щоб не закричати.

—

Тільки цього разу — Рудоволоса дівчина зціпила зуби, але похитала головою, наче хотіла позбутися думки Тільки цього разу. Я не можу дивитися, як він тут помирає.

Скарлетт? Рейді був приголомшений. Цього разу він побачив тінь Скарлетт на спині дівчини.

! - !

Забирайся звідси! Рудоволоса дівчина сердито закричала: Іди шукай лорда Конрада!

.

Реді на мить був приголомшений, перш ніж прийшов до тями і кинувся тікати.

!

Але очі Брандо блиснули слідом здивування, коли він побачив це. Завдяки своєму багатому досвіду він миттєво зловив боротьбу Багряного лицаря. Це була реакція відторгнення! Це означало, що свідомість дівчини не зникла повністю. Те, що вона говорила раніше, повністю ґрунтувалося на її власній свідомості. Інакше, навіщо холодній і беземоційній істоті, такій як Оракул, брати на себе ініціативу, щоб захистити іншу людину?! Це означало, що Оракул все ще був у своїй новонародженій подобі!

.

Коли Брандо зрозумів це, він раптом зрозумів, чому Багряний лицар перетворився на Лицаря-привида. Він не міг не підняти їй великий палець вгору. Вона була готова пожертвувати своїм існуванням, щоб боротися проти вторгнення Крові Божої. У цієї дівчини дійсно є характер. Думаючи про це, він не міг не поважати її.

Але повага – це одне. Він не міг дозволити цьому огидному нарцису втекти. Він, Брандо, не був тією людиною, яка любила дозволяти тигру повертатися в гори. Цей покидьок явно не збирався його відпускати. Хто знав, чи перетвориться він на Ультрамена і накличе на нього неприємності? Навіть якщо у нього не було аури головного героя, а раптом він заподіє біль римлянам або оточуючим його людям? Чи не запізно шкодувати?

.

Він рішуче зробив жест рукою. Його сенс був зрозумілий. Нокаутуйте цю дівчину і вбивайте цього покидька за нею.

Ельфійський полководець, що стояв поруч з Брандо, був трохи приголомшений. Вперше він здивовано глянув на молодого лорда. Жест рукою, який зробив Брандо, був непростим. Це був один із жестів рук, який давні полководці часто використовували у війні Святих Святих. Ці жести рук отримали значний розвиток. У цю епоху було не так багато людей, які знали жести рук семивікової давності.

.

Але здивуватися – це одне. Обличчя командира було холодним, і він швидко професійно передав наказ.

—

Сумнівів не було —

20 . -

Бажання втекти з-під опіки 20 лицарів Святого Собору було, очевидно, фантазією. Навіть якби існувало існування з золотим рангом, що підтримується збоку, результат все одно був би таким самим.

Балогон — руїна, залишена Срібними ельфами перед Славним Роком.

.

Командир Ящерника Х'юджіл зайняв найбільший зал у руїнах. Цей зал, ймовірно, використовувався срібними ельфами для богослужінь і важливих церемоній. Але, як і інші будівлі, після того, як він був занедбаний протягом століть, цей колись величний зал став напівзруйнованим. Можливо, це було пов'язано з їхніми інстинктами, а можливо, через незавершену еволюцію, Ящери все ще не могли відірватися від звичок своїх близьких родичів. Сам Хьюджіл все ще зберігав сильне почуття території. Він довгий час вважав цей зал своєю особистою власністю, і будь-хто, хто наважувався доторкнутися до нього, був рівносильний оскарженню його авторитету серед бандитів-ящерів.

--

Але що змусило Хьюджіла пишатися, так це те, що він завжди захоплювався власним почуттям естетики. У порівнянні з тими смердючими хлопцями він, природно, наводив порядок у залі, як справжня цивілізована людина. Центр залу був застелений червоною доріжкою, як це було кілька сотень років тому. Навколо червоної доріжки стояли різні меблі різних стилів, які були вихоплені хтозна-звідки. Ці меблі не були складені разом в якомусь певному